1. Проблема ефективної поведінки людини в організації. Типи поведінки людини в організації

Ефективна поведінка працівників виявляється тоді, якщо вони сумлінно виконують свої обов'язки, готові заради компанії виходити за межі своїх безпосередніх обов'язків, докладаючи додаткових зусиль, знаходять можливості для співпраці.

Перший підхід для вирішення цієї проблеми — підбір людей з певними якостями, які можуть гарантувати бажану для організації поведінку її членів.

Другий підхід полягає в тому, що організація впливає на людину, змушує її модифікувати свою поведінку в потрібному для компанії напрямі. Поведінка людини в організації детермінується службовими нормами, правилами і виявляється насамперед наступними якостями: об'єктивність індивідуума, його схильність до домінування-слухняності, честолюбство, імпульсивність і соціальність.

Об'єктивність — це принцип поведінки, коли вона керується ситуацією.

Схильність до домінування — це прагнення брати на себе ініціативу в міжособистісних відносинах або встановлювати контроль над ними. 

Честолюбна людина постійно стурбована своїм статусом і просуванням в організації. 

Люди істотно відрізняються одна від одної за ступенем імпульсивності і твердості характеру, тобто схильності швидко приходити до рішень і твердо стояти ухваленому рішенні. 

Соціальність — це сприйнятливість індивідуума до поглядів і бажань тих, з ким він безпосередньо спілкується.

Можна виділити чотири типи поведінки людини в організації.

Перший тип поведінки (відданий і дисциплінований член організації) характеризується тим, що людина повністю приймає цінності та норми поведінки, намагається поводитися так, щоб її дії не суперечили інтересам організації. Вона щиро намагається бути дисциплінованою, виконувати свою роль відповідно до норм і форм поведінки в організації. Результати дій такої людини в основному залежать від її особистих можливостей і здібностей і від того, наскільки вірно визначено зміст її ролі.

Другий тип поведінки («пристосуванець») характеризується тим, що людина не сприймає цінностей організації, однак намагається поводитися, дотримуючись норм і форм поведінки в організації. Вона робить все за правилами, але її не можна вважати надійним членом організації, оскільки вона, хоча і є хорошим і старанним працівником, може в будь-який момент покинути організацію або вчинити дії, що суперечать її інтересам.

Третій тип поведінки («оригінал») характеризується тим, що людина сприймає цінності організації, але не приймає наявні в ній норми поведінки. В цьому випадку у неї може бути багато труднощів у взаєминах з колегами і керівництвом. Коли організація може відмовитися від усталених норм поведінки щодо таких її членів і забезпечити їм свободу вибору форм поведінки, вони можуть знайти своє місце в організації, успішно пристосуватися до організаційного оточення.

Четвертий тип поведінки («бунтар») характеризується тим, що людина не сприймає ні норм поведінки, ні цінностей організації, постійно конфліктує з оточення. Така поведінка є вимушеною, зовні нав'язаною, що обумовлено як нерозумінням необхідності цінностей і норм поведінки в організації, так і відсутністю відповідних навичок і звичок.