Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курсовая Эпиз.docx
Скачиваний:
15
Добавлен:
22.06.2020
Размер:
127.23 Кб
Скачать

17

УКРАЇНА

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра епізоотології та організації ветеринарної справи

Курсова робота

на тему:

«Мікроспорія ВРХ. Діагностика, лікування та заходи боротьби»

Виконала

Викладач

2020р.

Зміст

ВСТУП

1. Огляд літератури

1.1. Визначення хвороби.

1.2. Економічні збитки

1.3. Збудник мікроспорії

1.4. Епізоотологія.

1.5. Патогенез.

1.6. Клінічні ознаки

1.7. Діагноз

1.8. Диференційний діагноз.

1.9. Лікування.

1.10. Імунітет, імунізація

1.11. Профілактика та заходи боротьби.

1.12. Заключення з огляду літератури.

2.0. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Матеріали та мета дослідження

2.2 Характеристика бази виконання досліджень.

2.3 Епізоотичне обстеження.

2.4.Результати власних досліджень

2.4.1. Лікувально-профілактичні заходи при мікроспорії ВРХ

2.4.2. Економічна ефективність ветеринарних заходів.

2.5. Обговорення отриманих результатів.

3. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

3.1. Висновки

3.2.Пропозиції

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Одним із найважливіших завдань тваринництва є збільшення виробництва м'яса, молока, яєць і інших продуктів тваринництва. При цьому в основу кладуться такі задачі, як створення для тварин міцної кормової бази, покращення умов утримання худоби і птиці, удосконалення породних якостей стада. Росту продукції тваринництва сприяє спеціалізація і концентрація виробництва, поступовий перехід галузі на промислову основу. Не менш важливою задачею є поліпшення ветеринарного обслуговування, зниження захворюваності і падежу тварин.

Основною задачею епізоотології була і залишається профілактика хвороб -розроблення систем заходів, які б перешкоджали їх виникненню. Від ветеринарного лікаря вимагається досконале володіння спеціальними знаннями і навичками діагностики захворювань і лікування тварин. Він повинен вміло застосовувати правила ветеринарної санітарії.

Серед мікозів, які викликаються мікроскопічними патогенними грибками, стригучий лишай одна із найпоширеніших хвороб великої рогатої худоби. Він значно поширений в нашій і в багатьох закордонних державах завдаючи значні економічні збитки, перевищуючи втрати від багатьох гострих та гостро перебігаючих інфекцій. Ці втрати складаються із зниження ваги хворої тварини на 10-12 кг, погіршення якості шкірної сировини, також витрати на медикаменти і дезінфекцію.

Захворювання, що спричинюються патогенними грибками, відомі з давніх часів. Заразність хвороби встановлено у коней на початку ІХ ст., у великої рогатої худоби й собак — у другій половині ХХ ст. У цей самий час було доведено можливість зараження стригучим лишаєм людини від хворих тварин. У 1845 р. французький дослідник Сабуро запропонував класифікацію збудників дерматомікозів. Захворювання тварин на мікроспорію зустрічається в багатьох країнах, негативно впливає на економіку господарств.

1. Огляд літератури

1.1. Визначення хвороби. Мікроспорія (Microsporia, мікроспороз) - хронічна висококонтагіозна грибкова хвороба котів, собак, хутрових звірів та коней, що характеризується осередковим поверхневим запаленням шкіри та обламуванням на її уражених ділянках волосяного покриву, а іноді й кігтів. Сприйнятлива і людина, особливо діти.

Мікроспорія входить у групу дерматомікозів - грибкових хвороб багатьох видів тварин, що виявляються ураженням шкіри та її похідних. Дерматомікози відомі давно. Наукове визначення хвороби почалося з часу відкриття її збудників – парши (1839), мікроспорії (1841), трихофітії (1845). Французький дослідник Сабуро вперше запропонував класифікацію збудників дерматомікозів. Вітчизняні учені внесли великий вклад у вивчення дерматомікозів і в розробку засобів специфічної профілактики.

