Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konspekt_lektsiy_tsiv_protses_Osobliva_chastina.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.28 Mб
Скачать

1. Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу

Виконання рішення – стадія цивільного процесу, якою завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України, відповідними підставами виконання.

ЦПК виокремлює:

1) виконання судових рішень за загальними правилами;

2) негайне виконання судових рішень.

Виконання за загальними правилами застосовується у разі, якщо не встановлено підстав для застосування негайного виконання.

Негайне виконання – це виконання рішення ще до набрання ним законної сили. Його застосовують, як правило, за результатами попередньої судової діяльності у формі відправлення правосуддя (вирішення цивільної справи) або запобіжної діяльності суду (забезпечення позову).

Підстави для застосування негайного виконання поділяють на:

1) підстави для обов’язкового (імперативного) застосування негайного виконання;

2) підстави для факультативного (імперативно-диспозитивного) застосування негайного виконання.

Відповідно до ст. 367 ЦПК та ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду підлягає обов’язковому негайному виконанню у справах про:

1) стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, – у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.

Підставами для застосування факультативного негайного виконання є можливість стягнення з відповідача усієї суми заборгованості у справах, де обов’язковим є стягнення лише певної її частини (ч. 2 ст. 367 ЦПК), зокрема у справах про стягнення аліментів; про присудження працівникові виплати заробітної плати; про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

Залежно від суб’єкта здійснення виконання (дій, спрямованих на реалізацію юрисдикційного рішення):

– рішення, які не вимагають виконання (рішення про визнання, конститутивні рішення), якщо предметом судової діяльності є встановлення наявності чи відсутності правовідносин між сторонами або судової їх трансформації (зміни чи припинення). Ці рішення, як правило, мають преюдиційний характер;

– рішення, які судами направляються для виконання, вони вимагають реєстрації певного факту, стану, інших правових позицій, які встановлені у відповідному рішенні. У випадку виконання окремої ухвали вона направляється для виконання судом безпосередньо відповідним органам державної влади, місцевого самоврядування, службовим чи посадовим особам, які, своєю чергою, зобов’язані її виконати і повідомити суд про результати виконання;

– рішення, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими, передбаченими законом, органами та особами (наприклад, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів). Як правило, такими є рішення про присудження.