Екзаменаційний білет 4

1. Антикоагулянти. Класифікація, препарати, покази і протипокази до застосування, побічні ефекти.

Препарати, які попереджають зсідання крові.

1.Антикоагулянти прямої дії: Гепарин, низькомолекулярні гепарини(фроксіпарин, еноксіпарин), грудин(з п’явок), натрію цитрат.

Покази: профілактика і терапія тромбозу глибоких вен; фібриляція передсердь, що супроводжується емболізацією; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; емболія легенів. Протипокази: знижене ШОЕ, виразки і пухлини, лейкоз, активний туберкульоз, ураження нирок, печінки, гіпопластична анемія.

Антикоагулянти непрямої дії: Неодикумарин, варфарін, фенілін, сінкумар

Покази: Лікування та профілактика тромбозів глибоких і проксимальних венозних судин нижніх кінцівок, тромбозу мозкових судин, тромбоемболії легеневої артерії, уродженої тромбофілії; для профілактики утворення згустків Протипокази: зниженне згортання крові, підвищена проникність стінки, , виразкова хвороба, пухлини, порушення функцій нирок, печінки.

2. Промедол, фентаніл. Фармакологічна група. Порівняльна характеристика, показання до застосування.

Група: Наркотичні анальгетики, синтетичні замінники морфіну.

Промедол: 2% 1мл

Покази: Больовий синдром при злоякісних новоутворенях, опіках, тяжких травмах, спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів і кровоносних судин.

Фентаніл: 0.005% 2 мл.

Різниця мі жпрепаратами у тривалості та початку дії, фентаніл має сильну, швидко наступаючу 1-3хв, але короткочасну 15 – 30хв дію.промедол діє 3 -4 години, але починає діяти через 10 – 20 хв.

3. Мебендазол. Фармакологічна група, механізм і спектр протимікробної дії, показання до застосування.

Протиглистяні засоби.

Механізм дії: пригнічує метаболізм глюкози у гельмінтів, що виснажує запаси глікогенуІ гальмує утворення АТФ в тканинах глистів.

Покази: Лікування ентеробіозу, аскаридозу, анкілостомідозу, стронгілоїдозу, трихоцефалозу, нематодозів, ехінококозу, теніозу, трихінельозу, а також змішаних глистних інвазій. Таблетки 0.1 Протипокази – вагітність.

Побічні ефекти:тошнота, рвота, пронос, алергічні реакції.

4. Залежність дії ліків від віку та статі

Екзаменаційний білет 5

1. Антитромботичні засоби. Класифікація, препарати кожної групи. Покази до використання.

Речовини, що використовують для лікування і профілактики тромбозів, інфарктів, емболій, тромбофлебітів.

1.Антикоагулянти.

2.Активатори фібринолізу.

3.Антиагреганти чи інгібітори агрегації тромбоцитів.

Антикоагулянти- препарати, які попереджають зсідання крові.

Механізм:Інактивація тромбіну та інших факторів згортання крові.

1.Антикоагулянти прямої дії: Гепарин, низькомолекулярні гепарини(фроксіпарин, еноксіпарин), грудин(з п’явок), натрію цитрат.

Покази: профілактика і терапія тромбозу глибоких вен; фібриляція передсердь, що супроводжується емболізацією; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; емболія легенів. Протипокази: знижене ШОЕ, виразки і пухлини, лейкоз, активний туберкульоз, ураження нирок, печінки, гіпопластична анемія.

2. Антикоагулянти непрямої дії: Неодикумарин, варфарін, фенілін, сінкумар

Покази: Лікування та профілактика тромбозів глибоких і проксимальних венозних судин нижніх кінцівок, тромбозу мозкових судин, тромбоемболії легеневої артерії, уродженої тромбофілії; для профілактики утворення згустків Протипокази: зниженне згортання крові, підвищена проникність стінки, , виразкова хвороба, пухлини, порушення функцій нирок, печінки.

Активатори фібринолізу – речовини, що викликають розчинення тромбів.

1.Прямої дії:

Фібринолізин- інактивує фібриноген, 5 і 7 фактори, діє безпосередньо на згусток.

Покази: Тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт, тромбофлебіти.

Побічні дії: гіперемія, підвищення температури, біль.

2.Непрямої дії:

Стрептокіназа – перехід неактивного про фібринолізу в активний фібринолізин – лізис згустку.

Покази: гострий інфаркт міокарда, тромбози, емболії.

Побічні дії: головний біль, тошнота, алергія, гіпотонія.

Альтеплаза готовий тканинний активатор плазміногену.

Антиагреганти – інгібують реакцію тромбоцитів.

Аспірин, діпірідамол, клопідогрєл, теофілін

Покази: для попередження післяопераційних тромбозів, при інфаркті міокарда, порушенях мозкової циркуляції крові, для попередження інфарктів, інсультів.

Побічні дії: алергії, тахікардія, почервоніння.

2. Ультракаїн, лідокаїн. Фармакологічна група. Порівняльна характеристика, показання до застосування.

Місцеві анестетики, синтетичні, заміщені аміди.

Покази: інфільтраційна, провідникова анестезія, лідокаїн при поверхневій анестезії і як протиаритмічний засіб 2% в/в капелино

3. Метронідазол. Фармакологічна група, механізм і спектр протимікробної дії, показання до застосування

Лікарський засіб протимікробної дії. Належить до групи препаратів які ефективні при будь якій локалізації амебіазу. Спектр протимікробної дії – Трихомонада, лямблії, амеби, анаеробні мікроорганізми. Показання – Гострий і хронічний трихомонадіаз, лямбліоз, амебіаз, лейшманіоз шкіри, пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки. Інфекції що викликаються анаеробними мікроорганізмами. Прийом – всередину таб по 0.25-0.5 г після їжі 3 рази на день. в\в. супозиторії для піхви.

4. Поняття про синдром відміни. Навести приклади. Синдром відміни (також — абстинентний синдром, синдром залежності, післядії, рикошету, «ломка») — патологічний стан, який розвивається при раптовому припиненні вживання психотропних чи наркотичних речовин, або лікарських препаратів, які, як правило, були вживані у великих дозах.

Найчастіше він розвивається після раптового припинення прийому:

-гормональних препаратів (глюкокортикоїди, тиреоїдин тощо),

-гіпотензивних засобів (клофелін),

-антиангінальних речовин (бета-адреноблокатори),

-барбітуратів (фенобарбітал, барбаміл тощо),

-Н2-гістаміноблокаторів (циметидин тощо).

Поступове зменшення доз препарату перед тим, як припинити його вживання, дозволяє звести до мінімуму ризик виникнення синдрому відміни.

Напр., у разі раптової відміни клонідину виникає гіпертензивний криз, хінідину — тяжкі аритмії, антиангінальних препаратів — напад стенокардії та ін. Щоб запобігти синдрому відміни, слід такі ліки відміняти поступово. Крім того, при тривалому застосуванні глюкокортикостероїдів (преднізолону, тріамцинолону та ін.) для лікування бронхіальної астми, захворювань сполучної тканини у хворих відмічають атрофію надниркової залози унаслідок пригнічення секреції кортикотропіну. Останній є фізіологічним стимулятором кори надниркової залози. Під час лікування глюкокортикоїдами для запобігання атрофії надниркової залози уводять кортикотропін або застосовують глюкокортикоїди з мінімальною резорбтивною активністю.