1.2 Економічні збитки. Поява і поширення хвороби негативно позначається на економіці господарства. Захворілі тварини знижують продуктивність, молодняк погано росте, а при значному ураженні шкіри можуть спостерігатися і випадки загибелі. Лікування потребує значних витрат на відгодівлю перехворілого поголів’я, часу і засобів, до того ж хвороба може передаватися і людині. Крім того, перехворілі тварини протягом тривалого часу залишаються носіями і джерелами збудника інфекції.

1.3 Збудник мікроспорії. Збудники хвороби — патогенні грибки з роду Microsporum: у коней — М. eguinum, у собак, котів, кролів, свиней, хутрових та хижих звірів, морських свинок, оленів, мавп — М. lanosum (M. canis, M. pelineum), у котів, собак, коней, телят, морських свинок, щурів, мишей — М. gypseum (Achorion gypseum, M. lanosum Bodin), у свиней — М. nanum. У патологічному матеріалі мікроспоруми знаходяться всередині ураженої волосини у вигляді септованого міцелію та округлих одноклітинних спор діаметром 2 – 3 мкм, що розміщуються мозаїчно у вигляді чохла біля основи зовнішнього боку волосини. Грибки легко культивуються в лабораторних умовах на глюкозному агарі Сабуро та сусло-агарі при 26 – 28 °С. Ріст М. eguinum спостерігається на 6 – 7-му добу після посіву у вигляді складчастих, сірувато-жовтих колоній, які щільно прилягають до середовища і вкриті сіро-білим повітряним міцелієм. Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється гіллястий септований міцелій, поодинокі грушоподібні багатокамерні мікроконідії розміром (1…2) × (3…5) мкм. Макроконідії багатоклітинні, мають овальну або веретеноподібну форму з 2 – 3 перегородками, розміром (5…8) × (15…35) мкм. Хламідоспори інтеркалярні, рідше термінальні.

M. lanosum на 3 – 5-ту добу після посіву формує округлі з концентричними колами сірувато-білі або жовті колонії з борошнистим центром, які стеляться пухким міцелієм. Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється гіллястий септований міцелій, а також мікроконідії розміром (1…3) × (1,5…5,0) мкм, які мають овально-грушоподібну форму. Макроконідії численні, веретеноподібної форми, ворсинчасті або з шипоподібною двоконтурною стінкою, багатокамерні, звужені з обох кінців, розміром (11…16) × (53…85) мкм. M. gypseum утворює плоскі, згодом борошнисті колонії жовто-брунатного кольору, з невеликим заглибленням у центрі. Під час мікроскопічного дослідження колоній виявляється рівний септований ракетоподібний міцелій, а також мікроконідії грушоподібної форми або видовжені, розміром (3…5) × (2,5…3,5) мкм. Макроконідії багатокамерні, товстостінні, мають овальну або веретеноподібну форму. Уражене грибком волосся флуоресціює, що пов’язано з продукцією флуоресціюючого пігменту інтеридину. M. nanum утворює жовтуваті або темно-червоні, пухкі в центрі колонії. Під час мікроскопічного дослідження виявляється септований ракетоподібний міцелій, мікроконідії поодинокі, овальні або видовжені, розміром (4…5) × (1,5…2) мкм. Макроконідії рясні, грушоподібної або овальної форми, багатокамерні, розміром (12…20) × (4…14) мкм. Спори всіх грибків мікроспорії надзвичайно стійкі в зовнішньому середовищі. В ураженому волоссі та зскрібках зі шкіри зберігаються2 - 5 років, у шерсті — 2 – 7 років, гної та гноївці — до 8 міс, у паперових пакетах за кімнатної температури — 3 – 4 роки. Стійкі до заморожування, висушування та дії прямого сонячного випромінювання. Під дією сухої пари при 110 °С спори руйнуються через 30 хв, при 80 °С — через 2 год, при кип’ятінні інактивуються через 2 – 3 хв. Вегетативні форми грибків руйнуються 1 – 3 %-м розчином формальдегіду впродовж 15 хв, 5 – 8 %-м розчином лугів — 20 – 30 хв.

