1.2. Становлення і еволюція грошових відносин у світовій практиці

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей, по суті, є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима [8].

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари.

Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від зем­леробства) істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. В обмін почали надходити не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної цілі. Невпинно розширювалися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги – бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.

У другій половині XX ст. як міжнародний платіжний і купівельний засіб використовували переважно національні гроші, або валюти окремих країн, що пов'язано з еволюцією самих грошей і грошових систем.

Система золотого стандарту функціонувала до 30-х років XX ст. Її найважливішими ознаками були: фіксація золотого вмісту національних валют і їх безпосередня конвертованість у золото; функціонування золота як світових грошей; наявність фіксованих валютних курсів [34].

Після Першої світової війни починається криза золотого стандарту. Зі значним розширенням обсягів внутрішнього ринку, зростанням масштабів товарного виробництва золота було вже недостатньо для виконання ним функції засобу обігу. Водночас у передкризові 20-ті рр.

XX ст. до золотих резервів капіталістичних країн надходило в середньому на 25% золота менше, ніж до війни. Тому зростаючу потребу в золоті для обслуговування внутрішнього ринку та міжнародного обігу не могли задовольнити наявні золоті запаси. Крім того, обіг повноцінних золотих монет спричинив значне зростання витрат обігу.

Усвідомлюючи це, розвинені країни Заходу на міжнародній Генуезькій конференції 1922 р. уклали угоду про те, що поряд із золотом Функцію міжнародних платіжних засобів виконуватимуть і деякі валюти провідних країн, що отримало назву золотодевізного стандарту, Але й після цієї угоди грошові системи багатьох країн Заходу базувалися на золотому стандарті, тобто паперові гроші розмінювалися на золото. Тому остаточного краху ця система зазнала під час економічної кризи 1929—1933 рр., а до початку Другої світової війни майже всі країни припинили розмін паперових грошей на золото. За цих умов поступово посилювався штучний характер масштабу цін. Так, державна скарбниця СІЛА у 1934 р. встановила ціну золота за одну трійську унцію (31,1 г чистого золота) у сумі 35 дол.

Така ціна зберігалася до 1973 р., у той час як ринкова ціна золота досягла майже 200 дол. за унцію у 1974 р. Тому з 1975 р. штучний масштаб цін на золото припинив існувати [17].

Коли функціонував золотий стандарт, товари реалізовувалися за цінами, що у середньому відповідали їхній вартості, а золото, маючи власну вартість, було чинником капіталістичного ціноутворення. Вільний обмін банкнот на золото унеможливлював відхилення вартості товарів від купівельної спроможності золота. Тому в цей період розвитку капіталістичного способу виробництва не було інфляції.

Отже, система золотого стандарту відповідала тому етапу еволюції ринкової системи, на якому ядром господарського механізму було ринкове саморегулювання. Та оскільки без активного втручання держави у процес відтворення така система більше не могла існувати (це підтвердила криза 1929—1933 рр.), необхідно було паралельно здійснити радикальну реформу грошової системи, яка б дала можливість державі проводити власну валютно-грошову політику.

Еволюцію грошових систем розвинених країн Заходу і валютно-грошової політики окремих держав зумовлюють якісні зміни в сутності самих грошей, а вони, у свою чергу, детермінуються розвитком усієї економічної системи, одним із елементів якої є грошова система відповідного їм господарського механізму (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація грошей [34]

Гроші
Гроші центрального банку				Кредитні гроші:
Наявні гроші		Безготівкові гроші	Банківські гроші	а) векселі; б) чеки; в) банкноти; г) депозитні сертифікати
банкноти	монети	а) рахунки у центральному банку, його відділеннях і поштових службах; б) відкриті й не використані кредитними інститутами контокорентні лінії	а) безготівкові; б) поточні рахунки в комерційних банках

Розглянемо взаємозв’язок грошей з іншими економічними категоріями. По-перше можна наголосити на тому, що гроші тісно взаємодіють з такою економічною категорією як фінанси. Їх взаємодія проявляється в тому, що існування фінансів базується на відповідних функціях грошей, а саме на яких:

1. Засіб нагромадження.

2. Засіб платежу.

3. Світові гроші.

Також гроші тісно переплітаються з кредитом. Так як, гроші як засіб платежу з'явилися на основі кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин . Надання кредиту здійснюється в грошовій формі, він не замінює грошей в реалізації вартості: коли настає строк погашення кредиту, тільки гроші можуть забезпечити еквівалентний платіж за товар. Взаємодія грошей і кредиту проявляється і в тому, що за допомогою кредиту (через ринок кредитних ресурсів) гроші «перекидаються» з однієї сфери ринку в інші сфери [8].

Найвиразніше гроші як капітал виявляють себе в межах кругообігу капіталу окремого підприємства. Наявна у нього сума грошей (на банківських рахунках, у касах) є одночасно частиною його оборотного капіталу і масою ліквідності, що забезпечує його поточну платоспроможність.