2. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля

Дотримання безпечного життя і здоров’я людей навколишнього середовища можливо у випадку зменшення шкідливого впливу різного роду забруднювачів.

До основних факторів, які сприяють забрудненню навколишнього природного середовища, відносять такі (їх об’єднують в групи):

• за походженням — механічні, хімічні, біологічні (в тому числі мікробіологічні), фізичні',

• за часом взаємодії з навколишнім середовищем — стійкі, се­редньо-тривалі, нестійкі',

• за способом впливу — прямого, непрямого впливу, навмисні, су­купні, аварійно випадкові.

За таким принципом можна розглядати дію товарів на навко­лишнє середовище, а відповідно їх екологічні властивості, які ха­рактеризують безпечність товарів і здатність впливати негативно на довкілля.

Механічні забруднення — це тверді частинки, викинуті як непри­датні, вилучені з вжитку, які знаходяться на поверхні землі, в ґрунті, воді, повітрі, а також тверді відходи (сміття) промислових виробництв, торговельних та інших підприємств, які складуються.

Тверді частинки у вигляді пилу утворюються на борошномельних, цукрових виробництвах і підприємствах, які використовують борошно;

при виробництві розчинної кави, сухих продуктів. їх частинки, навіть за наявності пиловловлювачів, попадають в повітря, на одяг працюю­чих, оточуючі предмети, навколишні рослини.

Забруднення у вигляді техногенних відкладів мають великі мас­штаби, в наш час на кожного жителя міста припадає на рік 1 м³ сміття, до складу якого входить папір, металеві банки, скло, полімерні матеріали. Все це використовується або як пакувальний матеріал — папір, або як матеріал для споживчої тари.

Хімічні забруднення — тверді, газоподібні і рідкі речовини, хімічні елементи і сполуки неприродного походження, які попадають у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії. Хімічні речовини попадають з виробничих підприємств у вигляді димових викидів, отруйних газоподібних ре­човин — оксиду сірки, сірководню, оксиду вуглецю, бензапірену та інших вуглеводнів, аміаку; твердих речовин у вигляді золи, пилу сульфідів і сульфатів заліза, міді, цинку, інших металів, хлоридів, сполуки натрію, кальцію; у вигляді рідких аерозолів, таких як пари кислот, феноли.

Хімічні забруднення різних видів утворюються в основному при виробництві харчових продуктів. Газоподібні забруднювачі попада­ють в повітря в процесі виробництва вудженини, ковбасних виробів, копченої риби, при консервуванні плодових припасів сульфінацією, обробці крохмалю, сухофруктів сірчистим ангідридом; при бродіння в процесі виробництва спирту, вин, пива.

Рідкі забруднювачі утворюються під час екстрагування і вилучен­ня необхідних хімічних речовин і видалення в якості відходів інших при виробництві цукру, крохмалю, лікеро-горілчаних, безалкоголь­них напоїв, інших продуктів.

Розчини хімічних речовин можуть бути складовою харчових про­дуктів, яка не використовується в їжі і стає відходом, наприклад, та­ким є тузлук, в якому зберігаються солона риба, оселедці; розсіл, який є частиною солоних огірків, томатів, інших ферментованих овочів.

До основних хімічних забруднювачів відносяться пестициди — хімічні речовини, що використовуються для знищення буряків, грибків, бактерій та різноманітних комах та тварин. Вони мають ток­сичні властивості і є небезпечними.

Біологічні забруднення — різні організми, що з’явились внас­лідок життєдіяльності людей, до них відносяться нові віруси, катаст­рофічне розмноження рослин чи тварин. Стосовно харчових продуктів, це зараженість їх комахами, гельмінтами, гризунами, які спо­живають продукти і одночасно переносять хвороботворні мікроор­ганізми.

Забруднення може відбуватися на всіх етапах життєвого циклу продуктів.

Мікробіологічні забруднення. Більшість виробництв харчової промисловості безпосередньо або опосередковано пов’язана з дією мікроорганізмів, які розповсюджені всюди. Вони добре пристосову­ються до зовнішніх умов і живуть в повітрі, воді, ґрунті, на всіх ото­чуючих людину предметах, на поверхні тіла людини і у внутрішніх органах.

