1 Модернізм як культурна домінанта початку хх ст.: філософські засади, естетичні принципи, основні напрямки й течії.

Модернізм початок ХХ ст. - 60-і рр. ХХ ст.  (фр. modernе - сучасний, новітній) характеризується розривом з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва, відмовою від відтворення чуттєво-конкретної дійсності, предметності світу. Він відмовляється від правдоподібності, відображення реальних узагальнених образів та форм реального життя.

Модернізм був своєрідною художньо-естетичною реакцією на економічну, політичну, духовну кризу буржуазного суспільства ХХ ст., та створеного ним типу світобачення.

Філософія модернізму базується на ідеях про неможливість пізнання і відтво-рення сучасного світу засобами класичної культури. Відкидаючи реалізм, демократизм, гуманізм, модернізм вдавався до новітніх філософських учень про ірраціоналістичний волюнтаризм Ф. Ніцше, інтуїтивізм А. Бергсона, психоаналіз 3. Фрейда, екзистенціалізм Ж.-П. Сартра та А. Камю.

Для модернізму, окрім бунту проти буденності, головним стає зображення метафізичного, ірраціонального (а скоріше інтуїтивного), не підлягаючого логічному осмисленню. Причиною цьому послужили декілька факторів. Першим являється зародження ще у ХІХ столітті нових філософських ідей щодо відношення «людина-світ», де проголошувались главенство інтуїції, персоналізм та психоаналіз, повернення до метафізики, що відкрили нові обрії як для філософської думки, так і для мистецтва.

Найсуттєвішими положеннями філософії модернізму є: визнання глухого кута, в якому опинилося людство внаслідок бурхливого розвитку цивілізації; криза та переоцінка традиційних цінностей і поглядів на світ; складнощі та суперечливість взаємин людини і навколишнього світу (світ або непізнаний, або пізнається лише інтуїтивно, несвідомо); визнання самотності людини, і відчуженості від світу, замкненості в колі своїх фантазій; глобалізація та інтернаціоналізація культурних процесів, що зумовлюють втрату національних традицій; техноцентризм, техноморфізм (одухотворення тех-ніки) та їх перевага над антропоцентризмом

Модернізм виявився в усіх галузях художньої творчості. Основні естетичні принципи модернізму в літературі - потік свідомості, в образотворчому мистецтві - заперечення зображальності, у музиці - заперечення звукової організованості (мелодії, гармонії, поліфонії; електронна музика), в театрі - відсутність логіки розгортання драматичної дії. Часто формалістичне новаторство для митців ставало самометою. З'являються нові жанри: колаж, інсталяція, хепенінг, перформанс тощо. Для модернізму характерні елітарність, відстороненість від масової культури.

Йому притаманні такі риси:

1. вираження глибинної сутності людини та одвічних проблем буття

2. перевага творчої інтуїції

3. творення нової художньої реальності

4. пошуки нових формальних засобів у мистецтві

5. синтез мистецтв

6. тяжіння до умовності

7. орієнтація на створення не соціальних типів, а "симптомів епохи", тобто культ особистісного, індивідуального начала

Найяскравіше відобразився модернізм в образотворчому мистецтві. Біля витоків модернізму стояв голландський художник Вісент ван Гог.

Однією з найвідоміших напрямків модернізму був експресіонізм, для якого характерні емоційність, гротеск, трагізм. Представниками його були Е. Кірхнер, Е. Хеккель, М. Пехштейн, Е. Мунка.

Яскравою течією модернізму початку ХХ ст. був фовізм. Нові мистецькі прийоми шукали А. Матісу, А. Дерену, М. Вламінку, А. Марке, Р. Дюффі.

Кубізм – напрям у мистецтві, представники якого зображували дійсність у вигляді комбінацій геометричних фігур. Основоположниками кубізму були: Пабло Пікассо, Ж. Брак, Ф. Леже.

Дадаїзм – модерністська течія в мистецтві, характерними рисами якої є навмисний примітивізм, антиестетизм. Прибічниками дадаїзму були М. Дюшан, А. Бретон, М. Рей, Л. Арагон.

Сюрреалізм вважав, що джерелом художньої творчості є підсвідоме – сновидіння, галюцинації тощо. Представники: Сальвадор Далі, М. Ернст, Х. Міро, А. Массон.

Абстракціонізм – це безпредметне мистецтво, що не містить у собі нагадування про дійсність. Фундаторами абстракціонізму вважається В. Кандинський, К. Малевич, П. Мондріан.

Супрематизм зосереджував увагу не на зображенні реального світу, а на кольорі, формі, фактурі, русі предмета. Яскравим вираженням цієї течії є картина К. Малевича «Чорний квадрат».

Авангардизм декларував рішучий розрив із цінностями попередньої культури.

Футуризм надавав перевагу захопленню технікою, урбанізмом, намагався передати динаміку руху.