Вплив електротравми на нервову систему

Електротравма спричиняє місцеві та загальні порушення в організмі людини.

Серед місцевих уражень - опіки шкіри і тканин у місцях входу в тіло та виходу з нього електричного струму. Такі опіки найчастіше нагадують термічні опіки III-IV ступенів. Можливий розрив тканин, що оточують місця ураження.

Найнебезпечнішими є загальні ураження. Нервова система страждає насамперед. Уражений непритомніє, виникає спазм м'язів, спостерігається параліч дихальної системи і глибоке пригнічення серцево-судинної діяльності.

У разі ураження блискавкою стан потерпілого важкий. Характерними є розвиток паралічу, глухота, зупинка дихання.

Необхідна негайна госпіталізація.

Ураження нервової системи при тепловому і сонячному ударі

Коли температура тіла людини підвищується більше, ніж 40,6° С (105,1° F), під впливом тепла навколишнього середовища та внаслідок розладу терморегуляції може виникати тепловий удар.

Тепловий удар – це не лихоманка, при якій температура тіла підвищується у відповідь на інфекцію та ін.

Крім того, у деяких людей температура тіла може досягти високих цифр, однак тепловий удар не розвивається.

Ознаки та симптоми теплового удару:

- висока температура тіла;

- рясне потовиділення, яке раптово припиняється, коли організм не виділяє піт, наприклад у випадках важкого зневоднення, шкіра стає сухою, без поту тіло людини не здатне до самоохолодження;

- тахікардія, гіпервентиляція;

- м'язові судоми;

- шкіра стає гарячою, сухою і червоною;

- нудота, блювота;

- темна (концентрована) сеча.

При ураженні нервової системи можуть з'явитися наступні симптоми: сплутаність свідомості, розлади координації, судоми, головний біль, запаморочення, марення, тривога, неспокій, галюцинації, ірраціональна поведінка, втрата свідомості.

Лікування. Переміщення пацієнта в прохолодне місце з достатньою аерацією. Рясне пиття. Протипоказані нестероїдні протизапальні препарати, такі як ібупрофен, аспірин або ацетамінофен (парацетамол). Прохолодний (не холодний) душ або ванна (постраждалого не слід повністю занурювати). Масаж шкіри - для стимуляції кровообігу. При судомах не слід нічого вставляти в рот. При блювоті переконатися, що не загрожує асфіксія блювотними масами.

РОЗДІЛ ХVІІ

ПРОГРЕСУЮЧІ ХВОРОБИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

(БОКОВИЙ АМІОТРОФІЧНИЙ СКЛЕРОЗ, ХВОРОБА ПАРКІНСОНА).

МІАСТЕНІЯ.

ХРОМОСОМНІ СИНДРОМИ

Боковий аміотрофічний склероз (БАС)

БАС - прогресуюче нейродегенеративне захворювання, відмінною ознакою якого є дегенерація центрального та периферичного мотонейронів. В основному хвороба вражає людей 50-70 років.

Клініка. Виділяють чотири основні форми БАС залежно від характеру виявлених симптомів: церебральну (високу), бульбарну, бульбо-спінальну, попереково - крижову.

Типовий симптомокомплекс БАС - поєднання периферичних і центральних парезів кінцівок (з їхніми ознаками - див. розділ ІІІ) із залученням стовбурових і над'ядерних структур.

Першими ознаками хвороби зазвичай є фібрилярні посмикування м'язів рук з поступовою їх атрофією у вигляді западання міжкісткових м'язевих проміжків I - II пальців, сплощення тенара і гіпотенара. Кисть набуває вигляду мавп'ячої лапи.

Атрофія поступово захоплює м'язи плеча, плечового поясу и грудної клітки.

Ознаки ураження периферичного мотонейрона поєднуються з ураженням і центрального: гіперрефлексія, поява патологічних рефлексів та підвищення мязевого тонусу. Порушення чутливості і розлади функції сфінктерів не характерні.

При бульбарній формі виникає бульбарний синдром, який клінічно проявляється дизартрією, дисфонією, дисфагією, відсутністю глоткових рефлексів, наявними фібрилярними посмикуваннями м'язів язика з подальшою їх атрофією. Порушується ковтання, рідка їжа потрапляє в ніс. Іноді на ранній стадії захворювання розвивається слабкість м'язів - розгиначів шиї.

При церебральній (високій) формі виникає псевдобульбарний синдром та спастичниий тетрапарез.

Перебіг БАС неухильно прогресуючий. Прогноз несприятливий. Хвороба в середньому триває 3 - 5, рідше - 6 - 8 років. Смерть настає від порушення дихання внаслідок паралічу дихальних м'язів.

Діагноз хвороби уточнюється за допомогою електронейроміографії.

Лікування полягає в уповільненні темпів прогресування захворювання. Провідним напрямком терапії є антиглутаматні препарати. Основним з них є рилузол (рілутек), який призначається на тривалий час (багато місяців) - 50 мг двічі на добу. Вважається, що у деяких хворих він може сповільнити прогресування хвороби, а у разі попереково - крижової форми може бути більш ефективним. Крім того застосовується симптоматична терапія.