4. Спеціальне забезпечення та його складові

Необхідно з’ясувати середовище контролю суб’єкта господарювання та заходи контролю, які здійснюються управлінським персоналом для зменшення ризику до прийнятливо низького рівня.

Системою внутрішнього контролю визначається політика і процедури, які належать до засобів внутрішнього контролю, що прийняті керівництвом підприємства з метою забезпечення стабільного й ефективного функціонування суб’єкта господарювання, включаючи:

• збереження активів

• запобігання та викриття фактів помилок і шахрайства;

• забезпечення точності та повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки надійної інформації у формах бюджетної та фінансової звітності.

Як правило, система внутрішнього контролю виходить за межі тих питань, які безпосередньо належать до функцій системи бухгалтерського обліку.

Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю аналізом інших чинників дає змогу визначити види потенційних суттєвих викривлень, які можуть існувати в фінансовій звітності; з’ясувати чинники, які впливають на ризик виникнення суттєвиї викривлень; розробляти відповідні процедури.

У МСА 250 виділено наступні види повідомлень про невідповідність законам та нормативним актам:

• управлінському персоналові – у як найкоротший строк;

• користувачам аудиторського звіту щодо фінансових звітів – аудиторові краще відмовитись від висловлення думки;

• регулювальним і правоохоронним органам. Необхідно пам’ятати, що існують конфіденційність та аудиторська таємниця, але за певних обставин це не є обов’язковим внаслідок статуту, закону або рішення суду. Однак за більш детальним рішенням щодо конкретних обставин певного повідомлення варто звернутись за консультацією до юриста.

Викривленням бухгалтерської звітності визнається невірне відображення і надання даних бухгалтерського обліку, що пов’язано із-порушенням встановлених правил його організації та ведення.

Викривлення можуть бути двох видів: навмисні та ненавмисні.

Навмисні викривлення бухгалтерської звітності є результатом навмисних дій або бездіяльності персоналу економічного суб’єкта, який підлягає перевірці. Вони здійснюються з корисливою метою, щоб ввести в оману користувачів бухгалтерської звітності. Разом з тим, необхідно враховувати, що висновки про навмисні чи ненавмисні дії персоналу має право зробити тільки уповноважений на це орган.

Ненавмисні викривлення бухгалтерської звітності є результатом ненавмисних дій або бездіяльності персоналу економічного суб’єкта. Вони можуть бути результатом арифметичних або логічних помилок у облікових записах чи у розрахунках, недогляду при відображенні повноти всіх операцій, неправильного відображення в обліку фактів господарської діяльності, наявності та стану майна тощо.

З приводу виявлених фактів викривлень на різних стадіях перевірки дії аудитора можуть бути різними:

• на початковій стадії у період ознайомлення – у цьому випадку аудиторові краще відмовитись від проведення аудиту;

• на основній, тобто у період безпосереднього здійснення - аудиторові необхідно рекомендувати підприємству усунути виявлені помилки чи зловживання, визначивши термін їх усунення.

• Як навмисне, так і ненавмисне викривлення бухгалтерської звітності може бути суттєвим (що впливає на достовірність бухгалтерської звітності) або несуттєвим. У процесі аудиту необхідно оцінити ризик виявлення викривленої бухгалтерської звітності та ризику їх невиялення. При цьому необхідно враховувати наступні фактори, що підвищують або понижують ризик. До них відносяться:

• значне недофінансування діяльності;

• залежність економічного суб’єкта в певний період від одного або невеликої кількості постачальників;

• наявність платежів за послуги, які явно не відповідають наданим послугам;

• наявність відхилень у веденні обліку від облікової політики, встановленої бюджетними установами та організації підготовки бухгалтерської звітності.

До факторів, що впливають на викривлення інформації стану економіки в цілому, а також на фінансово-господарську діяльність економічного суб’єкта відносяться:

• стан економіки країни: кризи, депресія, підйом;

• особливості діяльності економічного суб’єкта;

• податкове законодавство .

При виявлені викривлень бухгалтерської звітності економічного суб’єкта аудиторська фірма повинна оцінити їх вплив на достовірність звітності, що підлягає перевірці по суті. При цьому необхідно враховувати можливі види порушень у економічного суб’єкта, які ведуть до виявлення викривлень, а саме:

• відхилення від установлених законодавством правил ведення та організації бухгалтерського обліку і звітності;

• відсутність або недотримання протягом року прийнятої облікової політики в бухгалтерському обліку окремих господарських операцій та оцінки майна;

• порушення податкового, валютного, громадянського законодавства тощо.

При виявленні викривлень аудитор повинен коректувати розроблені ними аудиторські процедури в залежності від виду порушень; ступеню суттєвості порушень; ризику появи викривлень при подальшій перевірці та ризику не виявлення викривлення.

Якщо виявлені викривлення у звітності, аудиторська фірма повинна перевірити стан внутрішнього контролю, а також з’ясувати, наскільки ефективні його дії при виникненні різних порушень, які призводять до викривлення інформації.

У робочих документах при проведенні аудиту і виявленні викривлень звітності необхідно детально відобразити виявлені факти, оформивши їх необхідним чином

В умовах ринкової економіки значно розширилося коло користувачів інформації, яку надає аудит. Оскільки саме користувач результатів аудиту буде в подальшому приймати відповідні рішення, ґрунтуючись на результатах аудиту, які буде вважати достовірними.

Так, потенційних користувачів інформації найбільше цікавить, зокрема:

• управлінський персонал підприємства - оцінка ефективності господарських операцій;

• інвесторів –ефективність праці вкладених ними коштів;

• кредиторів – можливість своєчасного погашення заборгованості;

• працівників – здатність підприємства забезпечити належний рівень оплати праці, пенсій та зайнятість;

• державу (державні органи) – повнота та вчасність розрахунків із бюджетом тощо.

Як відомо, у кожного користувача різні економічні інтереси, однак усі вони зацікавлені мати найбільш достовірну інформацію про реальний стан суб’єкта господарювання.

Звичайно, максимальні повноваження щодо результатів аудиту має власник (замовник аудиту та інших послуг).

Представники державних контролюючих органів та інші контрагенти мають використовувати інформацію аудиту лише у межах, наданих їм законодавством або визначених певними угодами (договорами).

У процесі перевірки аудитор повинен інформувати управлінський персонал або орган, який на це уповноважений, щодо питань аудиту і проходження перевірки. Форми та характер цих повідомлень розглядає МСА 260 «Повідомлення інформації з питань аудиту тим, кого наділено найвищими повноваженнями», де сказано, що інформація може бути надана управлінському персоналу аудитором усно чи письмово, однак незалежно від цього, все повинно бути задокументовано у робочих документах аудитора.

викривлення можуть виникати внаслідок:

а) неточності в зборі чи обробці даних, на основі яких готується фінансова звітність;

б) пропуску суми або розкриття інформації;

в) правильної облікової оцінки через ігнорування або явного неправильного трактування фактів;

г) судження управлінського персоналу щодо облікових оцінок, які аудитор вважає неприйнятними, або вибір і застосування облікової політики, яку аудитор вважає неприйнятною.

Крім того, аудитор повинен визначити допустиме викривлення та допустиму норму відхилення для кожної аудиторської перевірки та для кожного клієнта.

Визначається шість типів суттєвих викривлень в обліку та фінансовій звітності підприємства :

1. помилка;

1. шахрайство;

2. маніпуляція;

3. фальсифікація;

4. невідповідне відображення;

5. незвичайні операції.

40