Мікроорганізми є причиною багатьох перетворень речовин у при­роді. Окремі їх види сприяють відновленню плодючості ґрунту або є збудниками хвороб людей, тварин, рослин. Розвиток деяких мікроор­ганізмів призводить до псування продуктів харчування. В той же час функціонування таких мікроорганізмів, як дріжджі, застосовується при виробництві хліба, пива, вина, спирту. Мікроорганізми використо­вуються у виробництві кисломолочних продуктів, оцту, квасу і деяких інших харчових і смакових товарів.

В процесі виробництва і зберігання може розвиватися небажана мікрофлора, яка призводить до псування продуктів. Особливо інтен­сивно цей процес протікає при порушенні умов зберігання, внаслідок чого вони потребують утилізації.

Під дією гнилісних мікроорганізмів відбувається розкладання білкових речовин з утворенням неприємно пахучих (сірководень, аміак, вугле­кислий газ) і отруйних для людини речовин — фенолу, скатолу, індо­лу.

При неправильному зберіганні продуктів харчування утворю­ються відходи, які повинні вивозитися і утилізуватися відповідно до існуючих правил. Захоронення поблизу місць зберігання забруд­нює грунт, повітря, воду; мікроорганізми розповсюджуються, за­бруднюючи повітря сховищ, що сприяє інфікуванню свіжої про­дукції.

Мікробіологічну безпечність продуктів харчування визначають шляхом бактеріоскопічного дослідження кількості мікроорганізмів (коків і паличок) в м’ясі або загальної кількості бактерій в 1 см³ мо­лока, встановлюючи титр кишкової палички. В деяких продуктах, на тарі, обладнанні, приміщеннях визначають загальну обсеміненість.

Для зниження бактеріального обсемінення в сховищах, де зберігаються продукти харчування, підтримують санітарно- гігієнічний порядок. При необхідності їх очищують від сміття, гни­лих залишків, спалюючи їх або закопуючи в землю, з наступною об­робкою вапняним розчином.

Приміщення дезінфікують при потребі шляхом окурювання сірчистим газом, обприскуванням розчином формаліну, обробкою ультрафіолетовим промінням. При обробці керуються відповідними інструкціями з дезінфікування.

До фізичних видів забруднення відносять електромагнітне, теп­лове, акустичне, радіоактивне.

Електромагнітне забруднення виникає внаслідок роботи радіо, телевізійних і радіолокаційних станцій, високовольтних ліній елект­ропередач, електротранспорту, побутової техніки.

Рівень електромагнітних випромінювань в обласних центрах, ве­ликих містах знаходиться в межах від 50-100 Гц до ГГц для радіочас­тот, і часто спостерігається перевищення допустимих гігієнічних норм, що негативно впливає на людей, які живуть поруч.

Ступенем забруднення електромагнітними полями є напру­женість поля (В/м), яке негативно впливає на нервову систему. На­пруженість поля 1000 В/м викликає головний біль, сильну втому,

більші значення сприяють розвитку неврозів, безсоння, важких за­хворювань.

На основі медико-біологічних досліджень розроблено сані­тарні норми та правила щодо радіотехнічних і електромагнітних об’єктів, апаратів. Вони регламентують умови їх експлуатації з метою охорони людей від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань. Найбільшу небезпеку становлять апарати або ге­нератори струму високих 3х10⁴-3х10⁶ Гц; ультрависоких — 3х10⁶-3х10⁸ Гц та надвисоких 3х10⁸-3х10“ Гц частот, високочас­тотні пристрої нагрівання матеріалів. Навколо таких високопо- тужних ліній, апаратів, які використовують надвисокі і ультрави­сокі напруги, утворюються потужні електромагнітні поля, які не­гативно впливають на людину, порушують природну міграцію тварин, процеси росту рослин.

Електромагнітні, магнітні і електричні поля підвищеної напруги утворюються в житлових приміщеннях, в яких використовується

значна кількість побутової техніки. Це телевізори, магнітофони, комп’ютери, холодильники, пилососи, мікрохвильові печі.