1.4. Епізоотологія. На мікроспорію найчастіше хворіють коти, собаки, коні, хутрові звірі, кролі; рідше — вівці, кози, свині, олені, мавпи, морські свинки, щури, миші, хижі звірі. Більш сприйнятливі до мікроспорозу молоді тварини. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та носії, які виділяють збудник з ураженими волосинками та шкірними лусочками після підсихання і надовго контамінують предмети навколишнього середовища. Особливо небезпечними в підтриманні епізоотичного осередку є бездомні коти й собаки, а також гризуни, у яких встановлено тривале носійство M. gypseum. Зараження відбувається в разі спільного утримання хворих тварин зі здоровими, а також через інфіковані корми, воду, підстилку, предмети догляду, одяг та взуття обслуговуючого персоналу. Собаки й коти інфікуються під час обнюхування, облизування та бійки. Захворювання проходить спорадично або у вигляді незначних ензоотій. У густонаселених міських районах мікроспорія може набувати значного поширення серед бездомних бродячих собак і котів, уражати велику кількість тварин, включаючи кімнатних, які заражаються під час прогулянок та тічки. Характерною особливістю мікроспорії є висока контагіозність, постійна циркуляція збудника мікроспорії в інфікованих осередках серед бродячих собак і котів, тривале збереження грибків у зовнішньому середовищі. Найбільша кількість хворих реєструється восени. Тривалість хвороби — від 3 до 10 тижнів. Вважається, що близько 85 % випадків захворювання людей пов’язано із зараженням від котів.

1.5. Патогенез. Паразитарна активність дерматофітів обмежується тканинами, в яких є кератин, це зв’язано з їх біологічними особливостями, потребою в доступі повітря, вуглеводному живленні, кислотності, вологості. Для них шкіра є оптимальним середовищем. Попавши на шкіру, спори гриба проростають в грибницю, яка проникає через роговий шар шкіри у волосяний мішок завдяки кератолітичним властивостям, гідролізу колагену, еластину і кератину. Міцелій розташовується на роговій частині волоса, не доходячи до волосяної цибулини. Грибниця може окутувати волос зверху, деколи гіфи гриба проникають у волос. Гриб не проникає у цибулину волоса, тому його ріст не припиняється. Волос поступово втрачає блиск та еластичність, стає крихким і ламається, епідерміс реагує на дію гриба гіперкератозом, мальпігіїв шар шкіри потовщується, клітини остистого шару набряклі. При уражені волосяних фолікулів, їх стінки набрякають, у фолікулах збирається гній і в дермі утворюються мікроабсцеси. Місцева реакція веде до утворення кірочок, просочених клейким ексудатом. Гриб утворює токсин, який подразнює нервові рецептори шкіри і зумовлює свербіння. Тварини розчухують сверблячі місця і таким способом переносять збудника на інші ділянки. Можливе розповсюдження збудника лімфатичними і кровоносними судинами з утворенням на місцях його розмноження множинних вогнищ уражень. Тоді порушується в організмі обмін речовин і настає виснаження тварини, виникає алергічна реакція і поява в сироватці крові антитіл.

