19

Лекція 2. Культура праслов’ян (2 год.)

1. Об’єкт і предмет історії культури України.

2. Історична наука про цілісність української культури.

3. Український народ – корінне населення України.

4. Походження українського народу.

5. Релігія слов’янських племен.

6. Особливості язичницьких вірувань і пантеону божеств.

7. Мистецькі набутки слов’ян.

8. Особливості трипільської культури.

9. Особливості культурного процесу скіфського періоду.

10. Черняхівська культура та її місце в культурному надбанні слов’ян.

11. До питання про праслов’янську писемність.

Національна культура – це осмислення місця нації в загальному процесі розвитку людства, а для українського народу – історичне відкриття, що утверджує його як самодостатню структуру в співдружності етнічних спільностей і визначає належне місце, роль та значення в історичному контексті, без міфологізації, на діалектичних засадах.

Демократизація суспільства, його трансформація гостро поставили проблему вивчення та осягнення своєї історичної спадщини, в якій культурні здобутки посідають вагоме місце. Нині питання розвитку культури не тільки культорологічне, а й політичне, адже це один із вагомих чинників утвердження державності.

Ідеологи переважно розуміють і намагаються реалізувати культуру як засіб владного управління культурно-мистецьким процесом, а через нього – суспільством, виокремлюючи її з реального життя. Сучасна українська суспільна думка розглядає культуру як нагальну потребу та дієвий аспект самоусвідомлення та самоутвердження себе як народу, нації, що має глибокі історичні корені, і як такого, що зробив вагомий внесок у загальний розвиток історично-культурного процесу Європи. Адже культура – це національний світ буття, що надає значущості всім подіям розвитку історії.

Що вивчає історія культури України

Історія культури України вивчає культурні та мистецькі надбання народів, що проживали і проживають на теренах сучасної України. Об’єкт дослідження і вивчення: пам’ятки духовної та матеріальної культури, створені впродовж століть і зафіксовані в тих чи інших формах. Пам’ятки розглядається по історичній вертикалі як цілісне явище, а також за регіональними ознаками, враховуються взаємозв’язки з культурними досягненнями інших народів, оскільки жодний етнос, народ, нація не можуть розвиватися в ізоляції, поза загальним історичним процесом.

Історія культури вивчає та аналізує пам’ятки духовної культури, зафіксовані усною формою: казки, міфи, легенди, билини, пісні, думи, прислів’я, приказки, анекдоти, де фіксуються історичні події, мудрість народу, узагальнюються явища і зберігаються для прийдешніх поколінь. Український народ залишив у спадок значну кількість об’єктів матеріальної культури, що посіли гідне місце в скарбниці світового мистецтва. Це пам’ятки зарубинецької, трипільської, скіфської, черняхівської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять комплекси містобудівництва, ділової та побутової архітектури, хатнє начиння, одяг, сільськогосподарський та ремісничий реманент, твори декоративно-ужиткового мистецтва тощо.

Кожний народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов’яни, зокрема українці, залишили їх чимало. Це літописні зводи: „Влесова книга”, „Повість минулих літ”, козацькі літописи, філософські, наукові економічні, політичні твори, першодруки, пам’ятки літератури – від славетних „Слово про закон і благодать” Іларіона, „Слово о полку Ігоревім” невідомого автора, до книг, написаних сучасними майстрами поезії, прози, драматургії тощо.

Україна багата на мистецькі пам’ятки: мозаїки і фрески Софії Київської, Спаса на Берестові, парсунні портрети, твори народних майстрів, художників сьогодення тощо.

Рівень розвитку суспільства визначається рівнем розвитку культури виробництва, що також входить у коло дослідження історії культури. Зокрема, вироблена українським народом культура землеробства стала основою для цього виду діяльності в усій Європі.

Історія культури вивчає традиції, свята, обряди, релігії та вірування народів, а також особливості міжособистісного спілкування.

Отже, даний предмет охоплює широкий спектр людської діяльності, пов’язаної з духовною і матеріальною спадщиною та набутками сучасників. Історія культури – одна з суміжних історичних наук, яка вивчає культурні явища в загальному контексті розвитку історичного процесу.