3.Типологізація суспільств — це класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис, які відрізняють одні суспільства від інших.

Історію людства можна класифікувати через обмежену кількість базових типів суспільств.

За ознакою писемності, усі суспільства поділяються на дописемні, що

вміють говорити, але не вміють писати, і писемні, що володіють алфа-

вітом і фіксують звуки на матеріальних носіях.

За критерієм числа рівнів управління і ступенем диференціації (розшарування) суспільства поділяються на прості, де немає керівників та підлеглих, багатих та бідних і, складні, де не просто з'являються керівники і підлеглі — вони складають протилежні великі групи чи класи: пануючий і непануючий.

Якщо за основу класифікації суспільства брати спосіб добування засобів існування, або спосіб виробництва, то усі суспільства можна поділити на: суспільство мисливців і збирачів, суспільство скотарів і землеробів (або аграрне суспільство), індустріальне суспільство (де існу промисловість) постіндустріальне суспільство (де переважає не промисловість, а інформатика і сфера обслуговування) та інформаційне суспільство (як більш висока стадія постіндустріального).

Відповідно до типології суспільств у термінах мови, виділяються такі

суспільства, як французьке, німецьке, англійське, українське тощо, а у термінах релігії — суспільства можуть розділятися на мусульманське, християнське, іудейське і т.д.

У середині XIX ст. К.Маркс запропонував свою типологію суспільств, яка отримала назву формаційної теорії розвитку суспільства. Підставою для неї служать два критерії: спосіб виробництва і форма власності. Згідно цієї типології людство послідовно пройшло чотири суспільні формації: первісну, рабовласницьку, феодальну і капіталістичну. П'ятою була проголошена комуністична, яка мала наступити у майбутньому.

4. Для визначення сучасного суспільства американський соціолог Деніел Белл запровадив термін «постіндустріальне суспільство».

Постіндустріальне суспільство — стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству. У сфері послуг такого суспільства зайнято не менше 50 відсотків працюючого населення і саме там виробляється значно більше половини ВВП.

Воно виробляє як аграрні, так і промислові товари, набагато перевищуючи власні потреби. Крім надвиробництва, йому властиві ускладнення соціальних зв´язків, максимальний розвиток маркетингу, спрямованість у майбутнє, динамічна міжособистісна комунікація, велика роль наукових досліджень, освіти, престиж освіченості.

Серед інших характеристик сучасного суспільства:

— рольовий характер взаємодії (очікування та поведінка людей зумовлюються їх суспільним статусом і соціальними функціями);

— поглиблений розподіл праці;

— формальна система регулювання відносин (на основі писемного права, законів, положень, договорів);

— складна система соціального управління (відокремлення інституту управління, соціальних органів управління та самоврядування);

— секуляризація (набуття світських ознак) релігії;

— виокремлення різноманітних соціальних інститутів.

Під цей критерій потрапляють, зокрема, США(на сферу послуг припадає 80% ВВП США), країни Євросоюзу (сфера послуг - 69,4% ВВП), Австралія (69% ВВП), Японія (67,7% ВВП), Канада(70% ВВП), Росія (58% ВВП).

Постіндустріальне суспільство характеризується виникненням нових систем: телекомунікаційних технологій та освіти. У зв´язку з тим, що технічною базою сучасного суспільства є інформація, його ще називають інформаційним суспільством, в якому інтелектуальні технології, інформація, обробка знань посідають дедалі важливіші місця. Термін цей запровадив японський вчений І. Масуда.

Інформаційне суспільство характеризується передусім розвитком виробництва інформаційних, а не матеріальних цінностей. Рушійною силою його еволюції є експлуатація обчислювальної техніки. Зростає не лише економічне значення інформаційного сектора, але й його соціальна та політична вага. Стратегічними ресурсами і головними чинниками розвитку цього суспільства є розумовий капітал, концентрація теоретичного знання, обробка інформації, освіта, кваліфікація і перекваліфікація. Виникає нова інфраструктура — інформаційні мережі, банки, бази даних, масове виробництво інформації. Принципом управління виступає погодження, а ідеологією — гуманізм.