Людський характер

^ Марко Вовчок. Повість «Інститутка». Веселий, життєрадісний характер Устини допомагає їй витримувати знущання інститутки, жити надією.

^ П.Мирний та І.Білик. Роман «Хіт ревуть воли, як ясла повні?». Запальний, неврівноважений, мстивий Чіпка стає на дорогу злочину - працьовитий, наполегливий Грицько досягає бажаного щастя й добробуту чесним шляхом.

^ І.Багряний. Роман «Тигролови»

Сміливий, чесний, благородний Григорій Многогрішний не втрачає сили духу й оптимізму попри найскладніші життєві випробування.

^ Леся Українка. Поезія «Сопtrа sреm sрerо». Не втрачати надії, йти вперед, незважаючи ні на що, - кредо поетеси і лірич­ної героїні вірша.

Закони моралі

І.Котляревський. П'єса «Наталка Полтавка». Возний Тетерваковський, побачивши кохання Наталки й Петра, відмовляється від дівчини, хоч уже й засватав її. Цей герой чинить за законами моралі, розуміє, що на нещасті інших свого щастя не збудуєш. „

^ О.Кобилянська. Повість «Земля» Зв’язок Сави з двоюрідною сестрою – аморальний. Цей гріх призводить до ще більшого – братовбивства.

- \І.Хвильовий. Новела «Я (Романтика)». Убиваючи матір, герой порушує закони моралі. Це засвідчує, що ні він, ні подібні до нього комунари не можуть збудувати моральне суспільство.

• В.Підмогильний. Роман «Місто».

Вибудовуючи стосунки з жінками, Степан Радченко не замислюється про мораль: він не відчуває докорів сумління за зламані життєві долі. Мусінька, Надійка, Зоська, Рита - кохання цих жінок є лише способом самоствердження колишнього сільського хлопця в міському середовищі.

• О.Довженко. Повість «Зачарована Десна». Малий Сашко, зрозумівши, що вчинив погано, намагається виправити ситуацію добрими справами: ВІН іде шанобливо вітатися зі старим дідом. Цей момент свідчить, що навіть маленька дитина розуміє, наскільки важливо дотримуватися законів моралі, зокрема поважати старших.

• Л.Костенко. Роман у віршах «Маруся Чурай». Героїня, на думку суду, порушила закони права - її звинунувачують у вбивстві. Але симпатії більшості героїв, автора та й читачів, урешті-решт, на боці Марусі. І не лише тому, що вбивство це випадкове. Головним чином, тому, що Маруся ніколи й ні за яких обставин не порушувала законів моралі: була чесною, щирою, вірною. А от її обранець, навпаки, вчинив аморально, коли зрадив дівчину Й посватав іншу.

■ В.Стус. Поезія «Як добре те, що смерті не боюсь я...». Головний закон морал - залишатися доброю людиною, попри зло і жорстокість навколо. Саме цього варто повчитися в ліричного героя поезії, який «жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття».

Життєві помилки

^ І. Карпенко-Карий. «Мартин Боруля». Переконання головного ге­роя в тому, що дворянський титул зробить його самого та його дітей щасливими, було помилковим. Лише важкі життєві випробу­вання й порада доброго друга змогли переконати Мартина в цьому.

^ П.Мирний та І.Білик. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Якщо лю­дина не усвідомлює власних помилок і в усіх проблемах звинувачує інших – це хибний шлях, який може призвести до трагедії. Так сталося з головним героєм Чіпкою, який ніколи не намагався аналізувати власні вчинки, не визнавав своїх помилок. Це основна причина того, що з правдошу­кача він перетворився на жорстокого вбивцю.

^ Леся Українка. Драма-феєрія «Лі­сова пісня». Лукаш зробив велику помил­ку, коли, зневаживши почуття Мавки, посватався до Килини. Після того, як Мавка врятувала його від закляття Лісовика, хлопець зрозумів, якого болю завдав своїй ко­ханій. І хоча врятувати Мавку він уже не може, визнанням провини Лукаш рятує свою душу.

^ У. Самчук. Роман «Марія». У житті героїні багато серйозних помилок: згода на шлюб без кохання, подружня зрада. Марія відчуває свою провину перед Гнатом до кінця життя.

Брехня

^ Г. Квітка-Основ'яненко. Повість «Маруся». Головна героїня не брехала своїм батькам, вона лише замовчувала правду про свої зустрічі з Василем, та все одно через це відчувала докори сумлінна. Коли батько відмовив Василеві і пояснив чому, Маруся зрозуміла, що не варто було приховувати правду.

^ П.Куліш. Роман « Чорна рада». Іван Брюховецький, щоб отримати булаву, об­рав стратегію брехні й хитрощів; прикидав­ся бідним та скромним, обіцяв козакам виконувати їхню волю й дотримуватися ста­родавніх звичаїв. Побачивши істинне обличчя новообраного гетьмана, ЙОГО колиш­ні прихильники (як батько Пугач, наприк­лад) зрозуміли, що їх обдурено. Історія роз­ставила акценти: у пам'яті нащадків Івана Брюховецького затавровано як політично­го авантюриста. Його опонент Яким Сомко зображений у романі як чесна людина, яка говорить те, у що вірить. Він готовий навіть накласти головою за власні переконання.

• І.Карпенко-Карий. Комедія «Мар­тин Бору ля». Трандалєв, повірений Мар­тина Борулі в суді, безсовісно обдурює йо­го, бо одночасно веде справу Красовського проти Борулі. Для цього героя головне - гроші, а брехня - шлях до них.

Людина і природа

^ Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Дядько Лев усвідомлює, наскільки важливо жити в гармонії з при­родою, тому не порушує правил мешканців лісу. Після смерті героя мати й дружина Лукаша нехтують усіма порадами дядька Лева, навіть зрубують дуб, щоб продати йо­го. Помста лісових істот - закономірний результат таких дій.

^ М.Коцюбинський, Новела «Іпtermezzо». Головний герой стомився від жорстокості світу і знаходить душевну рівновагу, спілкуючись із природою. Сонце, ниви, зозу­ля, жайворонок - усе це наснажує його, дає сили й бажання продовжувати працювати.

• М.Вороний. «Блакитна панна». Ліричний герой співає гімн чарівній весні.

• П.Тичина. «Арфами, арфами...». Весна зображена в образі прекрасної дівчини.