14.4. Принципи стимулюючої дії на пласт

Існує багато різних методів стимулюючої дії на пласт при освоєнні свердловини. Їх можна розділити на декілька груп:

1. Методи хімічної дії на пласт.

2. Методи гідромеханічної дії на пласт.

3. Методи теплової дії на пласт.

4. Методи комбінованої дії на пласт.

Хімічні методи дії на привибійну зону пласта з метою виклику та інтенсифікації припливу основані на властивості хімічних речовин вступати у взаємодію з деякими гірськими породами, а також впливати на поверхневі і молекулярно-капілярні зв'язки твердих і рідких фаз у породах. Найпоширенішими методами хімічної дії на пласт є:

а) солянокислотна обробка пласта, складеного карбонатними породами;

б) обробка пласта складеного силікатними і глинистими породами, плавиковою (фтористоводневою) кислотою;

в) обробка пласта розчинами ПАР;

г) обробка пластів з використанням суміші перелічених вище речовин.

д)кислотні обробки із застосуванням інгібіторів гідратоутворення.

Хімічна дія на пласт є найпоширенішим методом інтенсифікації припливу. Правильний вибір властивостей і параметрів промивальних рідин при розкритті пластів значно скорочує об’єми хімічних обробок пласта при освоєнні і подальшій експлуатації свердловин.

До методів гідромеханічної дії на пласт належать:

а) вплив на пласт різких коливань тиску;

б) гідророзрив пласта і гідроабразивна перфорація;

в) дренування пласта зрідженими газами.

Метод різких коливань тиску можна рекомендувати для свердловин, які розкрили тріщинно-порові і порові колектори. Він ефективний у свердловинах, де після заміни промивальної рідини на воду не вдалося викликати приплив, а дослідження прийомистості показує на відсутність або на наявність слабкого зв'язку з пластом. Суть методу полягаю в багаторазовому створенні у привибійній зоні пласта надлишкового тиску з подальшим різким його зниженням.

При гідророзриві пласта в результаті гідромеханічної дії на пласт із-за високих тисків, що створюються у привибійній зоні, утворюються тріщини, які в багато разів підвищують проникність пласта. Для того, щоб тріщини не змикалися, їх закріплюють розклинювальним матеріалом. При гідророзриві пласта можуть розкриватися наявні і створюватися нові тріщини.

Метод теплової дії на пласт полягає в прогріванні привибійної зони введенням різник термічних агентів. Такими агентами можуть бути рідкі і газоподібні теплоносії (нагріта. нафта, вода, пара, нагріті гази та ін.) або вибійні джерела тепла - електронагрівачі.

До методів комбінованої дії на пласт належать:

а) гідрокислотний розрив пласта;

б) термохімічні і термокислотні обробки пласта;

в) термохімічна дія на пласт тощо.

Технологія методів стимулюючої дії на продуктивні пласти детально описана в спеціальній літературі.

14.5. Дослідження свердловин

Дослідження свердловин проводять з метою одержання повної інформації на усталених режимах її роботи, необхідної для оцінки колекторських властивостей продуктивного об’єкта, підрахунку запасів нафти і газу в ньому, визначення продуктивності, вибору способу і оптимального режиму його експлуатації, дебіту, вибійник і пластових тисків і температури, властивостей пластового флюїду, а також режиму розробки родовища в цілому. Дослідження розпочинають безпосередньо після освоєння свердловини або після проведення стимулюючої дії. Режим роботи вважають усталеним, якщо при даному діаметрі штуцера вибійні та устьові тиски стабільні.

Свердловину досліджують в чотирьох-шести режимах: спочатку при мінімальному діаметрі штуцера, потім поступово діаметр штуцера збільшують. За даними таких досліджень будують індикаторну криву "дебіт-депресія", виявляють оптимальний режим припливу, повторюють дослідження в такому режимі і реєструють криву відновлення тиску.

Дослідження одного пласта тривале декілька діб. Дослідження в одному режимі вважають закінченими, якщо два послідовних заміри тисків і дебетів практично (в межах похибки приладів) співпадають.

Після закінчення досліджень проводять короткочасну (не менше 10-15 діб) пробну експлуатацію свердловини на оптимальному режимі за планом, узгодженим з НГВУ.

У розвідувальних свердловинах детально досліджують як об’єкти, під час випробування яких були одержані припливи нафти і газу, так і об’єкти, які не були випробувані в процесі буріння, але про перспективність яких свідчать матеріали промислово- геофізичних досліджень. Дослідження може проводитись також і в тому випадку, якщо при випробуванні були одержані негативні результати, але е обґрунтований сумнів у їх правильності. І якщо в розвідувальній свердловині необхідно випробувати декілька пластів, то операцію починають з нижнього. Після закінчення дослідження нижнього пласта свердловину заповнюють промивальною рідиною, яка відповідає вимогам щодо розкриття продуктивних пластів, встановлюють цементний міст в інтервалі між нижнім і найближчим до нього вищерозміщеним об’єктом, перевіряють герметичність моста після затвердіння тампонажного розчину способом зниження рівня в колоні. Якщо міст герметичний, обсадну колону перфорують навпроти другого знизу перспективного пласта, викликають приплив з нього і проводять детальне дослідження. Так, ідучи знизу-вверх, послідовно випробовують усі перспективні об’єкти. випробування вважають закінченими, якщо на всіх об’єктах одержані результати, які дозволяють скласти якісну характеристику кожного пласта і визначити основні параметри. Якщо при випробуванні об'єкта одержують великий дебіт нафти або газу, то до випробування наступних, розміщених вище об’єктів, приступають тільки з дозволу організації-замовника. Такий дозвіл дають лише у виняткових випадках. Це пояснюється тим, що при затискуванні пласта для припинення припливу і встановлення цементного моста колекторські властивості його у приствольній зоні можуть бути значно погіршені. Як правило, після одержання інтенсивного припливу нафти або газу із пласта і повного його дослідження свердловину передають НГВУ для експлуатації

Для робіт, пов'язаних з одержанням припливу і дослідження першого об’єкта. у розвідувальних свердловинах, використовують бурову установку. Освоєння і дослідження наступних об’єктів у розвідувальних свердловинах і освоєння експлуатаційник свердловин, як правило, ведуть з допомогою легших пересувних установок і на випробування (дослідження) кожного об’єкта. складають план, затверджений керівником бурового підприємства.

У випадку, якщо свердловина підлягає передачі нафтогазовидобувному підприємству, цей план погоджують з його керівником.

Після закінчення випробування свердловини складають акти про результати дослідження кожного об’єкта, встановлення цементних мостів і перевірку їх герметичності, про передачу свердловини в експлуатацію або її консервацію, якщо площа ще не підготовлена для експлуатації або про ліквідацію свердловини, якщо результати випробування повністю негативні.