Патоморфологія

      Макроскопічно зоб поділяють на вузловий, дифузний та змішаний, за гістологічною структурою – паренхіматозний і колоїдний. Залежно від змін, які виникають у тканині щитоподібної залози, консистенція її може бути м’якою, щільноеластичною, щільною.

Виділяють також зоб фіброзний, кістозний, судинний і осифікуючий. Можлив і й комбінації всіх цих форм зоба. Гіперплазія щитоподібної залози з проліферативним ростом клітин відповідає клінічній картині гіпертиреозу, а гіпоплазія епітелію з явищами дегенерації – гіпотиреозу. Джерелом росту тиреоїдної паренхіми є інтерфолікулярний епітелій, який знаходиться між фолікулами клітинних накопичень, тяжами або відростками, що розвиваються з базальних тиреоцитів.

Класифікація

За ступенем збільшення щитоподібної залози виділяють:

0 ст. – щитоподібна залоза не промацується;

І ст. – залоза промацується невиразно;

II ст. – залоза промацується добре, її видно при ковтанні;

III ст. – збільшена щитоподібна залоза рівномірно потовщує шию, згладжуючи її контури (“товста шия”);

IV ст. – щитоподібна залоза значно збільшена, викликає деформацію контурів шиї;

V ст. – щитоподібна залоза досягає великих розмірів.

     Збільшення щитоподібної залози до І-ІІ ступенів без зобної трансформації та порушень її функції вважають варіантом норми і називають гіперплазією.

 

За формою збільшення щитоподібної залози розрізняють зоб:

1. Дифузний.

2. Вузловий.

3. Змішаний.

 

За локалізацією зоб може бути:

1. Типової локалізації – в передніх ділянках шиї.

2. Шийно-загруднинний – з локалізацією нижнього полюса за грудниною.

3. “Пірнаючий” – зникає в грудній порожнині при вдиху і з’являється над яремною вирізкою при видиху.

4. Рідкісні локалізації: внутрішньогрудний, зоб кореня язика, попереду груднинний, позастравохідний, позатрахеальний, зоб додаткових залоз (аберантний).

 

За функціональним станом зоб може бути:

1. Еутиреоїдний – функція щитоподібної залози не порушена.

2. Гіпертиреоїдний – функція підвищена.

3. Гіпотиреоїдний – функція знижена.

 

Клінічна симптоматика

     Клінічні прояви зоба залежать від ступеня його збільшення, стисненняним навколишніх органів і функціонального стану щитоподібної залози.

    Суб’єктивні симптоми захворювання проявляються по-різному. Одні хворі, незважаючи на наявність зоба великих розмірів, почувають себе вільно, інші й при невеликому зобі відчувають дискомфорт. Клінічні ознаки захворювання залежать від форми, розмірів та локалізації зоба. Хворі переважно скаржаться на зміну конфігурації шиї та відчуття тиснення на трахею, стравохід (утруднення дихання, ковтання, осиплість голосу). В деяких випадках ступінь цих проявів захворювання залежить від положення голови. Стиснення зобом того чи іншого органа призводить до відповідних наслідків залежно від того, яку функцію виконує цей орган і яке значення має для організму. Так, найчастіше страждає трахея. При стисненні трахеї зобом можуть виникати зміщення її і гортані, звуження просвіту, зміна стінки (трахеомаляція).

       Загруднинний зоб супроводжується розширенням вен шиї, обличчя, іноді – осиплістю голосу. Так званий “пірнаючий” зоб може при диханні значно стискати трахею і викликати утруднення дихання (особливо при виконанні фізичної роботи) та напади тяжкої асфіксії. Довготривале хронічне порушення дихання призводить до гіпертрофії і дилатації правого серця. Виникає так зване “механічне зобне серце”.

      Симптоматика залежить також від функціонального стану щитоподібної залози. У хворих на ендемічний зоб нерідко наявні ознаки гіпотиреозу, що проявляється загальною слабістю, сонливістю, кволістю, зниженням пам’яті й слуху. Вони мають характерний зовнішній вигляд – суха, бліда шкіра, одутле обличчя, набряки навколо очей, рідке волосся на голові, ламкі нігті. При гіпертиреоїдному зобі спостерігаються ознаки підвищеної функції щитоподібної залози: дратівливість, серцебиття, швидка втомлюваність, підвищена пітливість, поганий сон, втрата маси тіла.

     Ускладненнями ендемічного (спорадичного) еутиреоїдного зоба є: струміт – запалення зобнотрансформованої щитоподібної залози, крововиливи в тканину зоба, асфіксія, малігнізація.