1.6. Клінічні ознаки. Внаслідок розвитку грибка в роговому шарі епідермісу виникає поверхневе запалення та злущення шкіри, порушення живлення волосся, яке стає сухим і легко ламається. Утворюються обмежені безволосі ділянки шкіри різних розмірів та форми Інкубаційний період триває 22 – 47 діб. Розрізняють поверхневу, глибоку, стерту та приховану форми хвороби. У собак і котів реєструється прихована форма хвороби, інколи поверхнева. При прихованій формі хвороби ураження волосся можна виявити лише за допомогою люмінесцентного та мікроскопічного дослідження. Поверхнева форма часто трапляється у кошенят. Під час клінічного огляду на шкірі лап, морди, хвоста виявляють плями округлої форми, вкриті лусочками, іноді білувато-сірими кірочками з рідко розміщеними волосинками, що легко обламуються. На деяких ділянках спостерігається повне облисіння шкіри. У собак численні осередки ураження спостерігаються на морді, спині, тулубі, рідко — на лапах.

У хутрових звірів мікроспорія має приховану форму і виявляється лише люмінесцентним методом. У цуценят при поверхневій формі навколо очей, біля основи вух, на лобі, передніх та задніх лапах відмічаються плями з дрібними пухирцями та сірувато-жовтими кірками.

У коней ураження локалізуються в ділянці голови, шиї, холки, лопаток, спини, крупа, іноді кінцівок. Частіше спостерігається поверхнева форма хвороби, що характеризується утворенням безволосих плям різної форми діаметром 3 – 4 см, обламуванням волосся поблизу верхніх шарів шкіри, відсутністю свербежу. При глибокій формі розвивається чітко виражений запальний процес, утворення на поверхні шкіри кірок із засохлого ексудату, різних розміру і форми плям з обламаним волоссям. При атиповій формі виявляються безволосі ділянки шкіри, осередкове злущення поверхневого шару шкіри. У поросят грибкові ураження локалізуються на вухах, шиї, спині, боках. Спостерігається переважно глибока форма, що проявляється утворенням овальних, різко обмежених плям червонуватого кольору, місцями вкритих товстими коричневими кірками, випаданням щетини, облисінням.

1.7. Діагноз. Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічного обстеження хворих тварин, мікроскопічного дослідження волосся та кірок з уражених ділянок шкіри. У разі підозри щодо мікроспорії у собак і котів застосовують метод люмінесцентної діагностики.

Лабораторна діагностика. Включає люмінесцентний та мікроскопічний методи дослідження. До лабораторії у пробірках з пробками або в невеликих целофанових пакетах надсилають волосся, лусочки, кірочки, а також зіскрібки з країв різних уражених нелікованих ділянок шкіри.

Люмінесцентний метод передбачає дослідження волосяного покриву хворої тварини або ураженого волосся в затемненому приміщенні, під час якого виявляється специфічне смарагдово-зелене світіння ураженого мікроспорумами волосся. При трихофітії світіння волосся не спостерігається. Не люмінесціює також уражене грибком мікроспорії волосся тварин чорної масті. Як джерело ультрафіолетового випромінювання використовують ртутно-кварцеві лампи зі світлофільтрами, які здатні затримувати видиму частину спектра і пропускати ультрафіолетову. Дослідження проводять до лікування тварин різними препаратами, оскільки деякі з них (саліцилова кислота, риванол, вазелін та ін.) флуоресціюють.

Мікроскопічні дослідження для виявлення грибка проводять безпосередньо в господарстві чи зональній лабораторії. Відібрані зразки волосся, лусочки, зскрібки ураженої шкіри подрібнюють препарувальними голками, заливають на 5 – 10 хв 1 – 2 краплями 10 %-го розчину їдкого натру або калі. Потім переносять на предметне скло у краплю 50 %-го водного розчину гліцерину, трохи підігрівають над спиртівкою, розглядають за малого й великого збільшення мікроскопа. У позитивних випадках знаходять характерний гіллястий міцелій грибка з рідкими перегородками, а також мозаїчне розміщення невеличких (2 – 3 мкм) спор усередині та на поверхні волосини.

1.8. Диференційний діагноз. Мікроспорію потрібно диференціювати від трихофітії, корости і дерматитів.

