Розділ іі чутливість та її порушення

Питання до розгляду:

• поняття про рецепцію, чутливість та аналізатор;

• провідні шляхи чутливості;

• розлади чутливості;

• дослідження різних видів чутливості.

Здатність організму спри­ймати зовнішні впливи називається рецепцією. Здатність відчувати сприйняті нервовою системою подразнення і усвідомлювати їх називається чутливістю.

Рецептори – утвори, здатні сприймати будь-які зміни в організмі і в навколишньому середовищі та передавати ці подразнення у вигляді нервових імпульсів до різних структур ЦНС.

Розрізняють:

- екстерорецептори – сприймають всі зовнішні подразнення (больові, температурні, дотикові, зорові, слухові, нюхові, смакові, інші);

- пропріорецептори – сприймають подразнення з глибоких тканин (сухожилки, м'язи, зв'язки) і несуть інформацію про положення тіла та його частин у просторі;

- інтерорецептори - сприймають подразнення від внутрішніх органів.

Чутливість поділяють на спеціальну і загальну.

До спеціальної відносять зір, слух, нюх, смак - їх забезпечують органи чуття.

Загальну чутливість забезпечують рецептори всього тіла. Перевіряти її слід на симетричних ділянках тулуба, при цьому в обстежуваного очі повинні бути закритими. До неї відносять:

1) поверхневу: тактильну – перевіряється пензликом, ваткою; больову –голкою; температурну – використовують пробірки з водою 38-45ᵒС і 5-10ᵒС.

2) глибоку (пропріоцептивну) – чутливість від сухожилків, м'язів, зв'язок: суглобово-м'язова – перевіряється здатністю розрізняти напрямок пасивних рухів у суглобах верхніх і нижніх кінцівок із закритими очима; вібраційну – відчувається вібрація камертону на кісткових виступах протягом 15-20с.; відчуття тиску, ваги; кінестезія – визначення напрямку руху шкірної складки.

3) інтероцептивну – відчуття від внутрішніх органів.

4) складну: відчуття локалізації - здатність визначити місце нанесення подразнення без зорового контролю; дискримінації - здатність розпізнавати два одночасно нанесених однакових подразнень; двомірно-просторове відчуття - здатність розрізняти фігури або літери, що малюють на шкірі тупим предметом; стереогноз - здатність розпізнавати предмети на дотик із закритими очима.

Аналізатор - це функціональна система, до якої входять рецептори, нервові волокна, які проводять інформацію до ЦНС та відповідна зона кори, яка сприймає та переробляє отриману інформацію. Тобто аналізатор забезпечує сприйняття, проведення та переробку нервових імпульсів.

Розрізняють спеціалізовані (зоровий, слуховий, сма­ковий, нюховий) та загальні (чутливий і руховий (м’язовий)) аналізатори.

Проведення чутливих імпульсів здійснюється за допомогою спеціальних шляхів (трактів). До чутливих шляхів відносять наступні висхідні тракти:

1. Шлях для проведення поверхневої (больової, температурної і тактильної) чутливості. Інформа­цію сприймають закладені у шкірі рецептори. По чутливих волокнах периферичних нервів імпульси передаються у спинномозкові вузли, де розміщені клітини першого чутливого нейрона. Далі збудження йде по задніх корінцях у задні роги спинного мозку. Клітини задніх рогів є другим чутливим нейроном, їхні аксони пе­реходять на протилежний бік спинного мозку, потрапляють у бічний канатик, де утворюють латеральний спинно-таламічний шлях, піднімаються у довгастий мозок, міст, ніжки мозку і закінчуються в таламусі. В ядрах тала­муса знаходиться третій чутливий нейрон. Аксони клітин цих ядер у складі таламо-кіркового шляху прямують до кори і закінчуються в зацентральній закрутці.

2. Шлях для проведення глибокої чутливості. Пропріоре­цептори, які сприймають подразнення, закладені у тканинах опор­но-рухового аппарату. Збу­дження передається по чутливих волокнах периферичних нервів до клітин спинномозкових вузлів, де розміщені клітини першого чутливого нейрона. Аксони цих клітин у складі задніх корінців прямують до заднього канатика спинного мозку свого боку, де утворюють тонкий (від нижніх кінцівок) і клиноподібний (від верхніх кін­цівок) пучки. Закінчуються ці пучки у ядрах довгастого мозку — тонкому і клиноподібному, де лежать клітини других нейро­нів. Волокна цих клітин переходять на протилежний бік і підні­маються через довгастий мозок, міст і ніжки мозку до таламуса, де розміщені клітини третього нейрона.

Аксони третіх нейронів утворюють таламо-кірковий шлях, який проводить усі види чутливості у зацентральну звивину.

Розлади чутливості:

І. Виникають при нанесенні подразника:

• анестезія – повна втрата всіх видів чутливості;

• гіпестезія – зниження чутливості;

• гіперестезія – підвищене сприйняття подразнення;

• гіперпатія – при високому порозі сприйняття після нанесення подразнення виникає тривалий прихований період з наступним сильним больовим відчуттям;

• дизестезія – спотворене відчуття (холод як тепло, дотик як біль);

• дисоціаційований розлад чутливості - випадіння температурної і больової при збереженні глибокої чутливості.

ІІ. Виникають без нанесеня подразнення:

• біль – неприємне переживання, пов’язане з пошкодженням тканини. Біль може бути місцевим (відповідати місцю ураження); проекційним (виникає у зоні іннервації); іррадіюючим (розповсюджується на зони іннервації інших гілок даного нерва), фантомним (біль, що виникає після ампутації кінцівки). Каузалгія- інтенсивний нестерпний пекучий біль без подразнення, який посилюється при дотику.

• парестезії – відчуття «повзання мурашок».

Залежно від рівня ураження провідних шляхів чутливості розрізняють типи чутливих розладів:

Периферичний тип – ділянки розладів чутливості відповідають зонам іннервації периферичних нервів. Для цього типу характерні:

мононевральний варіант – розлади всіх видів чутливості в зоні іннервації окремого периферичного нерва;

плексальний варіант - розлади всіх видів чутливості в зоні іннервації нервового сплетення;

поліневральний варіант – симетричні розлади чутливості в дистальних відділах кінцівок у вигляді “рукавичок” і “шкарпеток”.

Сегментарний тип – розлади чутливості в сегментарних зонах іннервації - дерматомах, які мають вигляд смуг на кінцівках або тулубі. Для цього типу характерні:

задньокорінцевий варіант – втрата всіх видів чутливості в даному дерматомі;

задньороговий варіант – дисоційований розлад чутливості (втрата тільки больової і температурної чутливості при збереження глибокої).

Провідниковий тип – порушення чутливості, що виникають нижче місця ураження провідних шляхів головного і спинного мозку.

Яу варіант провідникового типу виділяють церебральний тип - кірковий, що проявляється контрлатеральною моноанестезією або геміанестезією.