Менінгококовий менінгіт
Ппервинний гнійний менінгіт, хворіють діти, рідше дорослі. Збудник - Neisseria meningitis (грам (-) диплокок) або диплокок Вейксельбаума.
Шлях зараження – повітряно-крапельний. Інкубаційний період — 1- 6 днів. Клініка характеризується наявністю 3-х синдромів (див.вище). Але при проникненні менінгокока в кров характерним є наявність геморагічно-некротичних висипань на тулубі і нижніх кінцівках (мал.3)
Мал.3. Геморагічно-некротичні висипання при менінгококовому менінгіті.
Діагностика (специфічна) для менінгококового менінгіту:
Експрес-діагностика – бактеріоскопія товстої краплі крові, мазків із зіву та ліквору уже через 30 хвилин у 80% дозволяє виявити менінгоккок.
Профілактика. Ізоляція і дезінфекція помешкання, де знаходився хворий.
Вторинні гнійні менінгіти
Пневмококовий менінгіт (може бути й первинним, але частіше– вторинний) розвивається при пневмонії, абсцесі легень, бактеріальному ендокардиті. Хворіють переважно діти другого півріччя життя та особи старше 40 років. Прогноз та перебіг визначаються важкістю клінічної картини, наявністю епілептичного синдрому, вогнищевого ураження мозку (тобто картини менінгоенцефаліту).
Ускладнення гнійного менінгіту:
- гострий набряк мозку; .інфекційно-токсичний шок; наростаюча внутрішньочерепна гіпертензія із вклиненням; епілептичні напади, інтелектуальні порушення
Серозні менінгіти.
Серозні менінгіти характеризуються типовими ознаками менінгіту, поданими вище. Для серозного вірусного менінгіту характерно негативний результат бактеріологічного дослідження та доброякісний перебіг зі спонтанним одужанням.
.
Гострий лімфоцитарний хоріоменінгіт (гострий серозний менінгіт Армстронга). Захворювання передається від сірих домашніх мишей, які є основним резервуаром вірусу. Зараження людини відбувається внаслідок вживання харчових продуктів, забруднених носовим слизом, сечею та випорожненнями мишей. Вірус гематогенним шляхом поширюється по всьому організму.
Клінічна картина типова. Можливе ураження ІІІ і VІІ пар ЧМН.
Серозний менінгіт, викликаний вірусами Коксакі і ЕСНО (з групи ентеровірусів). Розвивається частіше у дітей у вигляді епідемічних спалахів. Початок гострий, з високої температури тіла, м’язового болю, шлунково-кишкових розладів та герпетичної висипки на губах, іноді герпангіни. Менінгеальні ознаки виникають на 2-3 день хвороби. Виражені прояви внутрішньочерепної гіпертензії. Прогноз сприятливий.
Серозний менінгіт, викликаний вірусом епідемічного паротиту. Типовий для дітей шкільного віку. Менінгіт може розвиватись до клінічних проявів паротиту, під час та після нього. Менінгеальний синдром виражений помірно, однак може спостерігатися затяжний перебіг захворювання з клінічними проявами менінгоенцефаліту, в патогенезі якого велику роль відіграє автоімунний процес.
Туберкульозний менінгіт.
Специфічний вторинний серозний менінгіт виникає на фоні туберкульозу легень, бронхів, внутрішніх статевих органів, кісток, нирок та інших органів.
Клінічна картина. Захворювання розвивається поступово: з’являється головний біль, запаморочення, нудота, лихоманка (субфебрильна, рідше висока температура). Характерним є 2 фази захворювання:
1) передвісники (близько 2 тижнів): загальне виснаження, блідість, втрата апетиту, млявість, пригнічення, сонливість, адинамія, подразливість, плаксивість. 2) фаза - поява типових ознак менінгіту: нудота, головний біль, менінгеальні оболонкові симптоми.. Прояви менінгіту наростають поступово. Виникає подразнення краніальних нервів з наступними ознаками: погіршення зору, парез м’язів обличчя, косоокість, анізокорія, мідріаз, птоз, глухота. Далі виникає порушення свідомості, напади клонічних судом, тазові та вегетативні порушення, можуть розвиватися ознаки бульбарного паралічу (див. І розділ), що є прогностично несприятливим симптомом для хворого.
Дані додаткових методів обстеження.
Ліквор:
прозорий, злегка опалесцює на світлі, рідше ксантохромний або мутнуватий, витікає під підвищеним тиском,
помірний лімфоцитарний плеоцитоз (200-400 клітин у 1 мм3). У перші дні можуть переважати нейтрофіли (до 70-80 %).
Вміст цукру знижений більше, ніж на 50% від показника крові (тому при люмбальній пункції слід провести аналіз глюкози в крові)
Рівень білка – високий до 1 – 4 г/л.
При відстоюванні ліквору протягом 12 годин виявляється фібринова плівка. Важливим діагностичним критерієм є знаходження у лікворі мікобактерій туберкульозу. Картина крові при туберкульозному менінгіті така сама, як і при активному туберкульозі іншої локалізації: незначний лейкоцитоз, легко виражений зсув вліво, лімфопенія, незначне підвищення ШОЕ.
Лікування базується на своєчасному початку специфічної терапії (не пізніше 10 дня від перших ознак хвороби). Етіотропне лікування (застосування 4-5 компонентної антибактеріальної протитуберкульозної терапії залежно від стану), що призначається і лікується у спеціалізованому відділенні та симптоматичне лікування менінгіту (див.вижче).