2 Заочне рішення суду

Заочне рішення має відповідати всім вимогам до будь-яких інших рішень суду (структура, форма, зміст, порядок ухвалення, проголошення та ін.). Окрім цього, заочне рішення має низку рис, що відрізняють його від інших рішень суду. Найменування такого судового рішення (постанови) має містити зазначення про те, що це рішення є заочним. У ньому також повинно зазначатися положення про строк і порядок подання заяви про його перегляд. Законом також не передбачено можливості складання судом неповного заочного рішення суду, дозволеного ст. 218 ЦПК.

Копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням не пізніше трьох днів з дня його проголошення відповідачеві, який може подати заяву про його перегляд. На відміну від загального правила, за яким рішення суду не може бути змінене чи скасоване судом, що його ухвалив, заочне рішення, за наявності необхідних для цього підстав, може бути скасоване.

3. Перегляд заочного рішення

Заява про перегляд заочного рішення – це процесуальний документ, в якому міститься звернення відповідача про перегляд рішення суду через його незаконність чи необґрунтованість, чого відповідач не міг довести внаслідок неявки у судове засідання через поважні причини. Така заява не може містити лише обґрунтування поважності причин неявки відповідача у суд, вона має заперечувати ухвалене рішення у зв’язку з його неправосудністю. Відповідач повинен вказати у заяві на те, що його участь у судовому розгляді справи не призвела б до ухвалення незаконного чи необґрунтованого рішення.

Законом встановлено вимоги щодо форми, змісту та порядку подання такої заяви (ст. 229 ЦПК). Вона має бути складена у письмовій формі та підписана відповідачем. До неї додаються копії цієї заяви за числом осіб, які беруть участь у справі, а також копії всіх доданих до неї матеріалів (документів, які підтверджують заперечення відповідача по суті справи). Якщо заяви подано представником відповідача, то до неї має додаватися документ, який підтверджує повноваження процесуального представника.

Заява має містити такі відомості:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів (ч. 1 ст. 229 ЦПК).

Заява подається до суду, який ухвалив заочне рішення, протягом десятиденного строку з дня отримання відповідачем копії рішення, що визначається за відміткою про вручення у повідомленні. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору (ч. 6 ст. 229 ЦПК).

Якщо подана заява не відповідає встановленим ст. 229 ЦПК вимогам щодо змісту та форми, суд залишає її без руху й надає строк для усунення недоліків. Якщо відповідач не усуне у встановлений строк вказаних вад щодо змісту та форми заяви, суддя постановляє ухвалу про її повернення.

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, одночасно повідомляючи їм про час і місце розгляду заяви, який має відбутися протягом п’ятнадцяти днів.

Заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, неявка яких належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.

За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу. Якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, заочне рішення підлягає скасуванню. У цьому разі суд призначає справу до розгляду у загальному порядку, в інших випадках залишає заяву без задоволення.

Ухвала про скасування заочного рішення оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Може бути оскаржена ухвала про залишення заяви без розгляду, а також саме заочне рішення. Оскаржити заочне рішення можна за загальними правилами, при цьому у строк апеляційного оскарження не враховується час, протягом якого судом розглядалась заява про його перегляд.

Відповідно до ст. 233 ЦПК заочне рішення суду набирає законної сили у загальному порядку, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Контрольні питання:

1. Відповідно до яких умов суд може провести заочний розгляд справи?

2. Охарактеризуйте порядок заочного розгляду справи.

3. Форма і зміст заочного рішення.

4. В який строк відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення?

5. В який строк, з дня отримання копії заочного рішення, може бути подана заява про його перегляд?

6. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення.

7. В який строк, з дня надходження заяви про перегляд заочного рішення, вона повинна бути розглянута?

8. Проаналізуйте порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

9. Назвіть дії, які вчинює суд у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

10. Який існує порядок скасування та оскарження заочного рішення?

11. В який строк заочне рішення суду набирає законної сили?

Тема: Окреме провадження

Мета лекційного заняття: ознайомити студентів з особливостями окремого провадження; охарактеризувати категорії справ, розгляд яких здійснюється в порядку окремого провадження.

План лекційного заняття:

1. Поняття, значення та загальні правила розгляду і вирішення справ окремого провадження.

2. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

5. Усиновлення.

6. Встановлення фактів, що мають юридичне значення.

7. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.

8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

9. Визнання спадщини відумерлою.

10. Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.

11. Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу.

12. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб

Основні терміни та поняття: провадження, окреме провадження, дієздатність; безхазяйна річ; відумерла спадщина; факти, що мають юридичне значення, банківська таємниця.

Про психіатричну допомогу : Закон України від 22.02.2000 р. (із змінами) № 1489-III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. —2000. — № 19. — ст. 143.

Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19.11.1992 р. (із змінами) № 2801-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4. — ст. 19.

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення Закон України від 24.02.1994 р. (із змінами) № 4004-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 27. — ст. 218.

Про захист населення від інфекційних хвороб : Закон України від 06.04.2000 р. (із змінами) № 1645-III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 29. — ст. 228.

Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 р. (із змінами) № 2939-VI / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 32. — ст. 31.

Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 р. (із змінами) № 2121-III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5-6. — ст. 30.

Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб : Постанова від 30.09.2011 р. № 10 / Пленум Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ // Закон і Бізнес. — 2011 р. — № 43.

Про розкриття банками інформації щодо юридичних і фізичних осіб, що містить банківську таємницю, у зв’язку із запитами органів державної податкової служби : Лист, Витяг від 01.07.2011 № 436-0-2-11-8.2 / Мін’юст України // Бухгалтер. — 2011 р. — № 33.

Судова практика розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб : Узагальнення судової практики від 21.12.2009 р. / Верховний суд України // Вісник Верховного суду України. — 2010 р. — № 3.