1. Заснування журналу «Киевская старина». Його автори та співробітники.

«Киевская Старина» — щомісячний історико-етнографічний та літературний часопис. Видавався у Києві російською та українською мовами упродовж 1882-1907 років (останній рік — українською під назвою «Україна»). 

Дозвіл цензури на вихід першого випуску отримано 1 лютого 1882. Видавався на кошти від пожертвувань громадівців та меценатів, а також за рахунок передплати.

У часописі була широко представлена економічна, політична та соціальна проблематика, історія визвольної боротьби українського народу. Значна питома вага в публікаціях належала давній українській історії. За регіональною ознакою найбільш багато аспектно представлена історія Лівобережної України за доби середньовіччя і Нового часу. Водночас значна увага приділялася вивченню історичного минулого Слобідської України, Правобережної України, Галичини.

Широко висвітлювалась історія українського козацтва, національно-визвольних та державотворчих змагань українського народу, питання українсько-російських й українсько-польських відносин тощо. Часопис зробив вагомий внесок у розширення історико-краєзнавчих, топографічних, демографічних досліджень в Україні. Чимало уваги приділялося повсякденню, побуту українців. У церковно-історичній проблематиці, поряд із фрагментами з історії окремих храмів чи монастирів та описами церковних пам'яток, превалювали дослідження конфесійних відносин, церковно-громадського життя в українських землях і пов'язаних з ними культурно-релігійних рухів. Регулярно вміщувалися розвідки з історії освіти й культури.

Поєднуючи у своїй діяльності видавничу, дослідницьку та археографічну роботу, журнал запровадив у науковий обіг значну кількість нового джерельного матеріалу. Додаткове інформаційне навантаження ніс ілюстративний ряд, який складався з портретів видатних істор. особистостей, зображень монастирів і церков, предметів повсякденного вжитку, одягу, зброї, археол. знахідок тощо. Регулярно вміщувалися рецензії, які стали взірцем толерантної наукової критики. Часопис відіграв велику роль у розвитку української культури в умовах Російської імперії.

Засновником та першим редактором був історик Ф.Г. Лебединцев * (1882–1887), потім часопис редагували О. Лашкевич (1887–1889), Є. Кивлицький (1890–1898), В. Науменко (1896–1897).З журналом співпрацювали видатні історики, письменники, етнографи — Володимир Антонович, Дмитро Багалій, Микола Костомаров, Павло Житецький, Орест Левицький, Олександра Єфименко, Олександр Лазаревський, Олександр Шрамченко, Володимир Щербина та інші.  1892 року у журналі В. Щербиною були опубліковані праці братів Андія та Остапа Рудиковських. «Киевская Старина» опублікувала «Воспоминания» за 1810 — 1886 О. Самчевського, а також «Записки» Івана Сбітнєва.  У 1899 році у Києві відкрито книгарню «Киевской Старины». У 1899–1901 роках як додаток до «Кіевской старины» виходив щомісячник «Археологічний літопис Південної Росії» (редактор М. Ф. Біляшівський), що в 1903–1905 роках став окремим журналом.

Від початку 1900-х років кількість науково-інформаційних публікацій на сторінках журналу помітно зменшується, натомість частіше друкуються публіцистичні праці й белетристичні твори.

Усього вийшло 96 томів журналу.

Після відміни у 1907 році заборони на видавництво українською мовою журнал змінив назву на «Україна», але незабаром припинив свій вихід. Обов'язки головного редактора й надалі виконував Володимир Науменко. Журнал містив багатий відділ рецензій і бібліографії. «Україна» самоліквідувалася у зв'язку з появою «Записок Українського Наукового Товариства» (1908–1918). Видання позиціювалося як журнал демократично налаштованої інтелігенції, орієнтованої на духовне відродження української нації.

Спроби реанімувати «Киевскую старину» в УРСР у 1970-х роках зазнали невдачі (1972 року вдалося видрукувати лише 2 номери).

Проте у 1992 році за ініціативою академіка НАН України Петра Толочка видання журналу під назвою «Київська старовина» було поновлено.

*Лебеденцев публиковал статьи по истории, археологии, этнографии, географии и литературе Украины, документы о видных деятелях украинской культуры (Г.С. Сковороде, И.П. Котляревском, Т.Г. Шевченко и др.) С конца 1890-х гг. в журнале печатались произведения украинских писателей (И. Франко, М. Коцюбинского, Леси Украинки, Панаса Мирного и др.). В журнале принимали участие В.Б. Антонович, Д.И. Багалей, П.С. и А.Я. Ефименко и др.