Вступ

Заходи і організації дорожнього руху (ОДР) потребують визначених, іноді значних фінансових витрат. Призначенню заходів з ОДР має передувати їх ретельне соціально-економічне обґрунтування. У галузі організації дорожнього руху необхідним є детальний та систематичний аналіз причин дорожньо-транспортних подій (ДТП), затримок транспортних засобів, пасажирів, пішоходів тощо, що дозволить знайти оптимальне рішення при обранні засобів облаштування доріг і поліпшить умови руху за найменших можливих витратах на їх упровадження. Такий аналіз дає можливість знайти резерви економії різних витрат і визначити економічну основу раціонального планування першочергових заходів, що покращують організацію дорожнього руху. Тому намічені до виконання заходи мають бути економічно обґрунтовані та повинні сприяти поліпшенню організації дорожнього руху.

Необхідність в обґрунтуванні покращення умов дорожнього руху виникає завжди, коли потрібно визначити соціально-економічну ефективність інвестицій. Практично завжди може бути декілька можливих варіантів удосконалення якоїсь ланки, з яких необхідно обрати найбільш ефективний.

Одним з найважливіших методичних положень, що потрібно враховувати при організації дорожнього руху, є необхідність порівняльної оцінки ефективності рішень, що приймаються.

У загальному вигляді ефективність заходів, що покращують організацію дорожнього руху, полягає у:

- підвищенні рівня безпеки дорожнього руху (скорочення кількості ДТП та зменшення тяжкості їх наслідків);

- зниженні втрат часу пасажирів у дорозі;

- зниженні втрат часу пішоходів у місцях переходу доріг і вулиць;

- зниженні рівня транспортного шуму;

- поліпшенні екологічних характеристик навколишнього середовища;

- зменшенні концентрації шкідливих речовин, що забруднюють придорожні смуги.

Заходи з підвищення безпеки дорожнього руху одночасно підвищують пропускну здатність автомобільної дороги або вулиці та підвищують продуктивність автомобільного транспорту, а витрати на здійснення таких заходів швидко окупаються завдяки поліпшенню умов дорожнього руху.

Експлуатаційні витрати користувачів виражають значення паливно-мастильних матеріалів, виведену із затримок транспортних засобів, з їх повторюваних зупинок і наступних стартів, величину зношуваності транспортних засобів і шин, а також значення учасників руху і пасажирів у дорозі. Визначення реальної вартості часу учасників руху в усьому світі вважається досить складною проблематикою. Вартість часу має встановлюватися у залежності від національного доходу країни.

У групу інших суспільних факторів, насамперед, включаються викликані впливи об’єктів автомобільних доріг, що проявляються у рості життєвого рівня населення, у суспільному споживанні та у створенні національного доходу. При сумарній оцінці сюди повинні включатися і наслідки аварійності на транспорті.

Соціально-економічна оцінка заходів з організації дорожнього руху

Загальновідомо, що автомобілізація має величезний вплив на соціально-економічний розвиток суспільства. Але, як показує зарубіжний і власний досвід, поряд з позитивним впливом на економіку, автомобільний транспорт може визвати і ряд негативних наслідків, які особливо проявилися за останні десятиріччя у великих містах: зросла кількість дорожньо-транспортних подій (ДТП), збільшилося забрудненість повітряного басейну, все частіше виникають транспортні затори і різко знижуються швидкості руху.

Перераховані негативні наслідки автомобілізації повинні мінімізуватися рішенням ти чи інших наукових або інженерних задач.

Дійові засоби вирішення подібних задач – методи організації дорожнього руху (ОДР), які знаходять усе більше розповсюдження завдяки їх високій ефективності, порівнянній простоті та економічності.

Але заходи з ОДР потребують визначених, часто значних фінансових витрат. Ось чому, коли проектується комплекс заходів з ОДР для якогось об’єкта, необхідно враховувати конкретні умови упровадження, рентабельність пропонованих рішень. Іншими словами, потрібно обґрунтувати проект, чи, як зараз прийнято казати, необхідно створити бізнес-план інвестиційного проекту.

Створювані зростанням автомобілізації протиріччя можна вирішити за допомогою комплексного підходу до оцінки ефективності ОДР.

Такий підхід ураховує всі результати новітніх технологій – від зростання ВВП до негативних соціально-економічних наслідків, таких як зниження швидкостей руху, виникнення ДТП та забруднення навколишнього середовища.

Комплексний підхід з урахування соціально-економічної ефективності функціонування транспортної системи дозволяє ще на стадії проектування і розробки різних заходів попереджувати або мінімізувати окремі негативні соціально-економічні наслідки.

Значення соціально-економічної ефективності функціонування такої транспортної системи, якою є дорожній рух транспортних потоків автомобільними дорогами та вулицями, полягає у наступному.

Соціальний ефект характеризується удосконаленням суспільних відносин, змінами у навколишньому середовищі, умовах праці (в тому числі – умовами руху автомобільними дорогами та вулицями), умовами життя населення. Економічний ефект при цьому полягає у зростанні національного доходу, отриманого за рахунок удосконалення організації дорожнього руху, в результаті впровадження новітніх технологій.

Взаємозв’язок економічного та соціального ефектів визначається тим, що економічний ефект є фундаментом соціального, а зростання соціального ефекту створює кращі умови для росту економічного ефекту. Заходи, що створюють соціальний ефект, у кінцевому рахунку підвищують продуктивність виробництва, тобто сприяють росту ВВП.

Але економічний та соціальний ефекти можуть зростати різними темпами. Окрім того, позитивному економічному ефекту може відповідати негативний соціальний ефект. Через це головним завданням в галузі організації та безпеки дорожнього руху має бути впровадження таких заходів та розробка таких технічних засобів ОДР, які б забезпечували позитивні значення обох видів ефекту.

Ось чому витрати на попередження негативного соціального ефекту не можна розглядати як нераціональні, «надлишкові» з економічної точки зору. Ці витрати є елементом суспільно необхідних витрат і мають враховуватися при розрахунках економічного ефекту.

Багато методик визначення ефективності страждають на ігнорування якісної різниці економічних і соціальних сторін виробничих процесів тому, що вони вважають за можливе брати до купи економічну ефективність і соціальну справедливість. Але в реальності ці характеристики не можуть бути враховані простим арифметичним підсумком.

Якісна нерівнозначність економічної ефективності справедливості призвела до необхідності створення категорії, що отримала назву соціально-економічної ефективності. При цьому, зважаючи на стратегічні та послідовні завдання, має бути виконане ранжирування цілей аналізу. До вищих рангів слід відносити соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчих рангів – максимізацію економічної ефективності. До останнього етапу порівнянь приймаються тільки соціально значимі та екологічно допустимі варіанти, після чого робиться порівняння варіантів за економічною складовою ефективності.