1. Сутність і види податкового менеджменту

В умовах становлення ринкових відносин дієздатність податкової системи і податкової політики держави багато в чому залежить від ефективності управління у сфері оподаткування. Ця складна діяльність держави ґрунтується на застосуванні широкого арсеналу інструментів, знання яких необхідні, з одного боку, майбутнім фінансистам суб’єктів господарювання для правильності нарахування і своєчасності сплати податків і зборів, з іншого – майбутнім фахівцям контролюючих органів для постійного адміністрування цього процесу, тобто для управління податками як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.

Перед тим, як з’ясувати сутність податкового менеджменту необхідно розглянути складові цього поняття: “менеджмент” і “податки”.

Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України. Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Поєднання в системі оподаткування різноманітних податків дозволяє державі реалізувати на практиці їх функції. В теорії податків виділяють фіскальну, соціальну і регулюючу функції податків.

Основою фінансової системи будь-якої країни є податкова система, яка, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації державної соціально-економічної політики.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому порядку, становить податкову систему України.

Податкова політика – це сукупність правових, економічних і організаційних заходів держави у сфері оподаткування щодо регулювання податкових відносин, які направлені на забезпечення надходжень податків до централізованих фондів грошових ресурсів держави і стимулювання економічного зростання за допомогою податкової системи.

Тепер розглянемо поняття “менеджмент”.

Існує багато тлумачень поняття “менеджмент” (“управління”).

(термін “менеджмент” з’явився пізніше та є практично синонімом терміну “управління”).

Менеджмент (“управління”) – це сукупність засобів, форм, методів, прийомів і способів цілеспрямованого впливу суб’єктом управління на об’єкт для досягнення певного результату.

З позиції податкового менеджменту, потрібно конкретизувати об’єкт, суб’єкт управління та результат, якого треба досягнути у сфері оподаткування.

Об’єктом впливу в податковій сфері (податкового менеджменту) є відносини, що виникають між державою та платниками з приводу сплати податків до бюджету.

У зв’язку з цим, предметом податкового менеджменту є вхідні та вихідні податкові потоки, які рухаються в межах встановленого податкового процесу від платників податків до бюджетної системи при виконанні податкових зобов’язань та спрямовані на приріст суспільних благ і стимулювання економічного зростання в країні. При цьому, вхідними податковими потоками для держави вважаються податкові доходи (податкові надходження) бюджету, а вихідними податковими потоками для суб’єктів господарювання – податковими витратами.

Суб’єктами податкового менеджменту з однієї сторони є держава в особі законодавчих і виконавчих органів влади (у т.ч. податкові органи), а з іншої – платники податків – юридичні і фізичні особи.

Результатом впливу в податковій сфері, з одного боку, є формування централізованого фонду грошових коштів держави (доходної частини бюджету), а з іншого – створення сприятливих умов для розвитку економіки і процесу суспільного відтворення. Вказана мета випливає з функцій податків – фіскальної, соціальної та регулюючої.

Взаємозв’язок засобів фіскально-бюджетної та монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їхніх груп. Так, пожвавлення ринкової кон’юнктури через підвищення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами монетарної політики (зниженням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Стримування ринкової кон’юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох засобів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування.

Виходячи з вищевикладеного можна сформулювати поняття “податковий менеджмент”.

Податковий менеджмент – це сукупність засобів, форм, методів, прийомів і способів організації податкових відносин з метою формування доходної частини бюджету для фінансування державних витрат та створення сприятливих умов для розвитку економіки і процесу суспільного відтворення.

Наука про фінанси вважається теоретичним підґрунтям податкового менеджменту. Як окрема галузь знань податковий менеджмент виник на початку ХХ ст. і відтоді набув широко розвитку у розвинутих країнах світу як наука і практика управління фінансовими ресурсами і відносинами, що охоплюють систему принципів, методів, способів і прийомів регулювання ринкового механізму у галузі фінансів за допомогою податків.

Податковий менеджмент, з одного боку, є галуззю наукових знань, а з іншого – сферою практичної діяльності. У першому випадку йдеться про розроблення концептуальних основ податкового менеджменту: його суб’єктів і об’єкта, сукупності принципів, підходів та інструментарію; у другому – про конкретні форми, методи, способи і прийоми ухвалення рішень з питань управління податками на макро- і мікроекономічних рівнях.

Отже,

Податковий менеджмент є особливим науково-практичним процесом, спрямований на забезпечення функціонування податкового процесу і податкового механізму (рис. 1.1).

Податковий менеджмент здійснюється в межах встановленого податкового процесу та його елементів (оподаткування, податкового права, податкової системи, податкової політики, податкового меха­нізму). З процесуальних позицій податковий менеджмент забезпечує організацію податкового механізму, а саме податкове планування і прогнозування, податкове ре­гулювання та податковий контроль як на макро-, так і на мікрорівні. Через зазначені елементи податкового механізму функціонує податкова система і реалізується податкова політика держави за її фіскальним, регулюючим і соціальним напрямами.

Податковий менеджмент в умовах функціонування держави і суб’єктів господарювання в ринковому середовищі слід розглядати з двох сторін:

• податковий менеджмент як процес ухвалення управлінських рішень;

• податковий менеджмент як система управління (рис. 1.2).

Отже,

Податковий менеджмент – це система прийняття ефективних управлінських рішень на основі системного підходу до взаємодії суб’єкта і об’єкта управління.

