5.3. Протипожежна безпека.

Виробництво столярно-будівельних виробів — це багатогалузеве виробництво, до складу якого входять різні за ступенем пожежної безпеки виробничі підрозділи, дільниці тощо. Однак, спільним для всіх виробничих підрозділів і технологічних процесів є деревина або матеріали,виготовлені на основі деревних композицій, які відносяться до горючих матеріалів

Підвищена пожежна небезпека деревообробних виробництв пояснюється тим, що в них скупчується значна кількість горючих матеріалів у вигляді лісоматеріалів, пиломатеріалів, заготовок, деталей, готових виробів, особливо дрібних відходів - сіружки, тирси, пилу, кори тощо.

Пожежна небезпека значною мірою залежить від характеру технологічного процесу. Склади пилопродукції, деревообробні цехи та ін., де обробляється сира або зволожена деревина, є менш пожежонебезпечними.

Що стосується самозаймання легкозаймистих рідин (розчинників, розріджувачів), то воно також залежить віл величини тиску па їх поверхні. З підвищенням ліску температура самозаймання легкозаймистих рідин пони­жується. Наприклад, температура самозаймання гасу при тиску І ат складає 460'С, 10 ат - 250'С і 20 ат - 210'С.

Тверді речовини, в тому числі й деревина, можуть також горіти віл нагрівання під впливом різних внутрішніх процесів: фізичних, хімічних або біологічних. Ці процеси супроводжуються виділенням тепла, яке прискорює окислення, а коли температура речовини пілвищусіься до температури само­займання, окислення переходить у горіння полум'ям.

Основні нормативи пожежної профілактики

Заходи протипожежної профілактики, що передбачаються при проектуванні й будівництві споруд, складів та інших об'єктів деревообробних під­приємств. знаходяться в прямій залежності віл можливості виникнення та поширення пожежі й вибуху в процесі виробництва.

Для того щоб при виникненні пожежі вогонь не міг поширюватися з однієї будівлі на іншу, між ними повинні бути розриви, які визначаються за ступе­нем вогнестійкості будівель і споруд.

Вогнестійкість будівель і споруд, у свою чергу, визначається ступенем за­горяння будівельних матеріалів. За ступенем загоряння будівельні матеріали у відповідності з протипожежними нормами поділяють на три групи: неспалимі, важкоспалнмі та спалимі. До неспалимих матеріалів відносять метал, неор­ганічні будівельні матеріали. До важкоспалимнх матеріалів відносять деревину, просочену антипіренами, асфаїьтобетон, фіброліт та ін. Спалимі матеріали включають в себе деревину, а також органічні матеріали, шо непросочені во- гнезахисними речовинами.

Склади лісо- і пиломатеріалів відносять до пожсжонебезпсчних виробничих підрозділів деревообробних підприємств. За іюжежною небезпекою лані склали відносяться до категорії В.

До основних причин пожеж на складах лісо- і пиломатеріалів відносять:

• несправність електрообладнання підіймально-траиспортних механізмів (кранів, лебідок), транспортерів;

• несправність електроосвітлюваних пристроїв складів (прожекторів, електроосвітлення виробничих приміщень, що знаходиться на складі);

• виробничі іскри, шо викидаються з вихлопними газами автотранспортних засобів;

• захаращеність території складів корою, дрібними кусковими деревними відходами, тирсою тошо, які при тривалому зберіганні можуть призвести до самозаймання та самозагоряння;

Склали лісоматеріалів. Склади лісоматеріалів місткістю більше 10 тис. м' повинні відповідати вимогам Протипожежних норм проектування (БНіП 2.01.02-85).

На кожен склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо формування штабелів лісоматеріалів.

Основними заходами пожежної профілактики на складах лісоматеріалів є: раціональне планування території складів, правильне розміщення лісоматеріалів з врахуванням напрямку переважаючих вітрів, протипожежні розриви та дотримування протипожежного режиму.

Планування складів і розміри штабелів лісоматеріалів повинні відповідати вимогам стандартів ГОСТ 12.3.042-88 і протипожежних норм (БНіП 2.01.02-85).