4. Диференційована терапія геморагічних грмк

При потребі проводиться хірургічне лікування в нейрохірургічному відділенні.

При САК проводять профілактику і лікування вазоспазму, призначаючи німодипін. Ліжковий режим при САК 21день.

У відновному періоді хворих на геморагічний інсульт призначають нейропротекторну терапію, фізичну реабілітацію, заняття з логопедом.

5. Профілактика інсультів

Первинна профілактика передбачає «масову стратегію», що включає широку санітарно-просвітницьку роботу, спрямовану на збільшення знань населення про чинники ризику виникнення інсульту (куріння, підвищений артеріальний тиск, цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, надлишкове споживання кухонної солі, зловживання алкоголем, стреси, гіподинамія, синдром апное під час сну) і про заходи їх корекції; і «стратегію груп високого ризику», що включає виявлення груп осіб з високим ризиком розвитку мозкового інсульту на підставі спеціального алгоритму. Такі пацієнти знаходяться під наглядом сімейного лікаря.

Вторинна профілактика.

1. Всі пацієнти, які перенесли ТІА або інсульт, повинні отримати освітню програму про небезпеку розвитку повторного інсульту, ознаки та симптоми початку захворювання і дії, які слід робити.

2. Модифікація способу життя, корекція чинників ризику інсульту.

3. Медикаментозна профілактика: гіпотензивні засоби. Ацетилсаліцилова кислота призначається у разі атеротромботичного інсульту, варфарин або прадакса - у разі кардіоемболічного інсульту), статини призначають хворим на ішемічний інсульт.

4. Каротидна ендартеректомія, ангіопластика при показаннях.

Розділ хііі захворювання вегетативної нервової системи

Синдром вегетативно-судинної дистонії (ВСД) – це клініко-патогенетична форма вегетативної дисфункції, прояви якої пов’язані з порушенням нейрогуморальної регуляції серцевої діяльності та системного кровообігу внаслідок функціонального порушення вегетативних структур різного рівня. Цей термін, як нозологія, широко застосовується на теренах України, хоча в Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду (МКХ-10) не існує такого діагнозу. Натомість використовується «Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи», яка належить до класу «Психічних розладів і розладів поведінки».

Слід враховувати, що в Україні прийнято класифікувати синдром ВСД залежно від провідної спрямованості вегетативного тонусу:

1.     ВСД із переважанням тонусу симпато-адреналової нервової системи.

2.     ВСД із переважанням тонусу парасимпатичної нервової системи.

3.     ВСД за кардіальним типом.

4.     ВСД за змішаним (судинно-кардіальним) типом.

1. ВСД із переважанням тонусу симпато-адреналової нервової системи (ВСД за гіпертонічним типом) характеризується симпатикотонією:

- головним болем;

- підвищеною дратівливістю;

- швидкою втомлюваністю;

- болем в ділянці серця;

- тенденцією до підвищеного артеріального тиску;

- пришвидшеним серцебиттям;

- різними невротичними реакціями і станами;

- закрепами.

2. ВСД із переважанням тонусу парасимпатичної нервової системи (ВСД за гіпотонічним типом) проявляється парасиматикотонією (ваготонією):

- загальною слабкістю;

- швидкою втомлюваністю;

- головним болем;

- артеріальною гіпотензією;

- брадикардією;

- запамороченням, епізодами знепритомнення;

- кардіалгією;

- проносами.

3. При ВСД за кардіальним типом домінують скарги на болі або неприємні відчуття в ділянці серця, відчуття нестачі повітря при фізичному навантаженні, відчуття серцебиття. За даними ЕКГ відмічається функціональна екстрасистолія, укорочення інтервалу PQ при сповільненні внутрішньошлуночкової провідності, ознаки порушення реполярізації.

ВСД за змішаним типом характеризується клінічною симптоматикою, притаманною ВСД за кардіальним типом в комбінації з симпатико- чи ваготонією.

4. Панічні атаки (вегетативно-судинні пароксизми) - спонтанні, епізодичні,  інтенсивні періоди тривоги. Тривалість такого приступу зазвичай триває 20-30 хвилин.

Симптоми панічної атаки:

- біль або дискомфорт у грудях;

- задуха; - запаморочення або слабкість; - страх втрати контролю; - страх смерті; - страх "зійти з розуму"; - нудота або дискомфорт у шлунку; - відчуття оніміння або поколювання;

- часте серцебиття;

- підвищення АТ; - тремтіння.

Завершується атака виділенням великої кількості сечі.

5. Вегетативно-вісцеральна дисфункція – це  клініко-патогенетична форма вегетативної дисфункції, пов’язана з порушенням вегетативної регуляції внутрішніх органів. Клінічні прояви: функціональні секреторно-рухові порушення з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді синдрому подразненого товстого кишківника, дискінезії жовчовивідних шляхів, нейрогенного сечового міхура, бронхіальної астми тощо.