4 Контроль і нагляд

Одним із вагомих, відносно самостійних методів адміністративного права є контроль. Контроль – це вид діяльності, який полягає в тому, що суб’єкт контролю здійснює перевірку й облік того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання та реалізує свої функції. Основне призначення державного контролю полягає у  виявленні невідповідності його об’єкта тим чи іншим правомірним оціночним критеріям для подальшого застосування адекватних заходів реагування. Відповідно до ст. 1 Закону України від 5 квітня 2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у  сфері господарської діяльності» під державним контролем  розуміється  діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування,  інших органів у межах повноважень, передбачених законом, щодо запобігання та виявлення порушень вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема якості продукції,робіт і послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення,  навколишнього природного середовища. Метою контролю є встановлення результатів діяльності певних суб’єктів, допущених відхилень від прийнятих вимог, принципів організації, виявлення причин цих відхилень від прийнятих вимог, а також визначення шляхів подолання перешкод для ефективного функціонування всієї системи. У сучасному розумінні контроль розглядається не тільки як засіб покарання , а й як інформаційно-аналітичний засіб. Сутність державного контролю полягає: у спостереженні функціонуванням відповідного підконтрольного об’єкта; в  одержанні об’єктивної та достовірної інформації; у вживанні заходів із запобігання й усунення порушень; у виявленні  причин і  умов, що сприяють правопорушенню; у вживанні заходів щодо залучення до відповідальності осіб, винних у порушенні. Наведене дозволяє сформувати ознаки контролю як методу адміністративної діяльності публічної адміністрації: – метою контролю є здійснення перевірки виконання  об’єктами управління визначеного законодавством адміністративно-правового режиму; – органи державного контролю здійснюють заходи на основі та у випадках, передбачених законами України; – у ході здійснення перевірки публічна адміністрація виявляє недоліки в адміністративно-правовому регулюванні суспільних відносин, вимагає від об’єктів публічного управління усунення виявлених порушень, надає їм відповідні приписи; – виявлення осіб та усунення обставин, які можуть негативно вплинути на забезпечення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Зважаючи на ці ознаки визначаємо, що публічний контроль як метод адміністративного права – це діяльність публічної адміністрації з метою перевірки виконання об’єктамиадміністративно-правових режимів. Найбільш наочно сутність адміністративно-правового контролю розкривається в діяльності спеціалізованих державних інспекцій і служб та представницьких органів місцевого самоврядування, основними завданнями яких є здійснення  державного контролю і нагляду в тій чи іншій досить вузькій, але важливій сфері діяльності. Найбільш вагомими з них є  інспекції – автомобільна, пожежна,  охорони праці, податкова, контролю за цінами, захисту рослин. Серед служб – санітарна, митна, контрольно-ревізійна та інші. Усі вони – органи адміністративно-правового регулювання або їх самостійні структурні підрозділи, що мають юрисдикційні повноваження. Будучи контрольними органами іншої відомчої належності відносно підконтрольних їм структур, вони здійснюють міжвідомчий контроль. Адміністративний нагляд порівняно з контролем є більш вузьким видом діяльності публічної адміністрації. Особливість нагляду полягає в тому, що він має за мету не тільки попередити правопорушення, а й застосувати заходи адміністративного  примусу, зокрема адміністративної відповідальності, у разі виявлення  порушень адміністративно-правових правил у  визначеній сфері відповідними інспекціями чи службами. Адміністративний нагляд – це особливий вид публічної діяльності, здійснюваної спеціальними органами виконавчої влади щодо організаційно не підпорядкованих підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян у зв’язку з  виконанням ними спеціальних міжгалузевих норм, правил,вимог, з використанням комплексу адміністративних засобів впливу для попередження, виявлення і  правопорушень, відновлення встановлених правовідносин і  притягнення винних до відповідальності. Наприклад, відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 р. № 264 адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» – це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження та контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Такий нагляд установлюється з метою запобігання вчиненню  злочинів  окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і  здійснення  виховного впливу на них. Процедуру адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, складають відносин щодо: підготовки матеріалів в  установах кримінально-виконавчої системи та в міськрайвідділах  внутрішніх справ щодо встановлення судами адміністративного нагляду ; продовження судами адміністративного нагляду; здійснення  адміністративного  нагляду; адміністративного нагляду; оскарження адміністративного нагляду особою , щодо якої його встановлено; відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду; контроль за його здійсненням.