2. Законодавча і нормативно-правова база України, яка окреслює напрями діяльності і заходи щодо формування здорового способу життя і безпечної поведінки у дітей і молоді.

З 1977 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) ініціювала міжнародну кампанію під назвою «Здоров’я для всіх». У її межах було розпочато збір і систематизацію інформації про існуючі загрози здоров’ю.

1986 року відбулася І Міжнародна конференція з формування здорового способу життя (Оттава, Канада). Вона прийняла загальновідому в світі Оттавську Хартію. Основні її положення і принципи стали програмними імперативами, якими керується світова спільнота у сучасній діяльності з проблем здоров'я. З часу Оттавської конференції робота з формування здорового способу життя надзвичайно активізувалася в світі. Оттавська Хартія визначила місце політики ЗСЖ в процесі розробки політичних рішень, і з того часу уряди розвинених країн намагаються якнайширше узгоджувати свою політику з проблемою здоров’я.

Сучасність пред'являє вимоги повного співвідношення національного законодавства нормам та принципам, закріпленим міжнародними пактами. Україна підписала і ратифікувала практично всі документи, що стосуються прав людини, а також проблем здоров'я.

Здоров’я людини в Україні розглядається як одне з найголовніших немайнових благ особи. Статтею 3 Конституції України здоров’я людини (як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканість та безпека, визначене найвищою соціальною цінністю). Згідно із статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я.

У статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я (після Конституції цей документ є другим за юридичною вагою правовим актом у цій сфері), здоров’я визначається як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Можна говорити про те, що у національне законодавство України практично впроваджено визначення здоров’я, прийняте ВООЗ.

Зміна цілей і цінностей сучасної освіти, яка відбулася останніми роками, засвідчує потребу у новому розумінні педагогами ролі здоров’я в організації навчально-виховного процесу. Гасло «Здоров’я через освіту» є актуальним і важливим. Це знайшло відображення в низці основоположних документів, які визначають принципи, засади і зміст діяльності освітніх установ щодо збереження, зміцнення і формування здоров’я дітей та молоді (Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття); Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті (2001); Закон «Про загальну середню освіту» (13 травня 1999 р., № 651-ХІV) (ст. 5 «Завдання загальної середньої освіти»; ст. 22 «Охорона та зміцнення здоров’я учнів (вихованців)»); Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні; Концепція превентивного виховання дітей і молоді, затверджена Президією АПН України 25.02.1998 р., № 1-7/3-21; Концепція неперервного валеологічного виховання та освіти в Україні; Концепція загальної середньої освіти (12-річна освіта), затверджена Постановою Колегії МОН України та Президією АПН України № 12/5-2 від 22.11.2001 р. (Розділ І. «Мета, завдання і засади діяльності школи»; Розділ ІІ. «Структура 12-річної школи»; Розділ ІІІ. «Зміст загальної середньої освіти»); Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей і молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 21 липня 2004 р. № 605).

Так, Законом України «Про загальну середню освіту» визначено, що серед завдань загальної середньої освіти чільне місце посідає «виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів (вихованців)» (стаття 5), а загальноосвітній навчальний заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я учнів (стаття 22).

В Концепції загальної середньої освіти (12-річна освіта) записано, що загальноосвітня школа є основним соціальним інститутом, що робить вирішальний внесок у забезпечення фізичного і духовного здоров’я нації. У цьому освітньому документі підкреслено, що поряд із загально навчальними, розвивальними, виховними функціями початкової школи пріоритетне місце посідають оздоровчі.

У зв’язку із цим реалізація оздоровчої функції школи вимагає комплексного підходу. Концепцією визначено необхідність зняти перевантаження дитячої пам’яті і статичне навантаження м’язів – розвантажити зміст на всіх ступенях школи від несуттєвої інформації, перенасичення численними фактами, термінами, датами, правилами тощо. Піднесення оздоровчої функції фізичної культури передбачає нормативне відпрацювання рухового режиму 12-річної школи, введення в усіх класах трьох уроків фізичного виховання, забезпечення диференційованого підходу до різних груп

дітей, посилення мотиваційного компонента виховання ЗСЖ. В освітньому документі зазначено, що ідеї культури фізичного і психічного здоров’я мають знайти відображення у змісті різних навчальних дисциплін на рівні практичного утвердження у свідомості учнів необхідності дбайливого ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших. В усіх класах доцільним є введення інтегрованого курсу «Основи здоров’я».