МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВП «МФ КНУКІМ»

ОГІЄНКО М.М.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

Конспект лекцій для студентів

денної та заочної форм навчання

Миколаїв 2016

1

Огієнко М.М. Стратегічне планування: Конспект лекцій для студ.

денної та заочн. форм навч. - М.: ВП МФ КНУКІМ, 2016. - 53 с.

АНОТАЦІЯ

Конспект лекцій призначений для вивчення теоретичних і практичних основ стратегічного планування. Представлено основні етапи стратегічного планування, методи стратегічного аналізу, типи стратегій розвитку підприємств та порядок їх вибору, методику розробки стратегічних планів.

Тема 1. Основи стратегічного планування на

ПІДПРИЄМСТВІ

1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємств

2. Сутність та передумови застосування стратегічного планування

3. Особливості стратегічного планування

4. Переваги стратегічного планування

Ключові терміни та поняття: стратегічне планування; довгострокове планування; переваги стратегічного планування.

Після вивчення цієїтеми Ви повинні знати:

• послідовність етапів переходу до стратегічного планування;

• причини, що зумовили перехід підприємств до стратегічного планування;

• принципові відмінності стратегічного планування від довгострокового;

• основні переваги стратегічного планування.

1. Еволюціярозуміння та передбачення майбутнього підприємств

Існують 3 основні етапи еволюції переходу до стратегічного планування.

1. Поточне планування та бюджетування (з 20-х років).

Є характерною рисою управління, що базується на контролі та управлінні “за відхиленнями”. Загальними рисами поточного планування є короткостроковий характер (на 1 рік) і внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх умов функціонування підприємства, тому що підприємство сприймають як “закриту” систему. Основним питанням для керівників були поточна прибутковість та структура витрат. Методологія поточного планування: балансовий метод, техніко-економічні нормативи.

2. Довгострокове планування (50-ті роки).

Довгострокове планування, що використовує жорсткі моделі та методи, базується на гіпотезі про можливість керівника передбачати та контролювати майбутнє. Об’єктивними причинами необхідності та можливості розширення планового горизонту на майбутнє були наявність незаповнених ринків і низька конкуренція, що створювали можливості розвитку підприємств. Створений основний науково-методологічний апарат з використанням економіко- математичних методів, що дозволив обробляти великі масиви інформації, розробляти довгострокові прогнози розвитку зовнішнього економічного середовища функціонування та формулювати на цій основі перспективні цілі розвитку підприємств. Основою були екстраполяційні прогнози, що враховували фактори, які сприяли зростанню підприємства або обмежували його можливості. Таке планування майже не відрізнялося від традиційного бюджетування, тільки розрахунки велись на більш тривалий час. У керівників складалося уявлення про передбачуваність майбутнього, в довгостроковому плануванні не брались до уваги варіанти негативного розвитку подій.

3. Стратегічне планування (з 60-тих років).

Стратегічне планування є адаптивним процесом, за допомогою якого здійснюється регулярна розробка та корекція системи планів, перегляд змісту заходів щодо їхнього виконання на основі постійного контролю та оцінки змін у зовнішньому середовищі. Домінує концепція підприємства як «відкритої» системи. Підприємство більш залежне від попиту споживачів у визначенні перспектив свого подальшого існування. Керівники розуміють, що майбутнє - не завжди краще за минуле. Виникла потреба в гнучких підходах до визначення горизонтів планування, зумовило необхідність підвищення ролі стратегічного аналізу. Широко застосовують метод складання сценаріїв, планування “портфеля підприємства”, методи маркетингу. На цьому етапі визначаються цілі та альтернативні заходи щодо їхнього досягнення; перехід на альтернативні варіанти не сприймається як порушення нормального перебігу подій.