При трихофітії у коней спостерігається сильний свербіж і не буває світіння ураженого волосся при люмінесцентному обстеженні. Мікроскопією виявляють всередині волосини правильні ряди гіфів з перегородками, ланцюжки великих спор на волосині та біля її основи. При корості завжди спостерігається сильний свербіж, мікроскопією виявляють кліщів.

1.9. Лікування. Єдиним ефективним підходом до лікування дерматомікозів тварин є етіотропна терапія, направлена на швидку елімінацію збудника – патогенного гриба. Одним з таких підходів є застосування специфічних засобів – вакцин проти дерматомікозів тварин. Протигрибкові вакцини володіють як лікувальною, так і профілактичною дією. Вакцини спричинюють швидку елімінацію збудника з поверхні шкіри, специфічну імунобіологічну перебудову організму (напрацювання імунітету), що сприяє попередженню контамінації довкілля та інфікування тварин і людей спорами грибів. Специфічне лікування проводять із застосуванням вакцин Полівак-ТМ, Тримівак, Вакдерм, Мікродерм, Еквідерм, Мікканіс, Фунгіканіфел тощо.

Системні протигрибкові препарати за дерматомікозів застосовують з обережністю, тому що більша частина з них є сильними тератогенами і володіють гепатотоксичним ефектом, до того ж вони не рекомендуються для тварин молодших 12-тижневого віку. Хворим тваринам призначають із кормом антибіотик гризеофульвін із розрахунку 20–30 мг/кг маси на добу протягом 8–15 днів поспіль. Слід мати на увазі, що застосування гризеофульвіну несумісне з вакцинотерапією (живими вакцинами), тому що він убиває живі клітини гриба, які є у складі вакцини. Для лікування тварин застосовують також інтраконазол (Sporanox R), кетоконазол, амфотерицин тощо. Інтраконазол застосовують собакам і котам перорально з кормом (із розрахунку 10 мг/кг за одне приймання). Препарат застосовують щоденно аж до зникнення культурального росту грибів за повторного висівання (дослідження шерстного покриву, відібраного з ураженої ділянки). Лікування цими препаратами за хронічного перебігу мікроспорії може тривати до 2-х місяців (Пин Д., Карлотти Д., 2006).

Уражені місця протягом 20–30 діб обробляють: 10%-ним саліциловим спиртом, 10%-ною саліциловою маззю, 10%-ною настоянкою йоду, 3–10%-ним розчином карболової або бензойної кислоти, мазями “Ям”, “Мікоспор” та ніфіміциновою, зооміколем, хлоридом йоду, трихотецином, брадовеном, токсафеном, етисазолом, фукузаном, йодоформом, цинкунданом, нітрофунгіном, мікосептином, саліфунгіном, 1%-ним ектимаром, 0,2%-ним енілконазолом, 5%-ною маззю аміказолу, 3%-ною маззю “Сапросан”, 0,2%-ною емульсією імаверолу, йод-вазогеном, йод-гліцерином, аміказолом, клотримазолом, ламізолом, октицилом, аморолфіном тощо (Куриленко А.Н. и др., 1987; Головина Н., Колодиев Ч., 1996, 1999). У собак і котів, крім того, застосовують нізорал-шампунь. Як і під час лікування коней від трихофітії, так і за мікроспорії, під час застосування протигрибкових препаратів (“Юглон”, “РОСК”, однохлористий йод тощо) спостерігають сильну подразнювальну дію на шкіру, і навіть опіки. Під час застосування цих препаратів з’являються набряки, які в 3–4 рази перевищують розміри ділянки шкіри, куди їх втирали. Особливо чутливі коні з тонкою й ніжною шкірою – верхових і рисистих порід. Добрий лікувальний ефект дає мазь Ваганова (лізолу – 30 г, дьогтю березового – 50, фракції АСД-3 – 100, вазеліну або свинячого сала – 800 г) та мазь з антибіотика ніфіміцину, препарат Ектимар тощо. Після 2–3-разового застосування з інтервалом 3 доби коні одужують протягом 10–15 діб (Андрюшин В.В., 1980; Петрович С.В., 1989).

