Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Кафедра теорії та методики технологічної освіти

 

Інструктивно-методичні матеріали

до лабораторної роботи № 9

Народний крій. Розміщення вишивки на виробах. Асортимент вишитих виробів

з дисципліни: «Технологічний практикум»

для студентів ІІІ курсу (ІІ семестр)

Напрям підготовки 6.010103 Технологічна освіта

(код та назва напряму (спеціальності) підготовки

Розроблені: д.п.н., професором кафедри теорії та методики

технологічної освіти Титаренко В.П.

МЕТА РОБОТИ: отримати знання про народний крій чоловічих та жіночих народних сорочок, розміщення вишивки на виробах, ознайомитися з асортиментом вишитих виробів.

НЕОБХІДНІ ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: альбоми, підручники, інструкційні картки, вишиті зразки сорочок, зокрема сорочок Полтавщини.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ: уважно прочитати лабораторну роботу, законспектувати в зошит. Виконати практичну частину до теми.

Теоретичні відомості Розкрій тканин

Для різних виробів його здійснюють у межах так званої раціональної розкладки (табл. 1,2), коли досягається мінімальний процент відходів. Перед розкроюванням тканину обов'язково переглядають для виявлення дефектів: плям, дірок, потовщень, розрідження ниток тощо.

Розкрій виробів буває фігурним, тобто по лекалах, і по прямій нитці. Строчку вишиті вироби розкроюють тільки по прямій нитці. При цьому усі частини виробу – це прямокутні відрізки тканини потрібної ширини і довжини, на яких виконують вишивку, а потім розкроюють згідно з лекалами, щоб у процесі вишивання краї деталей не втрачали заданої форми.

Щоб розрахувати, скільки тканини потрібно на певний виріб (наприклад, на чоловічу сорочку) згідно з технічними нормами у квадратних метрах, треба зробити розкладку деталей виробу на тканині. При цьому довжина станка чоловічої сорочки дорівнює 180 см, рукава – 70 см х 2= 140 см, коміра – 10 см. У сумі це становить 330 см, або 3 м 30 см. Щоб перевести у квадратні сантиметри, погонну довжину помножують на ширину тканини (330 см х 80 см = 26400 см² = 2,64 м²).

Таблиця 1

Розкрій жіночої сорочки з уставками ї домотканого полотна

Таблиця 2

Крій народних сорочок

Жіночі сорочки призбирані біля шиї поділяють за кроєм на дві основні групи (таблиця 3): сорочки з уставками і без уставок.

Уставка – це вшивне плічко, що з'єднує передню і задню частини сорочки і призбирується біля шиї разом із станком сорочки.

Таблиця 3

Крій жіночих народних сорочок

Назва сорочки	Схема крою
1. 3 уставками 2. Без уставок 3. Бойківська 4. Яворівська 5. "Хлоп'янка"

Асортимент вишитих виробів у наш час все більше входить у побут, адже вишивка є найбільш поширеним видом оформлення речей і невід'ємною частиною задоволення естетичних по­треб людини.

За призначенням вишиті вироби поділяють на чотири групи:

I група: столова білизна — скатерки, серветки різного при­значення.

Скатерки бувають розмірами 71X 71 см, 86X86, 91X91, 115ХП5, 120Х 120, 130X 130, 140X 180, 150X 180, 160X 160, 160X250, 180X300 см. З усіх чотирьох сторін їх обробляють руб­цями 3...4 см завширшки, під рубцем вишивають ретязь або мережку (пру­тик, черв'ячок, лучка, ляхівка). Виши­вку на скатерці розміщують на краях окремими фігурами або суцільною смугою, посередині виділяють доріж­ку, розміри якої залежать від розмірів скатерки. Кольорове вирішення буде залежати від орнаменту і техніки вишивки.

Серветки мають розміри 28 X 28 см, 36 X 36, 45 X 45, 51 X 51, 60 X 60 см.

Вишивають також скатерки-комплекти — скатерка або доріжка і шість або дванадцять серветок. Розміри до­ріжок: 36X60, 45X70, 50X90, 60 X 110 см.

Серветки під склянки мають розмір 20 X 20 см, а серветки на таці — 30 X 50 см, 36x50, 40x46 см.

II група: постільна білизна— покривала, підзори, підодіяльники, наволочки.

Покривала мають розміри 150Х 220 см, 170X210, 180X210, 190Х 210 см. З усіх чотирьох сторін їх оздоблюють рубцями, під рубцем виконують мережку, а для основного узору застосовують переважно такі вишивальні техніки, як вирізування з лиштвою, прутик з настилом. Най­частіше вишивку розміщують уздовж країв або по середині покривала. До­бір технік і кольорів залежить від узору і реґіону.

Підзори розміром 70X210 см з трьох сторін (нижній і бокових) мають рубець з мережкою, а з четвер­тої сторони — рубець для протягуван­ня шнурка. Вишивають нижній край. Якщо узор виконують машинною вишивкою, то нижню і бокові сторони оздоблюють у вигляді зубців. Узор розміщують суцільною смугою або окремими фігурками.

Підодіяльники бувають розмірами 145X217 і 175X220 см. Вирізи підодіяльників можуть бути квадрат­ними, у вигляді ромба, круглими; їх оздоблюють зубцями різних видів або підгином із закритим зрізом. Вишивку розміщують на кутах вирізу або з чотирьох сторін його.

