Матеріал для підготовки вчителя до уроку

1. Краєзнавство та методи дослідження

Краєзнавство — це спеціальні знання та навички для вивчення природних і корисних копалин, тваринного та рослинного світу, побуту та звичаїв населення, яке мешкає на певній території, а також вивчення історичних, археологічних, географічних явищ.

Серед основних методів краєзнавчих спостережень слід відзначити літературний, картографічний, візуальний, метод польових спостережень.

Літературний метод — це вивчення літературних джерел за маршрутом запланованого походу.

Картографічний метод — це застосування різних за призначенням географічних карт і картосхем земельних угідь, лісів тощо.

Візуальний метод використовують, коли необхідно знімати кінокамерою або фотографувати визначні пам'ятні місця. Такі наочні матеріали знадобляться під час підготовки ілюстративних матеріалів і складання звіту або фотомонтажів про подорож.

Метод польових спостережень передбачає вивчення рослинного та тваринного світу, водних джерел, корисних копалин.

2. Переправа вбрід через умовну річку

У туристських подорожах групі іноді доводиться долати чимало найрізноманітніших природних перешкод. До них належать також водні перешкоди: струмки, річки всіх типів, протяжні затоки й озера, а також яри, улоговини, лощини, ущелини, карстові провали, каньйони. Переправитися через водні та рельєфні перешкоди можна декількома способами.

Основною умовою форсування річки є вибір місця броду. Зовнішні ознаки броду: розширення річки на її прямій ділянці, брижі на поверхні води, плеса, перекочування, острівці, а також стежки та дороги, що спускаються до річки. Виняток становлять рівнинні річки Тут у виборі броду необхідно встановити відсутністі вирів, глибоких ям, мула, корчів, затоплених дерев тг інших предметів, які під час переправляння можуті викликати серйозні ускладнення.

Значно важче за зовнішніми ознаками визначити місце броду на гірській річці. У цьому випадку слід обстежити загальний характер річки: визначити ширину русла, можливу глибину, стан дна та швидкість течії. Потш обирати місце підходу та умовне місце виходу на протилежний берег. Для забезпечення безпеки слід намі­тити місця постів перехоплення: визначити наявністі місцевих переправних засобів, кількість спеціальногс спорядження (основні та допоміжні мотузки, карабіна та обв'язування) для наведення переправи та органі­зації страховки, кількісний склад групи, її фізичний і психологічний стан, технічну підготовку. Тільки після цього визначають тактику подолання водної перешкоди.

Після вибору місця переправи визначають швид­кість течії річки. Проходження гірської річки вбрії рекомендується при такій глибині: швидкість течії де 1 м/с, глибина не більше ніж 0,9 м; швидкість до 2 м/с — максимально 0,7 м; більше ніж 2 м/с — до 0,5 м. При швидкості течії понад 3—4 м/с переходити річку вбрії небезпечно.

Місця переправи бувають непрохідними, важкопрохідними та прохідними.

Непрохідні ділянки річки характеризуються неприступністю підходу до водної перешкоди: прямовисні абс круті схили, каменепади, каньйони, безліч глибокю проток, значно заболочені, в'язкі, мулисті береги та

дно річки, ями та водоверти. Річка має велику ширину, глибину та сильну течію.

Ознаки важкопрохідних водних ділянок — широка заплава річки, сильна течія, низькі заболочені або круті береги. Несприятливі метеорологічні умови (дощ, сніг) впливають на проходження водних перешкод.

Прохідні річки мають невелику глибину та середню течію, долаються вбрід поодинці, парами або невели­кими групами.

Після вибору місця броду та визначення швидкості течії здійснюють розвідку. Вона здійснюється одним із учасників групи з обов'язковим страхуванням, яким може бути міцна жердина (палиця) завдовжки 2—2,5 м. Той хто переправляється, починає рухатися дещо під кутом до течії, спираючись на жердину. Під час чергового пересування жердину переставляють зверху за течією (натиском води вона притискатиметься до дна). Ставити жердину вниз за течією та спиратися на неї — груба помилка. У такому положенні вона не є страхувальним засобом, її легко може скинути течі­єю, після чого неминуче втратиться рівновага та люди­на впаде у воду.

Під час здійснення розвідки та подальших переходах нижче за течією на відстані 20—30 м слід виставляти пост перехоплення (на випадок знесення течією того, хто переходить).

