Iіі. Матеріали самостійної роботи.

III.І. Міждисциплінарна інтеграція.

№	Дисципліна	Знати	Вміти
Ті, що забезпечують
1.	Мікологія	Знати морфологічні і біохімічні особливості актиноміцетів.
Ті, що забезпечуються
2.	Усі клінічні дисципліни	Особливості розвитку захворювань, викликаних актиноміцетами.	Проводити заходи профілактики, санітарно-освітню роботу серед населення.
3.	Фармакологія	Фармакологічні препарати для лікування актиномікоза.	Застосовувати ліки.

ІІІ.2. Зміст теми:

1.Морфологічні і культуральні особливості актиноміцетів.

2.Екологічні особливості актиноміцетів.

3.Патогенез захворювання, викликаного актиноміцетами.

4.Профілактика актиномікозу.

ІІІ.3. Рекомендована література:

Основна

1. І.О.Ситник, С.І. Климнюк «Мікробіологія,вірусологія,імунологія»

Укрмедкнига, 1998р.,Тернопіль.

2. В.А.Люта, О.В.Кононов «Мікробіологія з технікою мікробіологічних досліджень та основами імунології». Київ. «Здоров’я» 2006.

3. В.А.Люта, О.В.Кононов «Мікробіологія». Київ. «Медицина» 2008.

4.Ф.К. Черкес «Микробиология», 1986 г., М.Москва.

5. С.І.Климнюк,І.О.Ситник Практична мікробіологія: Посібник-

Тернопіль: Укрмедкнига,2004р.

6.Кохан І. Імунологія : Підручник – Київ -Торонто, 1994р.

Допоміжна

7. Егоров Н.С. Основы учения об антибіотиках. Учебник М – Высшая школа,1986г.

8. Пяткин К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією: Підручник К - Вища школа, 1992р.

ІІІ.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи .

Основні завдання	Вказівки	Відповіді
Знати: 1.Морфологічні і фізіологічні особливості актиноміцетів.	Звернути увагу на морфологічні та біохімічні особливості актиноміцетів.
2.Патогенез і клінічну картину захворювання.	Звернути увагу на особливості патогенезу і клінічної картини актиномікозу.

Завдання № 1. Написати конспект лекції за планом:

1. Будова актиноміцетів.

2. Життєвий цикл.

3. Спорообразование.

4 Екологічні особливості.

5 Ставлення до факторів зовнішнього середовища.

6 Біохімічні особливості.

7 Групи пологів актиноміцетів по 9 виданню визначника Берджі

7.1 Нокардіоформние актиноміцети.

7.2 Пологи з мно.

7.4 Стрептоміцети і близькі пологи .

7.5 Мадуроміцети .

7.6 Термомоноспори і близькі пологи.

7.7 Рід Termoactynomyces.

8. Історія вивчення.

ІІІ.5. Питання для самоконтролю:

1. На які групи поділяють гриби за патогенністю?

2. В яких умовах культивують гриби? Як виявляють у грибів диморфізм?

3. Яка резистентність у грибів до факторів навколишнього середовища?

4. Яку класифікацію мікозів використовують у медичній практиці?

5. Які гриби є збудниками дерматомікозів?

6. Які хвороби спричинюють гриби родів Epidermophyton, Microsporum, Trichophyton, роду Candida? Які ураження вони зумовлюють?

7. Як проводять мікробіологічну діагностику?

8. Які заходи проводять для профілактики мікозів?

9. Які препарати використовують для лікування мікозів?

10. Які особливості будови актиноміцетів?

11.Які особливості спороутворення актиноміцетів?

12. Їх відношення до навколишнього середовища?

13. Хто першим відкрив актиноміцети, як продуценти антибіотиків?

14. Які основні клінічні прояви актиномікозу?

15. Які фармакологічні препарати застосовують при лікуванні актиномікозу?

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ХАРКІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ №2

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів №16

з теми:

« Вірус кліщового енцефаліту»

Навчальна дисципліна Мікробіологія

Спеціальність 5.12010102 «Сестринська справа»

Курс Другий

Кількість навчальних годин 2 год.

Викладач Ткаченко Т.В.

Харків 2012.

І. Актуальність теми

Кліщовий енцефаліт - гостре інфекційне захворювання, що характеризується лихоманкою, інтоксикацією і поразкою нервової системи, що приводить до розвитку паралічів.

Збудником захворювання є вірус, який здатний тривалий час зберігатися при низьких температурах і у висушеному стані. Але вірус швидко втрачає активність при кімнатній температурі, а кип'ячення вбиває його впродовж 2 хвилин.

Вірус кліщового енцефаліту знаходиться в організмі іксодових кліщів, деяких великих і основній масі дрібних лісових ссавців (гризуни, насекомоядниє), також деяких видів птахів. Кліщі є основними хранителями вірусу в природі, в яких він існує невизначено довго, передаючись потомству. Дикі тварини зберігають вірус нетривалий час. Також віруси можуть розмножуватися в організмі деяких домашніх тварин, наприклад, кіз, овець і корів, ознак захворювання у яких не спостерігається. Якщо вірус кліщового енцефаліту знаходиться в крові корів і кіз, то вірогідне попадання його в їх молоко.

Зараження людини відбувається при присмоктуванні кліща, зараженого вірусом кліщового енцефаліту, також при споживанні сирого молока кіз і корів або продуктів, приготованих з інфікованого молока, що не пройшло теплову обробку (сирі, наприклад).

Хвороба характеризується природною очаговостью, тобто для її розповсюдження необхідна певна сукупність кліматичних умов, присутність відповідної рослинності і ландшафту місцевості, що забезпечують вірогідність існування переносників інфекції - кліщів. Характерна весінньо-літня і літньо-осіння сезонність, пов'язана з періодами найбільшої активності кліщів.

Проникнувши в організм через місце укусу кліща, вірус кліщового енцефаліту потрапляє в кров і проникає в клітки центральної нервової системи, викликаючи в них важкі зміни.

ІІ. Навчальна ціль:

Знати:

• знати морфологію та ультраструктуру вірусу кліщового енцефаліту;

• механізм проникнення його в організм людини;

• розуміти патогенетичні закономірності інфекційного процесу, спричиненого вірусом;

• знати методи вірусологічної діагностики кліщового енцефаліту.