3. Особливості стратегічного планування

При довгостроковому плануванні підприємства виходять з того, що майбутнє або не змінюватиметься зовсім, або змінюватиметься неістотно, тому особлива роль належить аналізу внутрішніх можливостей організації. Саме на його основі визначають, якого результату буде досягнуто і яких доведеться зазнати втрат. Передумовою довгострокового планування є передбачення того, що майбутнє буде обов'язково кращим, ніж минуле.

Стратегічне планування оцінює перспективи підприємства, виявляє можливості й загрози зовнішнього середовища, сильні й слабкі сторони внутрішнього середовища, а також аналізує зміни конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому головні передумови його успішної діяльності знаходяться не всередині, а назовні, тобто успіх підприємства пов’язується з тим, наскільки воно вдало пристосовується до свого зовнішнього середовища.

Г оловною відмінністю саме стратегічного планування від

довгострокового є факт стратегії як першорядного орієнтиру складання стратегічного плану.

1. Перша відмінність між довгостроковим та стратегічним плануванням полягає у трактуванні майбутнього: у системі довгострокового планування майбутнє можна передбачити шляхом екстраполяції історично сформованих тенденцій розвитку підприємства, а стратегічне планування базується на аналізі перспектив організації. Стратегічне планування, на відміну віддовгострокового, враховує тенденції зміни зовнішнього середовища, а не інформацію про сучасний стан цього середовища.

2. Стратегічне і довгострокове планування по-різному враховують вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовищана діяльність та розвиток підприємства. При довгостроковому плануванні керівництво враховує обмежену кількість факторів, а при стратегічному плануванні аналіз внутрішніх можливостей фірми та зовнішніх факторів складає основу його системи, тому що пошук шляхів оптимального використання внутрішніх можливостей з врахуванням зовнішніх обмежень впливають на вибір стратегії організації. За рахунок цього стратегічне планування вирізняється своєю адаптивністю до зміни умов.

3. При стратегічному плануванні кількісні показники та їх конкретні значення, як правило, не встановлюють, на відміну від довгострокового. Стратегічні плани спрямовані на довгострокову перспективу та базуються на аналізі існуючих тенденцій розвитку економіки, фінансових ринків, а також містять елементи прогнозування. У стратегічних планах немає подробиць, деталізації положень і точних дат виконання. Отже, стратегічне планування спрямоване не на просту фіксацію показників діяльності підприємства на довгострокову перспективу, а передбачає вибір таких напрямів та сфер роботи, котрі забезпечать зростання конкурентоспроможності.

4. Стратегічне планування є функцією напряму розвитку підприємства, а довгострокове планування - функцією часу.

Специфічні ознаки стратегічного планування:

• роль менеджера - його ціннісні орієнтири відіграють більш значну роль у стратегічному плануванні, ніж при інших видах планування;

• діапазон альтернатив планових дій значно ширший, ніж при поточному чи оперативному плануванні;

• вища ступінь невизначеності, ризику запланованих дій;

• потреба у значних обсягах інформації про стан та умови навколишнього середовища;

• більш тривалий період планування.

Характернимирисами стратегічного планування є:

• по-перше, на відміну від довгострокового екстраполятивного планування, коли прогноз розроблявся кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власні інтереси, стратегічне планування базується на принципово новому підході до прогнозування стану навколишнього середовища: виділяють стратегічні зони господарювання (СЗГ) та стратегічні одиниці бізнесу(СОБ);

• по-друге, стратегічне планування базується на аналізі як зовнішнього середовища, так і внутрішніх можливостей підприємства;

• по-третє, методика стратегічного планування передбачає розробку багатоваріантної стратегії, при цьому кожен варіант орієнтують на розвиток підприємства залежно від зміни стану зовнішнього середовища. Тобто розробляють декілька стратегічних альтернатив з урахуванням виникнення різних ситуацій в майбутньому.

Систематизуючи вище сказане, відмінності між довгостроковим та стратегічним плануванням наведені в табл. 1.

Для ефективного планування діяльності підприємства необхідне системне застосування стратегічного та довгострокового планування.

Таблиця 1

Відмінні риси стратегічного та довгострокового планування

Фактор	Довгострокове планування	Стратегічне планування
Трактування майбутнього	Майбутнє завжди краще, ніж минуле. Прогнозують шляхом екстраполяції історично сформованих тенденцій	Відсутнє твердження про те, що майбутнє завжди краще. Використовують результати розгорнутого стратегічного аналізу
Врахування факторів зовнішнього та внутрішнього середовища	Передбачають вплив обмеженої кількості факторів	До уваги беруться усі фактори як зовнішнього так і внутрішнього середовища
Представлення результатів планування	Результати подають у вигляді конкретних значень, кількісних показників	Конкретні показники не встановлюються. Результатом процесу є наявність багатоваріантної стратегії
Значення для підприємства	Довгострокове планування є функцією часу	Стратегічне планування є функцією напряму розвитку