Ідея історії………………….……………….……………..51 Додатки…………………………………………………….…………..425

Попереднє обговорення. ………………………………………...………..425

Ідея філософії чогось і, зокрема, філософії історії (1927) ……………..………..425

Лекції про філософію історії (1926) ………………………………...………451

Основні риси філософії історії (1928)……………………………………….525

Покажчик………………………………………………...……………600

Передмова упорядника

1. Вступ

Те, як постала Колінгвудова посмертно видана «Ідея історії» та як її потім прийняли читачі, — це сама собою цікава історія. Хоча сам Колінгвуд мав намір написати книгу про розвиток концепції історії і назвати її «Ідея історії», вона, коли б йому пощастило її вивершити, не мала б вигляду тієї книги, яку скомпілював Т. М. Нокс. Рання смерть Колінгвуда в січні 1943 року перешкодила йому викінчити свій широкомасштабний задум, частиною якого і мала б стати «Ідея історії». Відповідно до його планів треба було узгодити декотрі з його раніше виданих книг із багатьма майбутніми томами. Ця серія мала бути поділена на три категорії: «Філософські нариси», «Філософські засади» та «Студії в царині історії ідей». Видавництво «Оксфорд Юніверсіті Пресе» пристало на цю його пропозицію; була укладена угода на видання серії ¹. До «Філософських нарисів» мали увійти «Нарис про філософський метод» (опублікований 1933 року) та «Нарис про метафізику», оприлюднений пізніше, 1940 року. «Засади мистецтва» (опубліковані 1938 року) й «Засади історії» мали скласти другу категорію серії. Лише третина останнього тому була написана до 1939 року й, отже, так ніколи й не закінчена. Остання категорія мала складатися з «Ідеї природи» та «Ідеї історії» — редактором обох був Т. М. Нокс, який і видав їх по смерті Колінгвуда.

Із трьох останніх книг тільки «Ідея природи» була близька до вивершеності в чорновій формі. Причина, чому Колінгвудові не пощастило викінчити свій задум, була двояка: погіршення стану його здоров’я та початок війни. Як безкомпромісний противник фашизму і нацизму він мав за свій обов’язок дати фундаментальний аналіз того, що поставлено було на карту в тій війні. На його думку, це було не що інше, як основоположний конфлікт ідей: фашизм із

_____________

¹ Угода була досягнута через обмін листів між видавництвом «Оксфорд Юніверсіті Пресе» та Колінгвудом від 18-го й 19 жовтня 1939 року. У своєму листі до видавництва від 3 червня 1939 року Колінгвуд уже посилався на перші дві категорії.

/9/

нацизмом становили собою заколот супроти цивілізації, і їм треба було дати відсіч будь-якою ціною. Ці свої ідеї він розвинув у «Новому Левіафані». Цей останній твір, одначе, не став виявом цілковитого занедбання його праці в галузі історії. Адже ця книга намагається, серед усього іншого, розробити теорію обов’язку, який є споріднений із цивілізацією, та поступового вилучення сили із стосунків між людьми. Варварство, взірцем якого стали фашизм і нацизм, становило загрозу цьому ідеалові. Для Колінгвуда історія та обов’язок були найвищими рівнями теоретичного й практичного розуму, причому обидва поняття стосувалися конкретного індивіда. «Новий Левіафан» став останньою книгою Колінгвуда, яку він дописував за умов щонайприкрішого нездоров’я. Зважаючи на ту низку нападів, що в останні роки Колінгвудового життя дедалі дужчали, це просто диво, що книга взагалі була закінчена.

По своїй смерті Колінгвуд залишив величезне число рукописів, загалом близько 4000 сторінок, де були зачеплені щонайрозмаїтіші предмети: релігія, літературна критика, етика, епістемологія, метафізика, космологія, фольклор та магія, політика, філософія історії, Британія римського періоду й археологія. У своєму заповіті він заборонив їх публікацію, зробивши виняток для ініціативи спадкоємців, які мали радитися в цьому питанні з «Оксфорд Юніверсіті Пресе». Після 1978 року, коли рукописи були передані на зберігання до Бодлеянської бібліотеки в Оксфорді, вони стали приступними для консультацій, бувши доти загалом невідомими для вчених. Але невдовзі після Колінгвудової смерті Т. М. Нокса, колишнього учня Колінгвуда й одного з його найвідданіших студентів, попросили вибрати з рукописів те, що могло підійти для друку. Одначе те, що побачив Нокс, було здебільшого рукописами останніх літ Колінгвуда, тож він обмежив свій вибір манускриптами, що їх покійний учитель намірявся доопрацювати й оприлюднити. Сюди належали вже згадані вище «Ідея природи», «Ідея історії» та «Засади історії».

Колінгвуд читав лекції про історію теорій космології в 1934, 1935 й 1937 роках. Ці лекції, названі ним «Природа й розум», засновувались на його широкому вивченні предмета, чим він займався в 1933 — 1934 роках. У 1939 році він почав переглядати їх, маючи думку про публікацію. Врешті ці рукописи були оприлюднені 1945 року в «Ідеї природи», із (за його власними словами) «малим редагуванням» Т. М. Нокса.

/10/