1.10. Імунітет, імунізація. За епідермомікозів спостерігається розвиток гіперчутливості негайного (ГНТ) і сповільненого (ГСТ) типів. Імунітет у тварин після перехворювання на мікроспорію триває декілька місяців. У коней така несприйнятливість триває до 2-х років.

Для профілактики мікроспорії застосовують живі та інактивовані вакцини іноземного виробництва – Полівак-ТМ, Тримівак, Вакдерм, Мікродерм, Мікканіс тощо. ТОВ “Алтекс”, ЗАО НПАП “Новогалещинська біофабрика” розроблена вакцина “Фунгіканіфел” проти дерматомікозів (трихофітії, мікроспорії) собак і котів асоційована інактивована, до складу якої входять найбільш розповсюджені на території України штами дерматофітів Trichophyton mentagrophytes, Microsporum canis. Вакцину вводять внутрішньом’язово в ділянці стегна або підшкірно за лопатками з одного боку, а через 10–14 діб – з іншого. Імунітет формується через 21–25 діб після другої вакцинації та триває не менше 12 міс. Дози вакцини для собак і котів у віці 1–4 міс. становлять: профілактична – 0,5 см3, лікувальна – 0,5; для тварин старших 4-місячного віку: профілактична – 1,0, лікувальна – 1,0 см3. Розробники вказують, що дослідження з підбору лікувальних схем для дрібних тварин показали ефект одужання після застосування вакцини “Фунгіканіфел” після другої вакцинації у 82,36% тварин, у разі поєднання вакцини і неспецифічного імуномодулятора – у 84,71%. Найкраща ефективність була отримана під час використання вакцини і засобів місцевої обробки – 93,54%, лише за місцевої обробки – 62,24%.

1.11. Профілактика та заходи боротьби. Особливу увагу слід приділяти виконанню загальних ветеринарно-санітарних заходів, що передбачають комплектування кінних заводів і звірівницьких господарств тваринами з благополучних ферм, дотримання передбачених карантинних заходів, систематичне проведення дезінфекції та дератизації, масових профілактичних оглядів із використанням люмінесцентної діагностики. У разі появи хвороби господарство оголошують неблагополучним щодо мікроспорії і запроваджують обмеження. Хворих тварин ізолюють і лікують із застосуванням вакцин. Решта тварин піддається профілактичному щепленню. Забороняють перегрупування тварин, поліпшують умови утримання й годівлі.

Господарство вважається оздоровленим через 15 діб після одужання останньої хворої тварини й проведення заключної дезінфекції. Для дезінфекції приміщень використовують лужний 2%-ний розчин формальдегіду на 1%-ному розчині їдкого натрію, гарячий 10%-ний розчин сірчано-карболової суміші за дворазового нанесення з годинним інтервалом; гарячу формалін-гасову емульсію, яку виготовляють із 10 частин формаліну, 10 частин гасу, 5 частин креоліну і 75 частин води.

1.12. Заключення з огляду літератури. З огляду літератури, можна зробити висновок, що що мікроспорія ВРХ є досить серйозним захворюванням на сьогоднішній день і наносить значні економічні збитки господарствам. Продукція отримана від тварин, що хворі на мікроспорію, несе пряму загрозу людям, бо є потенційними вогнищами грибкового захворювання.

При виявленні мікроспорії в господарстві необхідно своєчасно проводити діагностику, лікування; застосовувати заходи передбачені чинною інструкцією по боротьбі з мікроспорією тварин та обов’язково, згідно плану, проводити профілактику цього захворювання в господарствах. Також обов’язково потрібно проводити дезінфекцію приміщень в яких утримуються тварини.

Соседние файлы в предмете Эпизоотология