2.Ібупрофен, парацетамол. Фармакологічні групи. Порівняльна характеристика. Показання до застосування.

Ібупрофен- пропіонової кислоти: першим представником,

який і зараз широко призначається, є ібупрофен (нурофен).

Ф арм акокінет ика. Після прийому всередину біля 80 % ібупрофену абсорбується

в кишечнику. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-2 години. Препарат

зв’язується з білками плазми крові (90-99 %), метаболізується в печінці. Період

напіввиведення 2 -4 години. Екскретується з сечею, 50-60 % у вигляді метаболітів, біля

10 % - в незміненому вигляді. Повністю екскретується через 24 години після прийому.

Ф а р м а к о д и н ам іка . Ібупрофен має виражену протизапальну, анальгезуючу, жарознижуючу

дію. При альгодисмеиореї знижує м’язовий тонус матки, усуває біль та

спазми, забезпечує усування таких симптомів, як головний біль, нудота, блювання.

П о ка за н н я: ревматизм, ревматоїдний артрит, периартрит, анкілозуючий спондиліт,

остеоартроз, подагра, больовий синдром різної етіології, альгодисменорея, лихоманка

різного генезу.

Ibuprofenum таблетки 0,2; 0,3 і 0,4 г; гель 5 % -50 г; крем 5 % - ЗО і 50 г

1-2 таблетки 3 -4 рази на добу;

гель, крем – зовнішньо

Парацетамол жарознижуючий і і знеболюючий подібно аспірину. Протизапальна дія слабка.не пошкоджує слизову шлунка.

Покази неврологічний біль, зубний біль,головний біль,лихоманка. Побічна дія алергічні реакції,гепато і нефротоксична дія,анемії. Використання порошок таб 0,2 0,325 0,5г….ректальні супозиторії 0,05 0,1 0,25г 1 таб 3-4 р\д, супозиторії ректально 1-2 1-4р\д

3.Димедрол

димедрол- Н1-гістаміноблокатор, обладає седативним місцевоанестезуючим помірним протирвотним ефектом потенціює дію анальгетиків нейроептиків Побічні дії оніміння слизових із за місцевоанестезуючого ефекту загальна слабкість сонливість. Протипкази : лицям професія яких потребує швидкої реакції Препарати І п о ко л ін н я - похідні:етаноламіну - дифенгідраміну гідрохлорид (димедрол), краще абсорбуються при pH рівній 0, тому призначаються за 1 год до їди або після неї через 2 -3 год. Деякі з них (динразин, димедрол, діазолін, феикарол) мають подразнювальну

дію, тому рекомендуються після їди.

Протпалергічний ефект Н -гістаміноблокаторів виявляється вже через 15-30 хв

після прийому всередину; максимальна концентрація в плазмі крові спостерігається

приблизно через 1-3 год. Вони підлягають системному метаболізму у печінці,

що знижує їх біодоступність.

4. Розчини для ін’єкцій , характеристика, шляхи введення

Це рідка форма парентерального засування(під шкіру, у м’яз, вену) швидкий ефект, вища точність дозування, лікарська речовина оминає травлення, печінку. Можна використовувати при любому стані хворого( непритомність, отруєння)

Розчинники вода для ін’єкцій, ізотонічний розчин натрію, персикова олія(не можна у вену), спирт етиловий 20-30%(не можна під шкіру),

Вимоги – стерильність, стійкість, апірогенність.

Випускають у ампулах, флаконах, а також у склянках(екс темпоре)і пляшках

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ 22

1.Гіпотензивні засоби

Антигіпертензивні препарати знижують артеріальний систолічний тиск,

сприяють повнішому спорожненню лівого шлуночка в систолі, підвищують його

наповнення в ранню фазу діастоли, викликають зворотний розвиток гіпертрофії

лівого шлуночка

1. Засоби, що знижують активність симпатичної нервової системи

—  центральної нейротропної дії:

стимулятори центральних α2-адренорецепторів

засоби, що пригнічують ЦНС

антагоністи імідазолінових рецепторів

— периферичної нейротропної дії:

гангліоблокатори

а-адреноблокатори

β-адреноблокатори симпатолітики

2. Міотропні судинорозширювальні засоби

3. Інгібітори (блокатори) ангіотензинперетворювального фермен­ту (АПФ)

4. Антагоністи рецепторів ангіотензину II

5. Блокатори кальцієвих каналів

6. Сечогінні препарати

Клофелін (гемітон, катапресан, клонідин) — антигіпертензивний засіб центральної нейротропної дії. Пригнічує функцію су­динорухового (вазомоторного) центру довгастого мозку і знижує АТ; виявляє седативну дію, знижує секрецію травних залоз та внутрішньоочний тиск.

Дія препарату розвивається через 1-2 год після внутрішнього за­стосування, 15-20 хв — внутрішньом’язового та 35 хв — при внутріш­ньовенному та сублінгвальному введенні. Тривалість дії — до 12 год.

Показання до застосування: лікування різних форм гіпертен- зивної хвороби, гіпертензивного кризу, глаукоми.

Побічні ефекти: сонливість, сухість у роті, запаморочення, за- креп, брадикардія, ортостатичний колапс, синдром відміни.

Подібно до клофеліну діє метилдопа (допегід, альдомет).

Моксонідин (фізіотенс) — антигіпертензивний препарат, який є антагоністом імідазолінових рецепторів. Він вибірково зв’язується з ними у стовбурі мозку (ділянці, яку вважають центром регуляції симпатичної нервової системи), що приводить до знижен­ня активності симпатичної нервової регуляції та АТ.

Гіпотензивна дія триває до 24 год.

Показання до застосування: гіпертонічна хвороба.

Побічні ефекти: сухість у роті, головний біль, втомлюваність, порушення сну, важкість у нижніх кінцівках.