- •1. Сутність і види податкового менеджменту
- •2. Функції податкового менеджменту
- •3. Елементи податкового менеджменту як системи управління
- •1. Інформаційне забезпечення.
- •2. Аналіз, планування і прогнозування податків.
- •3. Податкове регулювання.
- •4. Податковий контроль.
- •5. Організація управління податковим процесом.
- •4. Організаційні основи податкового менеджменту
- •5. Сутність податкового планування і податкового прогнозування
- •7. Методи планування і прогнозування податків
- •8. Система показників оцінки податкової системи і виконання податкових надходжень
- •9. Податкове регулювання та його сутність
- •10. Мета, завдання і функції податкового регулювання, методи його проведення та їх сутність.
- •11. Інструменти податкового регулювання.
- •12. Податкові пільги
- •13. Поняття податкового контролю та його суб’єкти
- •14. Види податкового контролю
- •15. Методи та принципи податкового контролю
- •16. Етапи податкового контролю
- •17. Загальні засади обліку платників податків
- •18. Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб
- •19. Облік самозайнятих осіб
- •20. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків
- •21. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах
- •22. Визначення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Збір податкової інформації.
- •23. Отримання податкової інформації контролюючими органами.
- •24. Обробка та використання податкової інформації.
- •25. Порядок проведення перевірок.
- •26. Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок
- •27. Строки проведення виїзних перевірок
- •28. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю контролюючими органами
- •29. Оформлення результатів перевірок
- •30. Поняття та суть податкового боргу
- •31. Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків
- •32. Податковий керуючий, його функції
- •33. Зміст податкової застави
- •34. Узгодження операцій із заставленим майном
- •35. Адміністративний арешт майна
- •36. Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків
- •37. Поняття безнадійного податкового боргу та порядок його списання.
- •38. Сутність та види податкових правопорушень.
- •39. Особливості застосування штрафних санкцій до різних типів податкових правопорушень.
- •40. Особливості нарахування пені.
- •41. Економічна сутність ухилення від податків
- •42. Форми та способи ухилення від податків.
- •1) Нелегальна господарська діяльність:
- •2) Заниження та приховування об’єктів, бази оподаткування і сум податків:
- •3) Фальсифікація податкового обліку і звітності:
- •4) Маскування діючих господарських операцій фіктивними:
- •43. Сутність податкової оптимізації.
- •44. Подвійне оподаткування та шляхи його усунення.
- •45. Процедура перекладання податків.
43. Сутність податкової оптимізації.
Податкова оптимізація – це діяльність платників податків з розробки та практичного застосування методів і заходів, які дозволяють знизити податковий тягар, і спрямована на збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати належних податків, та ефективне їх вкладення в подальший розвиток.
Мінімізація податків – це максимальне зменшення конкретних податків у межах певної господарської операції шляхом використання легальних схем з дотриманням чинного законодавства і враховуючи його недоліки.
Податкове планування включає розроблення податкової політики підприємства, методи податкового регулювання і внутрішнього податкового контролю, що застосовуються підприємством. До інструментів податкового планування належать: методи податкового бюджетування, використання податкових пільг та інших незаборонених законодавством способів мінімізації податків, реалізація податкової політики підприємства і організація ефективного податкового обліку.
Якщо податкова оптимізація – це мета корпоративного податкового менеджменту, то податкове планування – це комплекс методів, інструментів, за допомогою яких досягається його мета.
Способи податкової оптимізації в межах національного законодавства
1) використання спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку і технологічних (наукових) парків
спеціальна економічна зона – частина території держави, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства;
На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.
територія пріоритетного розвитку – територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць;
Перелік спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР). Спеціальні (вільні) економічні зони:
"Азов"
"Донецьк"
"Закарпаття"
"Інтерпорт Ковель"
"Курортополіс Трускавець"
"Миколаїв"
"Порто-франко"
"Порт Крим"
"Рені"
"Славутич"
"Яворів"
Території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності:
В Автономній Республіці Крим
У Волинській області
У Донецькій області
У Закарпатській області
У Житомирській області
У Луганській області
У Чернігівській області
У м. Харків
У м. Шостка Сумської області
технологічний парк – юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції;
науковий парк – юридична особа, що створюється з ініціативи вищого навчального закладу та/або наукової установи шляхом об’єднання внесків засновників для організації, координації, контролю процесу розроблення і виконання проектів наукового парку
2) застосування спеціальних податкових режимів – система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів
3) делегування податкової відповідальності підприємству-сателіту – передача відповідальності за сплату всіх або деяких податків спеціально створеному дочірньому підприємству, діяльність якого покликана зменшити податкове навантаження на материнське підприємство
4) використання податкових пільг:
вилучення – пільги, які дають можливість звільнити від оподаткування окремі об’єкти оподаткування;
знижки – пільги, які зменшують базу оподаткування;
податковий кредит – зменшення суми податкового зобов’язання, що має бути сплачена до бюджету;
податкові канікули – певний період, упродовж якого платник податків звільняється від сплати одного чи кількох податків;
податкова амністія – скасування податкового боргу окремих платників податків та звільнення їх від штрафів з сум, які добровільно сплачуються до бюджету, а також з офіційно легалізованого доходу;
податковий імунітет – звільнення від сплати податків окремих платників податків відповідно до національного чи міжнародного права.
5) використання податкових лазівок:
зміщення доходу – переведення доходу під більш низьку граничну ставку податку за умов прогресивної системи оподаткування доходів;
відкладання доходу – перенесення терміну визнання доходу і сплати податку, використовуючи можливості законодавства, або визнання доходів і витрат за принципом першої події;
податковий арбітраж – передбачає оподаткування різних об’єктів оподаткування і платників податків за різними юридичними нормами.
Способи податкової оптимізації в межах міжнародного бізнесу
Офшорна зона (від англійського off shore – «поза берегом») – це невелика держава, острівна територія, що проводить політику залучення капталу із-за кордону через створення на своїй території сприятливого валютно-фінансового та податкового режимів, високого рівня банківської та комерційної таємниці, лояльність державного регулювання.
Офшорні зони (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 143-р):
Британські залежні території: Острів Гернсі; Острів Джерсі; Острів Мен; Острів Ордерні;
Близький Схід: Бахрейн;
Центральна Америка: Беліз;
Європа: Андорра; Гібралтар; Монако;
Карибський регіон: Ангілья; Антигуа і Барбуда; Аруба; Багамські Острови; Барбадос; Бермудські Острови; Британські Віргінські Острови; Віргінські Острови (США); Гренада; Кайманові Острови; Монтсеррат; Нідерландські Антильські Острови; Пуерто-Ріко; Сент-Вінсент і Гренадіни; Сент-Кітс і Невіс; Сент-Люсія; Співдружність Домініки; Теркс і Кайкос;
Африка: Ліберія; Сейшельські Острови;
Тихоокеанський регіон: Вануату; Маршальські Острови; Науру; Ніуе; Острови Кука; Самоа;
Південна Азія: Мальдівська Республіка.
З переліку офшорних зон виключені Республіка Кіпр та Республіка Панама.
