Вторинні енцефаліти: клініка, форми захворювання, діагностика, лікування.
Поствакцинальні. Виникають у разі антирабічних щеплень, КДС, щеплень проти віспи. Уражається біла речовина головного та спинного мозку у вигляді лейкоенцефаліту або енцефаломієліту, спостерігаються вогнища демієлінізації.
Клініка: початок гострий на 7-12-й день після вакцинації, температура тіла – до 40°С. Характерні загальномозкові симптоми, менінгеальні симптоми, генералізовані судомні напади, центральні парези, порушення координації.
Дані дослідження спинномозкової рідини: тиск підвищений, лімфоцитарний плеоцитоз (до 100 клітин/1мл) з незначним підвищенням білку.
Параінфекційні енцефаліти розвиваються на тлі дитячих інфекцій: кір, краснуха, вітряна віспа, як інфекційно-алергічний процес.
Виникає на 3-5-й день після висипань.
Клінічні прояви - гіпертермія, порушення свідомості, менінгеальні симптоми, судомні напади. Можливе виникнення мозочкових і вестибулярних порушень, парезів і порушення функції черепних нервів.
Дані дослідження спинномозкової рідини: зміни неспецифічні. Спостерігається лімфоцитарний плеоцитоз, незначне підвищення білку.
Перебіг важкий. Летальність при коревому енцефаліті до 25%, при вітряному енцефаліті перебіг більш сприятливий.
Лікування. Кортикостероїди, десенсибілізуюча та детоксикаційна терапія.
Ревматичний енцефаліт. Основні форми ревматичного ураження головного мозку:
- гострий ревматичний менінгоенцефаліт,
- хронічний ревматичний менінгоенцефаліт,
- ревматична енцефалопатія,
- ревматичний васкуліт,
- мала хорея.
Відбувається дифузне ураження кори великого мозку, підкіркових вузлів, мозкового стовбура і оболонок мозку. У головному мозку виявляють судинні зміни за типом ендартеріїту, васкуліту, періартеріїту.
Клінічна картина гострого ревматичного менінгоенцефаліту поліморфна, характерні різноманітні вогнищеві симтоми (гемі- або тетрапарези, ураження ЧМН, атаксія, афазія, порушення чутливості, гіперкінези).
Мала хорея виникає при ураження підкіркових вузлів. Хворіють переважно діти шкільного віку, здебільшого дівчата.
Спостерігається зміна психіки (капризність, дратівливість), хореїчний гіперкінез: насильницькі рухи за типом гримас, надмірного розмахування під час ходьби. Такі діти не можуть довго утримувати задане положення (висунутий язик, зажмурені очі), мова уривчаста, поштовхами, спостерігається часте мигання повік. Симптом Гордона-2 – застигання гомілки в розігнутому положенні при викликанні колінного рефлексу. Доказом ревматичної природи є кардит, поліартрит, ревматичні вузлики.
ІІІ. Ураження нервової системи при грипі (грипозний геморагічний енцефаліт, енцефалопатія).
Грипозний енцефаліт – це токсико-інфекційне ураження нервової системи, яке зазвичай розвивається на висоті захворювання на грип.
Клініка. Загальномозкові симптоми, менінгеальний синдром, болючість при пальпації очних яблук, тригемінальних точок і місць виходу потиличних нервів. Хворі загальмовані, пригнічені, можуть виникати психічні розлади, уражаються ядра ІІІ, VI, VIІ пар ЧМН, пірамідні шляхи, центри мови. Перебіг надзвичайно важкий. Ліквор: кров’янистий, витікає під високим тиском, підвищений вміст білка.
Грипозна енцефалопатія. Спостерігаються дисциркуляторні зміни головного мозку без виражених вогнищевих уражень з переваженням в клініці астенічних проявів, загальномозкових та гіпертензійного синдромів.
Лікування - симптоматичне: антигістамінні препарати, вітаміни, анальгетики, дезінтоксикаційна терапія (розчин Рінгера, вживання великої кількості рідини), дегідратація (манітол, лазикс), імуноглобулін нормальний людський (Біовен моно 50,0 мл до/в №5).
Поліомієліт
Гостре інфекційне захворювання, що характеризується загальноінтоксикаційними симптомами і ураженням нервової системи за типом периферичних паралічів.
Епідеміологія. Джерело - хворий і носій вірусу. Від хворого вірус виділяється з фекаліями і з секретом носоглотки протягом 1-2 тижнів. Шлях зараження - фекально-оральний, повітряно-крапельний. Хворіють частіше діти у віці до 7 років. Після перенесеного захворювання виробляється стійкий гуморальний імунітет.
Клініка. Інкубаційний період - 5-35 днів.
Розрізняють поліомієліт:
1) без ураження нервової системи;
2) з ураженням нервової системи (паралітична і не паралітична форми).
Паралітичний поліомієліт (типовий). Характеризується наявністю периферичних парезів і паралічів кінцівок. Гострий початок, температурара 39° С, катаральні явища, болі в животі. Болі при натисканні на хребет, при згинанні голови і спини, характерне вимушене положення хворого із закинутою головою, позитивні менінгеальні симптоми. Лікворограма в межах норми. Можливим є приєднання бульбарного синдрому, парезу мімічних м'язів, розладів свідомості, мови, вестибулярних порушень.
Відновлення функцій відбувається повільно (довгостроково зберігається атонія, арефлексія) - 1-3 роки.
4) Залишкові явища - мляві паралічі, атрофія м'язів, контрактури і деформації, укорочення кінцівок.
Лабораторна діагностика.
Діагностика поліомієліту базується на виділенні вірусу з фекалій, спинномозкової рідини, змивів з носоглотки і крові на 3 - 7 -й день захворювання.
Лікування: госпіталізація в бокс. Специфічного лікування немає.
Під час гострого періоду - суворий ліжковий режим, імуноглобулін нормальний людський 0,5 мл / кг, аскорбінова кислота 0,05-0,1 г / кг.
Під час паралітичного періоду - теплові процедури, парафін, озокерит, при сильних болях – НПЗС, габапентин, прегабалін. При ураженні дихальних м'язів - ШВЛ, респіраторний догляд.
Під час відновного періоду - антихолінестеразні засоби, вітамінотерапія, нейротрофічна терапія впродовж 20-30 днів.
Профілактика: вакцинація живою вакциною Себіна, починаючи з 3 місяців по 4 краплі під язик. Контактні особи підлягають одноразовій імунізації.