Відповідно до розподілу загальної системи фінансів на державні фінанси і фінанси суб’єктів господарювання слід виокремлювати два рівні податкового менеджменту: макрорівень і мікрорівень.

На макрорівні здійснюється державний податковий менеджмент, в межах якого здійснюється управління податковими потоками на рівні країни та її регіонів.

Державний податковий менеджмент – це система управління податковими потоками з боку органів державної влади в межах встановлених процедур і елементів податкового процесу за допомогою ринково орієнтованих форм і методів з метою фінансового забезпечення держави та надання необхідного обсягу і якості суспільних благ (послуг).

Центральне місце в структурі державного податкового менеджменту відводиться оптимізації податкових потоків шляхом ухвалення ефективних управлінських рішень у сфері податкових доходів.

Метою держаного податкового менеджменту є забезпечення доходної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємницької діяльності і соціальну сферу, тобто здійснення податкової політики держави. Податковий менеджмент макрорівня повинен здійснюватись залежно від економічної та фінансової стратегії держави та відповідно до розробленої податкової стратегії.

Мікрорівень включає управління податковими потоками підприємства (корпоративний податковий менеджмент) і домогосподарств та громадян (персональний податковий менеджмент).

1. Корпоративний податковий менеджмент – це система управління податковими потоками підприємства, яка передбачає розробку управлінських рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності. Метою корпоративного податкового менеджменту є розробка податкової політики підприємства залежно від його економічної стратегії та напрямів діяльності, а також визначення такої системи податків, яка б дала змогу максимізувати чистий прибуток при мінімальності податкових платежів на підставі ухвалення ефективних управлінських рішень. Крім того, корпоративний податковий менеджмент повинен вирішувати проблеми управління взаємовідносинами підприємств з державою, що виникають із приводу сплати податкових платежів.

2. Персональний податковий менеджмент – це система управління податковими потоками домогосподарств і громадян (приватного характеру), яка передбачає розробку особистих рішень, спрямованих підвищення їх добробуту. Мета персонального податкового менеджменту полягає у виборі такої системи податків, яка найбільше підвищувала б рівень добробуту домогосподарств і громадян при мінімальності податкових платежів.

М ета державного, корпоративного і персонального податкового менеджменту відрізняється. Держава зацікавлена у зростанні податкових надходжень, а підприємства і громадяни – у зменшенні податкових платежів. Проте спільна мета податкового менеджменту, незважаючи на його рівні, полягає у зміцненні фінансів, підвищення економічної ефективності, забезпеченні соціальної справедливості і економічного зростання держави.

На перший погляд державний, корпоративний і персональний податковий менеджмент мають різні об’єкти, суб’єкти, мету та завдання. Однак обом рівням управління властиві загальні риси, принципи та інші основи організації.

Виходячи з вищевикладеного,

Податковий менеджмент – це система державного, корпоративного і персонального управління податковими потоками шляхом використання науково обґрунтованих ринкових принципів, методів, форм і прийомів ухвалення рішень у сфері управління податковими доходами і податковими витратами на макро- і мікрорівнях.

Здійснюючи податковий менеджмент, неможливо повністю уникнути податкових ризиків, оскільки це складний, трудомісткий і багатостадійний процес, що вимагає системного підходу. У держави виникають ризики недоотримання запланованих податкових доходів, а у підприємств – ризики втрати прибутку, а також доходів у вигляді штрафних санкцій в результаті ухвалення неефективних управлінських рішень у сфері оподаткування.

Завданнями податкового менеджменту є:

1. Створення законодавчої бази, яка відповідала б вимогам як державної політики, так і прагненням платників податків; при цьому, вона повинна бути стабільною.

2. Утворення, відповідно до законодавчої бази, інструктивно-методичної бази, яка регулювала б форми та види податкових платежів.

3. Утворення системи податкових інститутів, які обслуговували б діяльність суб’єкті господарювання, а також визначення системи вимог і межі сфери діяльності та впливу на платників податків.

4. Забезпечення податковими доходами суб’єкта управління, ефективне їх використання, мінімізація податкових ризиків, а також оптимізація вхідних і вихідних податкових потоків.

5. Впровадження системи податкового планування і прогнозування, а також підвищення ефективності заходів податкового регулювання.

6. Утворення ефективної системи адміністрування податків і податкового контролю на макро- і мікрорівнях.

Як і будь-яка організаційна структура податковий менеджмент базується на певних принципах:

• взаємозв’язок із загальною системою управління економікою і фінансами;

• комплексний і стратегічний характер прийняття ефективних управлінських рішень в податковій сфері;

• динамізм податкового управління;

• багатоваріантність підходів і управлінських рішень;

• врахування фактора ризику при ухваленні управлінських рішень в податковій сфері.

Наведені принципи є мінімальними загальними вимогами до побудови раціональної системи податкового менеджменту на макро- і мікрорівнях.

Податковий менеджмент залежно від тривалості періоду і характеру поставлених завдань поділяється на стратегічний і тактичний. Такий поділ характерний як для корпоративного і персонального, так і для державного податкового менеджменту.

Стратегічний податковий менеджмент визначає тривалий курс (напрями діяльності) суб’єкта податкового менеджменту і більшою мірою ґрунтується на перспективному податковому плануванні, прогнозуванні і регулюванні як стратегічних елементів системи управління в цілому.

Тактичний податковий менеджмент передбачає вирішення завдань конкретного періоду розвитку за допомогою поточного податкового планування, контролю, внесення оперативних змін до податкового процесу.