Теплове забруднення відбувається внаслідок дії підвищених тем­ператур, джерелами яких є печі, паро- і теплопроводи на вироб­ництвах. Найбільша кількість тепла виділяється під час процесів, пов’язаних з нагріванням, випіканням. До виробництв, які викорис­товують такі процеси, відносяться хлібопекарне, кондитерське (бо­рошняних виробів), ковбасне, м’ясної копченини, консервів. У цих випадках частина енергії розсіюється в зовнішнє середовище і тем­пература підвищується. Нагрівання повітря відбувається при експлу­атації побутової техніки.

Акустичне забруднення включає шумові, інфразвукові та вібраційні забруднення.

Шум являє собою хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, тривалості, які утворюють звуковий дискомфорт. Шум виникає внаслідок згущення і розрідження повітряних мас. Пристосуватися до шуму організм людини практично не здатний, тому регулювання і об­меження шумового забруднення навколишнього середовища є важли­вим і обов’язковим. На здоров’я людини шум впливає негативно: зни­жує працездатність, викликає захворювання органів слуху, ендокрин­ної, нервової, серцево-судинної систем. У таблиці 7 представлені рівні шуму від різних джерел.

Шум навколишнього природного середовища становить 30-60 децибел, він оздоровче впливає на людину, особливо шум річки, до­щу, листя, спів птахів.

Джерелами забруднення є всі види транспорту, промислові об’єкти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти тощо.

Хвилі з частотою 20 Гц організм людини сприймає як вібрацію, тривалі вібрації негативно впливають на здоров’я людини: виклика­ють сильну втому, сприяють виникненню змін багатьох функцій ор­ганізму, в деяких випадках викликаючи струс мозку, розривання тка­нин, порушення серцевої діяльності, руйнування нервової системи, деформації м’язів і клітин тощо. Встановлено гранично допустимі рівні вібрації.

Існує два види нормування виробничого шуму: санітарно- гігієнічне і технічне. Норматив житлово-побутового шуму — 40 ДБ в день, 30 ДБ — включно, для роботи в лабораторії, механізованих підприємств — 52-61 ДБ. В проблемі взаємодії суспільства і приро­ди важливе місце повинно займати виховання звукової культури, для боротьби із шумовим забрудненням.

значна кількість побутової техніки. Це телевізори, магнітофони, комп’ютери, холодильники, пилососи, мікрохвильові печі.

Теплове забруднення відбувається внаслідок дії підвищених тем­ператур, джерелами яких є печі, паро- і теплопроводи на вироб­ництвах. Найбільша кількість тепла виділяється під час процесів, пов’язаних з нагріванням, випіканням. До виробництв, які викорис­товують такі процеси, відносяться хлібопекарне, кондитерське (бо­рошняних виробів), ковбасне, м’ясної копченини, консервів. У цих випадках частина енергії розсіюється в зовнішнє середовище і тем­пература підвищується. Нагрівання повітря відбувається при експлу­атації побутової техніки.

Акустичне забруднення включає шумові, інфразвукові та вібраційні забруднення.

Шум являє собою хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, тривалості, які утворюють звуковий дискомфорт. Шум виникає внаслідок згущення і розрідження повітряних мас. Пристосуватися до шуму організм людини практично не здатний, тому регулювання і об­меження шумового забруднення навколишнього середовища є важли­вим і обов’язковим. На здоров’я людини шум впливає негативно: зни­жує працездатність, викликає захворювання органів слуху, ендокрин­ної, нервової, серцево-судинної систем. У таблиці 7 представлені рівні шуму від різних джерел.

Шум навколишнього природного середовища становить 30-60 децибел, він оздоровче впливає на людину, особливо шум річки, до­щу, листя, спів птахів.

Джерелами забруднення є всі види транспорту, промислові об’єкти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти тощо.

Хвилі з частотою 20 Гц організм людини сприймає як вібрацію, тривалі вібрації негативно впливають на здоров’я людини: виклика­ють сильну втому, сприяють виникненню змін багатьох функцій ор­ганізму, в деяких випадках викликаючи струс мозку, розривання тка­нин, порушення серцевої діяльності, руйнування нервової системи, деформації м’язів і клітин тощо. Встановлено гранично допустимі рівні вібрації.

