Билет № 1

1. Зародження та осн. Закономірності розвитку зар. Журналістики. Класифікація

2. Принципи та періодизація

3. Проаналізуйте основні тенденції розвитку світ та вітчизняної преси у період їх формування.

1. У стародавні часи форми мови реалізовувалася в літописах, хроніках, анналах, життєписах, історіях, подорожі, в різноманітних епістолярних формах - від особистого листа до офіційних послань, від повчань і наказів до булл, рескриптов, прокламацій. А з виникненням друкованої журналістики стала формуватися система журналістських жанрів. Серед початкових можна назвати інформацію-хроніку, репортаж, памфлети. Далі стали з'являтися і інші газетно-журнальні жанри.

Прийнято виділяти такі типи журналістики:

• Релігійно-клерикальна (XV-XVI ст.) У середньовіччі, в період релігійно-клерикального типу, діапазон творчості був різко обмежений. Це пояснювалося не стільки малим числом грамотних людей, скільки впливом релігії на всі сфери життя.

• Феодально-монархічна (XVI-XVIII ст.) Феодально-монархічний тип відображає невисоку економічну розвиненість суспільства і початок переходу від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Розвиток торгівлі вимагало обміну інформацією про товари, прибуття кораблів, ціни.

• Буржуазна (XIX-XX ст.) У XIX ст. журналістика стала найважливішою частиною суспільно-політичного життя і господарювання. Вона перетворилася на знаряддя політичної боротьби - 80 відсотків преси мали яскраво виражений політичний і суспільно-політичний характер. Сталося класичний поділ преси на якісну (елітарну) і популярну (масову). До кінця ХХ ст. до неї додався тип проміжних ЗМІ.

• Соціалістична (XX ст.) Соціалістична журналістика цілком була орієнтована на ідеологічну залежність, головною константою в ній була партійність. До теперішнього часу ми можемо говорити про формування общегуманістіческой журналістики. Даючи оцінку існуючим типам, потрібно відзначити, що не скрізь вони існували обов'язково в такому порядку і чистій формі - їх наявність залежало від конкретної ситуації в державі.

У буржуазної і соціалістичної журналістиці, які розвивалися (за великим рахунком) паралельно, проявився в найбільш повній мірі феномен масової інформації - звернення до найширшої аудиторії, можливість системно, багатоступінчасто впливати на палітру думок у суспільстві.

• Спільногуманістична (кінець ХХ ст. - початок III тисячоліття) Основним принципом є відмова від її будь-якого силового впливу на інші інститути. Журналістика - засіб комунікації, а не кийок. ЗМІ повинні спонукати виражати громадську думку і надавати інформацію, чітко відокремлюючи її від інших думок і коментарів.

2. Принципи та періодизація

Основні етапи розвитку ЗМІ:

1) до початку нашої ери - прагазетние явища;

2) з початку нашої ери до XV ст. н. е.. - Епоха рукописних видань;

3) з XV ст. до XVII ст. - Винахід і розвиток друкарства, становлення газетно-журнальної справи;

4) з XVIII ст. до початку ХХ ст. - Розвиток журналістики як суспільного інституту, вдосконалення поліграфічної бази, становлення преси як основи демократії;

5) з 1900 р. по 1945 р. - придбання печаткою функцій "четвертої влади";

6) з 1945 р. по 1955 р. - процес концентрації та монополізації ЗМІ;

7) з 1955 р. по 1990 р. - епоха становлення електронних засобів комунікації;

8) з 1990 р. по теперішній час - становлення нового інформаційного порядку в світі.

Формування сучасного інформаційного суспільства стало результатом кількох інформаційних революцій, які відбулись в історії розвитку людської цивілізації, і які не лише кардинально змінювали способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей:

• перша інформаційна революція пов'язана з появою писемності. З'явилася можливість фіксувати знання на матеріальному носії, тим самим відчужувати їх від виробника і передавати від покоління до покоління .

• друга інформаційна революція була викликана винаходом та поширенням книгодрукування в XV ст. (першодрукарі Іоган Гуттенберг надрукував у Німеччині повно об'ємну 42-рядкову біблію).З'явилась можливість тиражування й активного розповсюдження інформації, зросла доступність людей до джерел знань. Ця революція радикально змінила суспільство, створила додаткові можливості залучення до культурних цінностей відразу широких верств населення. і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки тиражуванню знань.

• третя інформаційна революція- телекомунікаційна - (кінець XIX в.) обумовлена винайденням електрики, завдяки якій створені телеграф (електромагнітний телеграф П.Л. Шилінга у 1832 році), телефон (О.Г. Белла у 1876 році), радіо (радіоприймач О.С. Попова та Миколи Тесла у 1985 році, практичний обмін радіохвилями Гульєльмо Марконі - у 1986 році). Вони дозволили оперативно передавати й накопичувати інформацію у значних обсягах. Наслідок цієї революції - підвищення степені розповсюдженості інформації, підвищення інформаційного «охоплення» населення засобами мовлення. 

• четверта інформаційна революція (70-ті роки XX ст.) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп'ютера. Вона характеризується переходом від механічних, електричних засобів перетворення інформації до електронних та створення програмного забезпечення цього процесу. «Вінцем» цієї хвилі революції є поява всесвітньої мережі — інтернету, що уможливило інформаційний обмін в глобальних масштабах.