Порядок викладення матеріалу в «Епікризі»

1. Визначення хвороби. Тут дається визначення описуваної хвороби відповідно до вимог сучасної ветеринарної нозології. У визначенні повинні бути розшифровані характер і перебіг хвороби. Назва дається українською і латинською мовами.

2. Поширення хвороби. Ґрунтуючись на літературних даних описують частоту виникнення і поширення хвороби залежно від виду, віку, фізіологічного стану тварини та пори року. Необхідно також описати поширення цього захворювання в господарстві, районі і т.д. Якщо місцевість відіграє певну етіологічну роль, то варто дати коротку її характеристику.

3. Етіологія хвороби. На підставі літературних даних приводяться основні причини і сприяючі фактори виникнення хвороби. Головним у цьому розділі є опис причин виникнення розглянутого випадку хвороби.

4. Патогенез хвороби. Під час написання патогенезу необхідно зазначити докладний розвиток патологічного процесу за період хвороби чи за період курації. У патогенезі варто пояснити послідовність розвитку процесу, як під впливом лікування змінювався перебіг хвороби, який вплив на патогенез зробила зміна догляду, утримання, годівлі.

При викладі патогенезу варто скористатися даними не тільки підручника, але й інших джерел спеціальної літератури з урахуванням особливостей перебігу та розвитку хвороби в куруємої тварини, а також аналізу даних лабораторних і спеціальних досліджень. На підставі даних патогенезу, так само як і етіології, розробляються і здійснюються лікувальні заходи.

5. Симптоми хвороби. Під час викладу матеріалу слід описувати симптоми даного випадку хвороби, що відмічені в куруємої тварини, а не взагалі клінічні ознаки хвороби. Клінічну картину варто розглядати в динаміці проведення курації тварини. Тому куратор повинен здійснювати ретельне спостереження за діяльністю всіх систем організму, відзначаючи всі відхилення від норм здорового організму, проводити аналіз щоденних клінічних досліджень. Тут же наводяться результати лабораторних і клінічних досліджень. Доцільно представляти фотознімки, що відображають різні періоди (стадії) перебігу хвороби, умови утримання та годівлі.

6. Діагноз і його обґрунтування. Це одна з найвідповідальніших частин епікризу. Варто дати обґрунтування і перелік головних методів діагностики, на підставі яких був встановлений діагноз. Кожен патологічний показник крові, сечі, фекалій необхідно пояснити в зіставленні з клінічними ознаками захворювання.

7. Диференційний діагноз. Тут студент перераховує захворювання незаразної, інфекційної та інвазійної етіології, що перебігають з подібним клінічним проявом. Необхідно також вказати, за якими результатами клінічних, лабораторних та інших досліджень були виключені хвороби, що мають схожість із розглянутим випадком патології у куруємої тварини.

8. Перебіг хвороби і його обґрунтування. Необхідно описати характер захворювання, орієнтовні терміни його перебігу залежно від виду, віку і фізіологічного стану тварини.

9. Прогноз хвороби і його обґрунтування. Встановивши діагноз, необхідно висловити свій прогноз щодо результату хвороби, враховуючи показники клінічних і лабораторних досліджень упродовж перебігу хвороби і можливості виникнення ускладнень. Лікар ветеринарної медицини повинен точно визначити доцільність лікування, економічний збиток у зв’язку з зниженням продуктивності та витратами на лікування, а також можливість подальшої експлуатації тварини після її одужання, наскільки вона буде відповідати господарсько-економічним вимогам. Тому прогноз може бути сприятливим щодо клінічного видужання і несприятливим щодо відновлення продуктивності, працездатності тварини.

10. Лікування і його обґрунтування. Важливою частиною епікризу є обґрунтування застосованих методів лікування, вибору лікарських засобів. Тут необхідно дати обґрунтування кожного обраного лікарського засобу. Куратор, на підставі знань фармакології та виявлених патологічних процесів, обґрунтовує і доводить правильність призначеної терапії, заміну засобів і методів у період курації. При лікуванні хворих тварин необхідно постійно керуватися тим, що треба лікувати не хворобу, а хвору тварину з урахуванням її особливостей.

Вибір засобів і опис фармакодинаміки повинні зіставлятися з тими патогенетичними даними, що виявлялися в період курації.

У цій же частині епікризу варто вказати та обґрунтувати режим утримання, догляду і годівлі пацієнта. При описі лікування і умов утримання варто точно вказувати всі призначувані процедури з обґрунтуванням їхнього застосування. При одночасному призначенні декількох видів чи методів терапії (патогенетичної, симптоматичної, етіотропної, фізіотерапії) варто мати на увазі протипоказання та пояснити можливість і доцільність такого призначення.

11. Профілактика хвороби. У цій частині епікризу необхідно дати докладні рекомендації і поради для попередження виникнення даної хвороби.

12. Висновки. Вони складаються з декількох пунктів, що вказують на ефективність лікування, особливість перебігу хвороби в даному випадку, рекомендацій з догляду, годівлі та подальшої експлуатації тварини.

13. Список використаної літератури. У ході проведення курації і для написання епікризу студент зобов'язаний користуватися не тільки рекомендованими підручниками, але і періодичною спеціальною літературою. Необхідно дати перелік усіх використаних джерел літератури, який оформляється згідно вимогам (Наказ ВАК України за № 63 від 26.01.2008 р.).

Оформлення історії хвороби. Необхідно пам’ятати, що історія хвороби є письмовим документом студента, що виноситься на Державний іспит. У зв'язку з цим вона повинна мати охайний зовнішній вигляд, написана українською мовою з дотриманням усіх правил орфографії і синтаксису. Рецепти повинні бути виписані латинською мовою. Матеріал історії хвороби бажано ілюструвати фотографіями, рисунками та іншим наглядним матеріалом.

Історія хвороби з епікризом підписується куратором із зазначенням дати і здається на кафедру.

Зразок титульної сторінки

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра терапії і клінічної діагностики