2.0. Власні дослідження
2.1. Матеріали та мета дослідження.
Мета досліджень встановити найбільш ефективне лікування, виявити достовірну діагностику та якісно профілактувати захворювання.
Матеріали: звітність за 2019 рік, та журнал реєстрації хворих тварин.
Ступінь поширення хвороби у господарстві визначили на підставі власних досліджень та ветеринарної звітності господарства. Діагноз на захворювання ставили на підставі епізоотичної ситуації, клінічних ознак і лабораторних досліджень. Для дослідження було використано: корів – 135 голів, нетелів- 28 голів, молодняк 2-4 місячного віку – 24 голів. Всього було досліджено 249 голів, із них: лабораторно 18 голів.
Для лабораторного дослідження з уражених ділянок шкіри на межі зі здоровою частиною відбирали кірочки і лусочки, а також шерсть, що мала тьмяний вигляд або була зламана. Відібраний патологічний матеріал поміщали в стерильні пробірки, закривали резиновими пробками, запаковували у целофановий пакет і металевим пенал і перевозили для дослідження в лабораторію. Дослідження проводили в такій послідовності: 1.Мікроскопія патологічного матеріалу. 2.Виділення чистої культури збудника і дослідження його властивостей .
2.2 Характеристика бази виконання досліджень. Дослідження проводилося в господарстві «Зорепад», яке розташоване в центрально-східній частині Миколаївської області Баштанського району. Господарство має шляхові зв’язки з районним і обласним центром та пунктом здачі сільськогосподарської продукції. Відстань від господарства до обласного центру становить 18 км. В господарстві «Зорепад» утримується 1580 голів ВРХ, в тому числі корів 680, нетелів- 120, молодняк від 12-6 міс-350, від 6-4 міс.- 210, від 4-2 міс.- 120, від 2-0 міс-100 голів. Поголів’я свиней складається 808 голів. В тому числі 100 свиноматок, 10 – кнурів, поросята до 2 міс -110, від 2 міс – 280, свині на відгодівлі – 308 голів. Крім цього є ще 60 коней, які використовуються у внутрішньогосподарських цілях.
В господарстві розводять чорно-рябу породу ВРХ і українську білу породу свиней. Використовують корів в середньому 7 років, свиноматок до 4-5 опоросів, далі на відгодівлю і забій. Корів осіменяють штучно використовуючи маноцервікальний метод.
Зв’язки з іншими господарствами зводяться до купівлі, продажу і обміну продукції. Продукцію збувають на переробні підприємства.
Ветеринарно-санітарна характеристика господарства.
Територія ферми і виробничої зали господарства огороджена металевим парканом висотою 1,8 м. Місця входу та виходу з ферми обладнані дезбар’єром, а також є санпропускник. На території господарства присутнє карантинне відділення та ізолятор для хворих та новоприбулих тварин. На території ферми є прохідна, тому стороннім вхід заборонений.
Із ветеринарно-санітарних об’єктів є ветеринарний пункт, який призначений для амбулаторного та стаціонарного лікування, а також проведення профілактичних та ветеринарно-санітарних заходів на фермі.
2.3 Епізоотичне обстеження. Проаналізувавши епізоотичну ситуацію в господарстві та в населеному пункті, слід відмітити, що зустрічаються такі інфекційні хвороби, як колібактеріоз, сальмонельоз, трихофітія, мікроспорія, з хвороб свиней зустрічається набрякова хвороба поросят. Всі перераховані хвороби зустрічаються за винятком трихофітії та мікроспорії у вигляді спорадичних випадків. Причинами колібактеріозу телят являється гіпотрофія, невідповідність умов годівлі та утримання вагітних тварин і телят, відсутність вакцинації, або затримка з строками її проведення. Аналогічні причини можна віднести щодо сальмонельозу.
Ймовірними причинами набрякової хвороби поросят є різкий перехід на безмолочний тип годівлі, з використанням великої кількості концентрованих кормів, раннє відлучення поросят до 1 місяця і цим самим створення стресової ситуації. Такі хвороби як бешиха і ензоотичний енцефаломієліт виникають в населеному пункті тому, що не проводяться профілактичні щеплення тварин. Хворіють свині від 4 міс. до 1 року. В приватному секторі часто після вакцинації і вимушеного забою тварин не проводиться дезінфекція приміщення, де утримувались свині і через це існує загроза виникнення повторного спалаху хвороби. Причинами того, що не вакцинуються тварин є низька обізнаність громадян, а також брак коштів на вакцину.
Необхідно звернути увагу на те, що в господарстві час від часу виділяються позитивно реагуючі на туберкульоз. Найбільш поширеною хворобою в даному господарстві є мікроспорія, яка завдає великих економічних збитків господарству.
2.4.Результати власних досліджень. Частіше захворювання реєстрували в холодні пори року. В основному вогнища ураження локалізувалися на голові, шиї, холці, у деяких тварин – на шкірі промежини, спині тощо. У захворілих тварин на шкірі виникали маленькі вузлики, на поверхні яких виникали окремі кірочки і лусочки. Кількість вузликів в ураженому місці збільшувалася і згодом утворювалися чітко окреслені плями площиною 1,0-1,5х2 , 0 - 5,0 с м . Такі вогнища вкриті лапоподібними сірувато-білими або брудно-жовтими лусочками. Шерсть в уражених ділянках скуйовджена, втрачала блиск, ставала сухою легко ламалася і виривалася без зусилля.
У телят до місячного віку спостерігали частіше ураження шкіри морди. Такі вогнища вкривалися товстими кірочками, які нагадували забруднення висівками або тістом. Захворілі телята худнули, повільно розвивалися і втрачали вагу. У телят старшою віку через 1-2 місяці кірочки відпадають і починає рости шерсть.
Глибока форма мікроспорії частіше була продовженням поверхневої форми, але іноді виникала самостійно. У таких випадках уражені ділянки овальні, розміром 1,5-2,5х3,0-5,0 см. Поверхня вогнища вкривалася тістоподібними кірками сіро-білого кольору. В ділянці голови та в інших місцях з короткою шерстю реєструвалися лапоподібні кірки. Ураження могли бути в ділянці губ, навкруги очей, лобної частини. При відокремлюванні кірочки під нею була видна сірувато-рожева поверхня шкіри, а сама містина під відірваною кіркою починала кровоточити - глибока фолікулярна форма. Вогнища могли бути досить великими, вкритими кірками. Якщо їх придавити, то виділявся гнійний ексудат, іноді з неприємним запахом шерсть ламалася, товщина ураженого прошарку сягала 0,7 см. Пальпація викликала занепокоєння у тварини.
За нашими спостереженнями спочатку захворювали більше слабкі тварини. Перебіг мікроспорії у таких телят був довгий і покращень ми не спостерігали. Пізніше хворіли вгодовані тварини і іноді спостерігався процес самоодужання.