Першим річку переходить най-досвідченіший і фізично силь­ний учасник. Після того, як він вийшов на берег, по черзі пере­ходить решта учасників. Для убезпечення перехід річки вбрід рекомендується здійснювати в одному місці одним шляхом. Самовільний вибір і перехід місця броду недопустимий.

Під час переходу рівнинної або гірської річки вбрід перший повинен пройти без рюкзака, у взутті. Він повинен уміти добре плавати.

Турист, який перейшов річку першим, повинен бути готовим до надання допомоги своїм товаришам. На складній ділянці річки, крім жердини, той, хто переправляється, користується страхувальним мотузком. Страховка першого здійснюється основним і допоміжним мотузками, що пристібаються карабіном до грудного обв'язування з боку грудей.

Під час руху страхувальні мотузки розташовуються під деяким кутом одна щодо другої: основна мотузка — зверху за течією, допоміжна — нижче. Кожний мотузок утримують двоє туристів, за потреби її видають.

Якщо направляючий зривається, то основний мотузок не підтягується, а лише утримується або злегка видається. Підтягання мотузка, який упав, до берега здійснюється допоміжним мотузком.

Після переправи річки першим основний мотузок закріплюється за надійний предмет і натягається тими, хто страхує, на рівні грудей туриста. Тим самим мотузок є поручнями, за допомогою яких здійснюється безпека подальшої переправи.

Рух проводиться приставними кроками, тримаючись руками за натягнуті поручні, обличчям назустріч течії.

При сильній течії на переправі, перш ніж розпочати рух, турист прикріпляється до поручнів (основної мотузки) карабіном або страхувальною петлею, що знаходиться на його грудному обв'язуванні (з боку грудей). Останній учасник відв'язує мотузок і прикріпляється до нього. Допоміжна та основна мотузки закріплюються карабіном із боку грудей. Спираючись на жердину, він переправляється через річку.

Переправа вбрід через складні річки може здійснюватися парами або шеренгою. Це робиться таким чином: троє—п'ятеро туристів, міцно обнявшись за плечі, рухаються дещо проти течії. Безпека такої переправи залежить від узгодженості рухів тих, хто переправляються. У момент, коли один робить крок, інший його підтримує. Під час чергового руху потрібно знайти зручне місце для ноги, щоб вона не ковзала. Рух бажано здійснювати приставними кроками. Для поліпшення страховки той, хто йде першим у шерензі, спирається на жердину.

Для переходу річки вбрід можна користуватися іншим способом переправи — колоною. Група шикується на березі вздовж річки, одне за одним. Попереду стає найсильніший учасник із жердиною у руках. За ним — другий, який є приблизно однаковим за силою з першим. Між ними стають менш сильні та мал од освідчені члени групи. Туристи обома руками міцно тримають одне одного. Колона.за командою першого пристав--ними кроками входить у воду, обличчям назустріч течії. Основну силу натиску води приймає на себе перший. Він із силою спирається на-жердину, виставлену вперед угору за течією. Другий у колоні утримує першого за пояс, придавлюючи його вниз, не даючи можливості потоку перекинути ведучого тощо. Кожний страхує того, хто йде попереду. Колона поволі приставними кроками переходить річку. Командує рухом колони ведучий. При цьому способі переправи потрібна чітка взаємодія рухів усіх членів групи.

Основні правила безпеки під час переправи вбрід:

• при виборі місця переправи необхідно враховувати підхід до річки, стан русла, глибину та силу течії, час доби та кліматичні умови;

• наявність необхідного спеціального спорядження, також необхідно проводити розвідку з обов'язковою страховкою;

• річку переходити в місці, що обране розвідкою.

Самостійно переправлятися в інших місцях забороняється; під час переправи з організацією мотузяних поручнів рухатися збоку від поручнів, нижче за течією, приставними кроками; для самострахування петлі зі схоплювальними вузлами не застосовувати. Прикріплятися до мотузяних поручнів тільки за допомогою карабіна, через грудне обв'язування або петлі від неї. Під час руху шеренгою або колоною захоплення одне одного за плечі повинне бути міцним. Для страхування нижче за течією обов'язково необхідно виставляти пости перехоплення. Переправлятися через річку вбрід будь-якої пори року обов'язково слід в одязі та взутті.

Обладнання етапу на змаганнях: «вовчатник» для ого­рожі; петлі для самострахування; жердина завдовжки 2 м.