Накладання лікувальної пов’язки

Кюретаж рекомендується проводити одномоментно, не частіше ніж 2 рази на рік. Частіші сеанси кюретажу ведуть до стоншування стінки ясен, її атрофії з оголенням коренів в міжзубних проміжках. Одночасно можна обробляти пародонтальні кишені в області 3— 4 зубів. Інтервали між кюретажем різних груп зубів складає 2—3 дні. Після операції рекомендується ретельно дотримувати гігієну порожнини рота. Через 8—10 год можна починати періодичні теплі полоскання відварами лікувальних трав (ромашка, шавлія і ін.), користуватися м'якою зубною щіткою і недратівливими протизапальними зубними пастами.

До недоліків методу відноситься недостатньо повне видалення зубного каменя і грануляцій внаслідок кровоточивості і відсутності візуального контролю.

Успішно виконаний кюретаж дозволяє ліквідувати пародонтальну кишеню, приводить до рубцюватого його зморщення і вростанню сполучнотканинних волокон, що утворюються у міру організації кров'яного згустка і біологічно активних речовин, в шар цементу, що зберігся і новоутвореного.

Недоліком методу класичного закритого кюретажу є недостатній візуальний огляд пародонтальної кишені під час оперативного втручання, що утруднює ретельне оброблення коміркової та ясенної стінок пародонтальної кишені. Це може призвести до неповного видалення під’ясенних зубних відкладень, зруйнованого цементу кореня зуба, грануляцій та епітелію, який вростає в кишеню. Після проведеного кюретажу пародонтальної кишені в новоутвореній рані відбувається низка процесів, що зумовлюють її рубцювання.

Виділяють такі етапи:

1. Утворення кров’яного згустка. Чим він тонший, тим краще для загоювання рани, тому краї рани щільно притискають (адаптують) один до одного.

2. Утворення фібробластами колагенових волокон сполучної тканини, які проростають.

3. Формування грануляційної тканини.

4. Регенерація тканини і заповнення нею простору кишені.

5. Епітелізація її поверхні в ділянці новоутвореної циркулярної зв’язки, і чим більший утворюється кров’яний згусток, тим глибше епітелій проростає в її глибину грануляційної тканини, яка виповнює рану.

6. Остаточне формування рубця.

Успішно проведений кюретаж дає змогу ліквідувати пародонтальну кишеню і зумовлює її рубцювання. Унаслідок утворення кров’яного згустку під дією біологічно активних речовин починають утворюватися колагенові волокна сполучної тканини. Вони проростають із власної сполучно - тканинної пластинки ясен і з’єднуються з аналогічними волокнами цементу кореня. У разі правильно проведеного кюретажу утворюється повторне або вторинне (нове) прикріплення — щільне рубцеве з’єднання сполучнотканинних волокон ясен і поверхні кореня зуба.

Для правильного розуміння процесів, які відбуваються в тканинах пародонта після хірургічного лікування, використовують такі терміни, які прийняті Міжнародною робочою групою з клінічної пародонтології (World Workshop in C linical Periodontics, 1989).

Відновлення (репарація) — це виповнення рани тканинами, які не дозволяють повністю відновити структуру чи функцію оперованої ділянки. При вторинному (новому) прикріпленні відбувається формування нового цементу, волокон сполучної тканини і прикріпленого епітелію, які з’єднуються між собою на поверхні кореня вище у напрямку коронки зуба (ближче до його шийки), ніж перед оперативним втручанням. У деяких випадках уздовж поверхні кореня може зберігатися тоненька смужка епітелію, яка забезпечує з’єднання м’яких тканин ясен і поверхню кореня зуба (так званий довге епітеліальне прикріплення).

Зв’язування (приєднання) — нове прикріплення сполучної тканини до патологічно зміненої поверхні кореня зуба без утворення нового цементу.

Регенерація — відновлення втрачених або пошкоджених ділянок тканин пародонта шляхом утворення нової кістки, цементу або періодонта. Ці тканини приєднуються до патологічно зміненої поверхні кореня зуба і зумовлюють повне відновлення функції даної ділянки .

Регенерація кісткової тканини може бути фізіологічною і реферативною (репаративний остеогенез). Останній являє собою загоєння кісткової і тканини на основі посилення процесів фізіологічної регенерації з відновленням утрачених тканин. У цьому процесі розрізняють такі етапи:

1. Руйнування тканин пародонта стимулює утворення молодої сполучної тканини

(грануляційної).

2. Утворення і диференціювання тканинних структур. Зокрема відбувається диференціація клітин в остеобласти, які утворюють кісткову тканину.

3. Утворення ангіогенної кісткової структури та її мінералізація.

4. Перебудова первинного кісткового регенерату в повноцінну кісткову тканину.