Існує два види нормування виробничого шуму: санітарно- гігієнічне і технічне. Норматив житлово-побутового шуму — 40 ДБ в день, 30 ДБ — включно, для роботи в лабораторії, механізованих підприємств — 52-61 ДБ. В проблемі взаємодії суспільства і приро­ди важливе місце повинно займати виховання звукової культури, для боротьби із шумовим забрудненням.

проникає у клітини, внаслідок чого відбувається рівномірне оп­ромінення організму. Плутоній після перетворень поглинається ор­ганізмом і викликає важкі захворювання. Радіоактивні елементи нако­пичуються в рослинах, їх кількість залежить від рівня забруднення ґрунту і біологічних особливостей рослин. В організм тварин радіоак­тивні речовини попадають з кормами. При споживанні продуктів рос­линництва і тваринництва вони попадають в організм людини. Для контролю за рівнями вмісту радіонуклідів існують норми їх вмісту у харчових продуктах.

Забруднення можуть бути стійкими, які довго не зникають, не нейтралізуються природою самостійно шляхом розкладання. До них належать полімери, деякі метали, які використовуються як паку­вальні матеріали. Деякі містять небезпечні токсичні речовини (поліхлоровані біфеніли, поліциклічні ароматичні вуглеводи, яких виробляється у світі близько 600 видів, вінілхлориди, які містяться в різних плівках, поліетиленових упаковках, пластинках тощо).

Нестійкі забруднювачі негативно діють короткий час і розклада­ються, розчиняються або знищуються в результаті перебігу природ­них фізико-хімічних, біохімічних процесів.

Навмисні забруднення являють собою планомірне знищення лісів, використання родючих земель під забудову, створення кар’єрів, вилов риби.

Супутні забруднення виникають в результаті комплексного впливу антропогенної діяльності, внаслідок чого висихають болота, озера, моря, відбувається спустошення земель, потепління клімату Землі, зменшення озонового шару.

Утилізаційні забруднення — шкідливі забруднення, які утворю­ються внаслідок знищення харчових нестандартних товарів, відходів, браку, шкідливої небезпечної продукції.

Небезпечна продукція рослинного і тваринного походження віднесена до відходів; утилізується відповідно до Закону України “Про відходи” (Відомості Верховної Ради, №36-37, ст.242, 1998). За­кон визначає умови зменшення і запобігання обсягів утворення відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, знешкодження та заховання. Основним принципом дер­жавної політики у сфері поводження з відходами є захист навколиш­нього природного середовища та здоров’я людини від негативного впливу відходів.

Основними напрямами державної політики стосовно реалізації принципів екології є:

• забезпечення повного збирання, знешкодження і видалення відходів при дотриманні правил екологічної безпеки;

• скорочення обсягів і небезпечності відходів;

• забезпечення комплексного використання матеріально-сиро­винних ресурсів;

• розробка і застосування екологічно безпечних методів утилізації, забезпечення при можливості повторного використання відходів;

• контроль за місцями розміщення відходів з метою запобігання шкідливого впливу на навколишнє середовище;

• обов’язковий облік відходів, їх паспортизація.

Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної без­пеки України проводить координацію робіт у галузі утилізації відходів та контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки.

До компетенції державної санітарно-епідеміологічної служби Ук­раїни стосовно відходів належить здійснення державного санітарно- епідеміологічного нагляду за дотриманням санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів при утворенні, збиранні, транспортуванні, зберіганні, утилізації, знешкодженні та похованні відходів. Санітарна служба видає висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи що­до об’єктів поводження з відходами, визначає вимоги до продукції, яка

виробляється з відходів; здійснює контроль при визначенні рівнів не­безпечності відходів.

В Україні впроваджено державний стандарт України ДСТУ ISO 14004-97 «Системи управління навколишнім середовищем».

Згідно з існуючим законодавством громадяни України повинні берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатст­ва, дотримуватись вимог екологічної безпеки, не порушувати еко­логічні права інших суб’єктів; вносити штрафи за екологічні право­порушення або компенсувати шкоду, яка виникає при забрудненні або при негативному впливі на навколишнє природне середовище.