4. Розрахунок крана із ручним приводом
У більшості випадків у якості приводу до виконавчих механізмів вантажопідйомних машин використовують електропривід, гідропривід, привід для двигунів внутрішнього згорання, а також комбінація цих приводів. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, наявність тимчасових складських приміщень, та ремонтних об’єктів у польових умовах, складність проїзду, та виконання робіт спеціальною мобільною вантажопідйомною установкою на об’єкті, важливе значення має мала механізація навантажувально- розвантажувальних робіт, що проводиться в рух від м’язової сили робітника.
4.1. Будова механізмів з ручним приводом
Вантажопідйомні механізми із ручним приводом – лебідки, талі, домкрати є найбільш простими вантажопідйомними пристроями за кінематичними та конструктивними схемами. У більшості випадків вони мають тільки механізми для піднімання вантажу, інколи механізми переміщення та повороту.
У цих механізмах розрахункове зусилля робітника приймають у таких мужах:
на рукояті 120н про роботі більше 20хв. Та 200н для терміну роботи до 5хв,
на тяговому ланцюгу, відповідно 200н та 400н;
Для перевірки рукояті механізму на міцність приймають зусилля, прикладене до неї в межах 800н, а для перевірки тягового ланцюга - 1200н.
Для підйому вантажу рукоять повинна обертатися у напрямку за годинниковою стрілкою, а при опусканні вантажу – проти годинникової стрілки.
При конструюванні ручного приводу приймають наступні параметри:
радіус обертання рукояті(плече), не більше 400 мм;
висота розміщення центру обертання рукояті від підлоги 900…1100мм;
довжина рукояті 300…350мм. для однієї людини, 450…500 для двох людей;
розрахункова швидкість руки робітника на тяговому ланцюзі3,6 м/хв., на рукояті 60м/хв.;
У вантажопідйомних механізмах із ручним приводом звичайні рукояті можуть використовуватися для приводу тільки таких механізмів, конструкція яких робить неможливе вільне обертання приводного вала, в інших випадках використовують безпечні рукояті із вбудованим гальмом(рис 4.1)
Рисунок 4.1 Безпечна рукоять.
Тягові колеса із ланцюгами використовують у випадках, коли із механізмах із ручним приводом неможна застосувати рукояті. Тягове колесо виконують у вигляді зірочки із замкнутим ланцюгом, яка встановлена на приводному валу(рис 4.2)
Рисунок 4.2 Ручні талі
Інколи ручні талі встановлюють на візки, які закріплені на монорейці і мають ручний привід(рис 4.3)
Рисунок 4.3 Возик з ручним приводом механізму переміщення.
Ручний привід встановлюють на рухомій чи нерухомій частині крана. Привід складається із тягового колеса із ланцюгом та однієї або декількох пар конічних, або циліндричних зубчатих коліс.[18].
4.2. Механізм піднімання з ручним приводом
Вихідні дані для проектування і розрахунку
В якості вихідних даних для проектування вантажопідйомних пристроїв студенту, як правило, вказуються основні параметри проектованого вантажопідйомного пристрою згідно доданої схеми та варіанту завдання, а саме: вантажопідйомність Q, висота підйому вантажу H, виліт стріли L. В якості додаткових вихідних даних можуть вказуватися: швидкість підйому вантажу Vп , властивості вантажу, тип автомобіля, що бере участь у навантажувально- розвантажувальних роботах, запропонований тип механізму підйому і тягового органу, кратність поліспасту та інші. У випадку відсутності тих чи інших даних, необхідних для розрахунку, студент задає їх сам, посилаючись на реальні умови, на конструкцію і режими роботи існуючих аналогічних пристроїв, особисті міркування, що не суперечать вимогам Держтехнагляду.
Основними вузлами підйомного пристрою, для яких обов'язково необхідно провести проектувальний і перевірочний розрахунки, є механізм підйому з гальмом і поліспаст. Параметри деталей до цих вузлів повинні бути визначені із розрахунків на міцність чи підібрані з довідкової літературі за умов забезпечення їх надійної роботи.