Наволочки бувають розмірами 60Х 60 см, 70X70, 75X75, 80X80, 90Х 90 см. Вишивку на них розміщують по згину верхнього краю суцільною смугою або окремими фігурами. Іноді вишивку розміщують у двох або чотирьох верхніх кутах.

III група: різний асортимент. До виробів даного асорти­менту належать рушники, фіранки, портьєри тощо.

Рушники мають розміри 38Х 150 см, 38X200, 40X200, 40x250, 45X250, 50X350 см. Для них викори­стовують в основному льняне та напівльняне полотно, домоткане по­лотно, вишивальне.

Розміщення вишивки та добір ко­льорів ниток залежать від узору та регіональних особливостей.

Для рушників Полтавщини харак­терний рослинний орнамент, в основі якого лежить так зване дерево, що росте, по краях рушника виконують рослинним орнаментом обвідки, а самі краї оздоблюють плахтовими закін­ченнями. Такі рушники вишивають нитками червоного кольору.

У західних областях України для оздоблення рушників застосовують геометричний орнамент, а техніки вишивки — хрестик, низь. Кольори

добирають яскраві з уведенням вели­кої кількості чорного кольору.

Для подільських рушників харак­терні такі техніки вишивки, як низь, лиштва і качалочкова лиштва, орна­мент — геометричний, стилізований (чоловічки, птахи, звірі, квіти).

На Київщині рушники вишивають технікою хрестик нитками переважно чорного і червоного кольорів. Руш­никові шви виконують нитками чер­воного кольору із вкрапленням си­нього.

Фіранки віконні розмірами 40 X 60, 50Х 70 см оформляють вишивкою з усіх чотирьох сторін. Проте вишивку можна розміщувати у верхній чи нижній частині або по середині фіранки.

Портьєри шиють розмірами 50Х 210 см, 60X210, 65X260, 75X300 см, а ламбрикени — 50X160 см, 60X 160, 75X250 см. Ламбрикен з трьох сторін (дві бокові й нижня) підрублюють вручну рубцем 3...4 см, а якщо маши­ною, то краї з трьох сторін оформля­ють зубцями (фестонами). Вишивку розміщують суцільною смугою або окремими фігурами врозкидку. На портьєрах шиють рубці з трьох сторін, розміщуючи узор суцільною смугою вздовж внутрішньої і нижньої сторін або окремими фігурками на середині портьєри.

IV група: носильне вбрання — чоловічі та жіночі сорочки, жіночі блузки, сукні, халати, нічні сорочки та дитячий одяг. Ці вироби склада­ються з таких основних деталей: станок (перед і спинка), рукава, комір, чохли. Залежно від фасону вироби можуть мати планки, кишені, кокетки.

Чоловічі сорочки за кроєм бувають з уставками і стрілками без уставок.

Сорочка з уставками відрізняється від жіночої сорочки такого самого крою лише меншою довжиною та стриманішою орнамента­цією.

Сорочка із стрілками також має станок, призбираний біля коміра, а замість уставки — трикутний клин (стрілка), розміщений широкою стороною до коміра. Цей клин при­збирують разом із станком. Стрілку накриває вишивана смужка полотна 2...4 см завширшки.

Варіантом стрілкової сорочки є сорочка з настилами. В ній смужка тканини (настил) роздвоюється від середини й обрамляє призбирану біля коміра стрілку з обох боків.

Полтавський варіант стрілкової сорочки шиють дещо інакше. Стрілка тут — повний квадрат (як уставка), який накриває розходження передньої та задньої пілок станка сорочки.

До стрілкових сорочок належить і лемківська сорочка з розпіркою ззаду.

Чоловіча сорочка без зборів (крій «вперекидку») з бочками поширена на півдні України під назвою «чумач­ки». Цю сорочку шиють вільно з симетричним розміщенням швів.

На Дніпропетровщині, в районі порогів, така сорочка з рукавами у дві пілки завширшки мала назву «лоцманівської» її вишива­ли на комірці, по низу рукавів, пазусі, а подекуди й на місцях з'єднання станка з рукавом і навіть уздовж усього рукава.

Курта — бойківська та закарпатська сорочка — має коротень­кий, ЗО...35 см завдовжки станок, пошитий «вперекидку».

Щодо сорочки з манішкою, то вона не має будь-якої особливої конструкції. Манішку можна при­шивати і до сорочки з уставками і до «чумачки».

На чоловічих сорочках вишивку розміщують здебільшого на пе­редній частині станка, комірі та по ни­зу рукавів. Вишивання слід починати з передньої частини станка. Для цього від лінії помітки, що знаходиться на середині ширини деталі, відкладають глибину горловини: по 8 см вниз, вліво і вправо. До неї додають довжину вишивки передньої частини залежно від росту, позначають лінію початку вишивки, тобто визначають лінію наметування.

Довжина вишивки переду для першого росту 36 см, для другого — 38, третього — 40, четвертого — 42, для п'ятого — 44 см.

Залежно від особливостей оздоб­лення, крою та пошиття чоловічі сорочки поділяють на «чумачки», «українки», «гуцулки».