Ураження вищих мозкових функцій

До вищих мозкових функцій відносять мову, пам'ять, інтелект, увагу, свідомість, праксис, гнозис.

Афазія – це порушення мови, зумовлене ураженням центрів мови, які знаходяться в лобній, тім’яній і скроневій частках домінуючої півкулі головного мозку (ліва півкуля у правші). ЇЇ виявляють в процесі бесіди і тестами на повторення слів.

Моторна афазія (афазія Брока) розвивається при ураженні лобної частки, полягає в тому, що хворий розуміє звернену до нього мову, але сам говорити не може. При частковій моторній афазії хворий не вимовляє окремі слова або звуки.

Сенсорна афазія (афазія Верніке) виникає при ураженні скроневої частки і полягає в тому, що хворий не розуміє звернену до нього мову, однак сам говорити може; мова хворого беззмістовна, що він не усвідомлює.

Амнестична афазія полягає в тому, що хворий не може пригадати назви предметів, хоча і знає їх призначення. Виникає при ураженні скронево-тім’яно-потиличної ділянки.

Тотальна афазія – розлади всіх видів мови. Спостерігається при масивному ураженні домінуючої півкулі.

Мовні розлади можуть супроводжуватись розладами письма - аграфія, читання - алексія, рахунку - акалькулія.

Апраксія – це порушення складних цілеспрямованих рухів, набутих в процесі навчання і життєвого досвіду. “Праксис” (грецьке) – дія, тобто здатність виконувати послідовні цілеспрямовані дії за обраним планом. Апраксія виникає при ураженні кори лобної частки або тім’яно-скронево-потиличної ділянки.

Для визначення стану праксису хворому пропонують виконати дії, що супроводжуються виконанням низки рухів, набутих у процесі життя, зокрема, показати як запалити сірник, як користуватись виделкою

Агнозія – це порушення впізнання подразників, що діють на організм хворого (грецьке “гнозис” – розпізнавання). Розрізняють: зорову агнозію – невпізнавання предметів (при ураженні потиличної частки); нюхову, слухову та смакову агнозії - невпізнавання запахів, звуків та смаку (при ураженні скроневої частки); астереогнозію - невпізнавання предмету на дотик (при ураженні тім'яної частки).

Порушення психіки та емоцій можуть виникати при лобній локалізації патологічного осередку в корі великого мозку. Поняття “лобна психіка” полягає в різкому зниженні інтелекту, звуженні кола інтересів, емоційній нестриманості, неохайності, апатії. При двобічному ураженні лобних часток і передніх відділів мозолистого тіла виникає абулія - відсутність бажань: хворі стають зовсім байдужими, втрачають цікавість до життя. Розлади психіки при ураженні лобних часток і кірково-підкоркових зв’язків часто поєднується з появою рефлексів орального автоматизму і хапальними феноменами.

При ураженні медіальної поверхні півкуль і лімбічної системи спостерігається порушення емоційної поведінки, напади жаху, тривоги, загальна розгальмованість, порушення орієнтування, пам’яті, особливо на поточні події.

Ураження мозкових оболонок

Симптоми ураження мозкових оболонок виникають при їх запаленні або подразненні, при підвищенні внутрішньочерепного тиску. Їх поділяють на суб’єктивні й об’єктивні.

До суб’єктивних симптомів належать: розпираючий біль голови, нудота, блювання, дратливість, світлобоязнь.

До об’єктивних симптомів належать:

• менінгеальна поза – у хворого, що лежить на боці, ноги підтягнуті до живота, голова закинута, хребет випрямлений;

• ригідність м’язів потилиці – неможливість пасивного приведення голови хворого до грудей;

• симптом Керніга – неможливість або обмеження розгинання ноги хворого в колінному суглобі, коли вона зігнута у кульшовому;

• симптом Брудзинського верхній – при нахилі голови до грудей ноги згинаються в колінних та в кульшових суглобах;

• симптом Брудзинського середній – згинання ніг в колінних та в кульшових суглобах під час натискання безпосередньо над лонним зчленуванням;

• симптом Брудзинського нижній – під час пасивного розгинання однієї ноги в колінному суглобі мимовільно згинається інша;

• застійні диски зорових нервів – набряк диску, повнокров’я вен;

• ознаки гідроцефалії на МРТ- і КТ-грамах;

• підвищення тиску і білково-клітинна дисоціація в лікворі.

Склад ліквору при менінгітах різної етіології див в розділі ІХ.