1.6 Рівень зайнятості в Україні

Безробіття та зайнятість населення є одними із найважливіших соціально-економічних проблем світу та зокрема України. Досягнення високого рівня зайнятості - одна з передових цілей державної політики. Неспроможність знайти собі гідне місце роботи – це основний чинник трудової міграції населення. Надмірне безробіття має негативний вплив на економіку країни, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є надзвичайно актуальним.

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних.

Україна – це одна з держав, які найбільше постраждали від фінансово-економічної кризи, в результаті якої загострилися певні проблеми, що вплинули на підвищення рівня безробітних.

Безробіття – це соціальне явище перевищення кількості бажаючих отримати роботу над кількістю робочих місць, проявом якого є стан незайнятості працездатного населення. Процес росту рівня не зайнятого населення працездатного віку має негативні економічні й соціальні наслідки для економіки та населення країни, територій на яких воно набуло значного поширення.

Безробіття завжди супроводжується додатковими витратами на підтримку безробітних, крім цього в країні поширюється соціальне напруження. Створення цивілізованого ринку праці, завдяки якому громадянин зміг би швидко працевлаштуватися на хорошу роботу з усіма умовами праці, відповідно до вимог безпеки й гігієни, з задовільною зарплатнею і який надав би роботодавцю висококваліфікованих працівників, можливе тільки за наявності ефективної системи працевлаштування.

Важливим аспектом цієї наукової роботи є дослідження причин безробіття, адже без цього не можливо визначити наслідки та шляхи подолання проблеми безробіття повною мірою.

Виділяють такі причини виникнення безробіття:

- міграція робочої сили;

- спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

- структурні зрушення;

- важкі умови праці;

- нерегулярна, чи взагалі відсутня виплата заробітної плати;

- обмежена кількість робочих місць;

- процеси приватизації та роздержавлення.

Виникнення безробіття тягне за собою такі наслідки:

- посилення соціальної напруги;

- зростання кількості психічних захворювань;

- посилення соціальної диференціації;

- загострення криміногенної ситуації;

- падіння трудової активності;

- скорочення податкових надходжень;

- зменшення ВНП;

- падіння життєвого рівня населення;

- зростання витрат на допомоги безробітнім.

Попри всі негативні наслідки, безробіття має й позитивні свої сторони:

- підвищення соціальної цінності робочого місця;

- збільшення особистого вільного часу та свободи вибору місця роботи;

- зростання соціальної значимості й цінності праці;

- зростання конкуренції між працівниками;

- стимулювання підвищення інтенсивності та продуктивності праці;

- можливість для безробітного використати перерву в зайнятості для перенавчання;

- підвищення рівня освіти.

Станом на 1 вересня 2015 року кількість зареєстрованих безробітних становила 414,7 тис. осіб.

Проте показник щодо рівня зареєстрованого безробіття не дає повного уявлення про загальну ситуацію з безробіттям у країні. Для визначення реальних масштабів зайнятості і безробіття використовується світова практика – дані вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, в основу яких покладена методологія Міжнародної організації праці (МОП). 

Показник «рівень безробіття (за методологією МОП)» визначається у відсотках як співвідношення чисельності безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення відповідного віку. В Україні такі обстеження з 1995 року проводить Державна служба статистики.

За останніми оприлюдненими даними Державної служби статистики України, рівень безробіття населення віком 15–70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці, в Україні в І кварталі 2015 року становив 9,6% економічно активного населення. При цьому в Держслужбі зайнятості зазначили, що кількість працівників, переведених на неповний робочий день зросла в середньому в Україні на 10%. «При цьому в Києві, Донецькій, Сумській і Харківській областях кількість працівників, переведених на неповний робочий день або неповний робочий тиждень зросла в 1,7 - 2 рази», - зазначили у відомстві.

У регіональному розрізі найвищий відсоток безробіття, за методологією МОП, зафіксований у Житомирській області - 12,3% за підсумками 2015 року. Високі показники також продемонстрували Чернігівська область (12,1%), Тернопільська область (12%), Луганська область (11,8%), Полтавська область (11,8%), Рівненська область (11,7%) і Донецька область (11,3%). Найменший відсоток безробіття зафіксований в Одеській області - 7% і в Києві - 7,2%.

Рівень зайнятості у Захарівському районі Одеської області за 2012-2015 рр. зображений на рис 1.3

Рис. 1.3

Як бачимо на рис.1.3 загальна кількість зайнятих фізичних осіб у Захарівському районі Одеської області складає 310 осіб, з них 250(81%) належать до третинного сектору економіки, 45(15%) до первинного сектору, а 15(5%) до вторинного сектору.

Загальне населення у Захарівському районі Одеської області складає 20341, тобто кількість зайнятих фізичних осіб складає 2% від загального населення.

Отже, за результатами даного дослідження можна дійти до такого висновку, безробіття - це стан неповної зайнятості працездатного населення суспільною корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць необхідній кількості.

РОЗДІЛ 2