Шопен Фредерік Францішек

(1810-1849)

Шопен Фредерік Францшек 22.11.1810, Желязова-Воля, поблизу Варшави – 17.10. 1819, Париж - польський композитор і піаніст. Син француза Ніколя Шопена, учасника польського повстання у 1794р. викладача французької мови і польки Юстини Кшижановської.

Дуже рано почав навчатися музикою під керівництвом матері і сестри Людвіки. Вдало підбирав почуті мелодії. Першим вчителем 1816-1821рр. був піаніст і композитор В. Живний, чех за національністю. У 1817 році були видані перші твори семирічного Шопена – полонез g-moll для фортепіано, написаний під впливом М. К. Огінського та марш для духового оркестру, який й досі виконується під час воєнних свят і парадів. Уже у віці 8-ми років його називали ,,польським Моцартом”.

Навчався у варшавському ліцеї 1823-1826 рр, потім в Головній школі музики, яка мала статус університету.

Ф. Шопен був освіченою людиною, крім музичної освіти, він захоплювався польськими поетами ХІХ сторіччя – А. Міцкевичем, С. Витвицьким, Ф. Словадським. Виявляв зацікавленість до образотворчого мистецтва-живопису, історії, філософії. Батько вважав, що його сину потрібно вдосконалюватись в Італії.. Декілька разів спробував зробити сину творче відрядження, але отримував відмову з боку влади. У 1830 році він повіз сина до Відня.Під час подорожі Фрідерік давав багато концертів у різних містах.

У червні 1831 року Фредерік Шопен залишив Вену і поїхав до Парижа. Однак на шляху до нього, він майже на 2 місяці затримався в Мюнхені та Штудгарті. Виступав там як піаніст і продовжував писати твори. У Штудгарті Шопен узнав про поразку польського повстання і падіння Варшави. Вважають, що під впливом цих подій він створив етюд с- moll (ор. 10 №12) – його й зараз називають ,,революційним”, а також дві прелюдії – а- moll і d- moll для фортепіано.

З осені 1831 року життя Шопена пов'язане з Парижем. Він прибув до нього вже сформованим композитором з яскравою творчою індивідуальністю, встановленими національними рисами стилю. 26. 02. 1832 року відбувся його публічний виступ. У Франції Шопен зближується з Ф. Лістом, Г. Берліозом, В. Белліні, В.Гюго, Г. Гейне, А. Ламартином, А де Мюссе та іншими видатними письменниками і художниками, спілкування з якими збагачувало Шопена новими враженнями. У Парижі Шопен здобув популярність і як педагог. Під його керівництвом вдосконалювалось учні І. Мошелеса, А.Герца, Ф. Калькбреннера.

Шопен багато концертував і брав участь у концертах, де виступали Ф. Ліст,Ф. Хіллер, брати Герц, а також Г. Берліоз, який захоплювався грою та музикою Шопена. У ці роки Шопен придбав європейське визнання як композитор і піаніст.

На початку 30-х років Шопен їздить до Німеччини. Велике значення для нього мали зустрічі з Ф. Лістом у 1833 році. За словами Шопена, виконання Лістом його творів справила на нього незабутнє враження.

У 1834 році він зустрічається з Ф. Мендельсоном, який називав Шопена першим з усіх піаністів того часу. У 1835 та 1836 роках він зустрічався з Р. Шуманом, який теж цінив Шопена як піаніста і композитора.

У 1838 році Ф. Шопен зближається з Жорже Санд. Подорожував з нею на Баліарські острови (о Пальму і Майорку) загострило його тяжке захворювання легенів, але він не зменшував напруження у творчості.

Упродовж всього закордонного періоду життя Шопен постійно зустрічався із співвітчизниками: Адамом Міцкевичем та з Ц.К. Нарвідом, вів переписку з польськими друзями та допомагав їм матеріально. Не зважаючи на слабке здоров'я, в останні роки свого життя Шопен створив багато значних творів для фортепіано, а також сонату для віолончелі і фортепіано.

У період найвищого розквіту композиторської творчості Шопена – 1837-1846рр. він продовжував виступати на концертах з Г. Ернстом, О. Франшоммом, П. Віардо. Зиму він проводив у Парижі, а літо –в Ноапі (у будинку Жорж Санд). У травні 1844р. у Варшаві помер батько Шопена, його смерть композитор пережив вкрай важко. Здоров'я його погіршилось, що примусило Жорж Санд прискорити розрив стосунків з Шопеном у 1847 році. Однак, у 1848 році Шопен здійснює гастрольну поїздку до Англії та Шотландії. Його концерти супроводжувались тріумфальним успіхом. 16.11. 1848 року на польському вечорі в Лондоні відбувся його останній виступ. Повернувся він до Парижа вже дуже хворим. В останній рік життя Шопен був у колі російських друзів: сестер Шереметьєвих і Н.В. Обрескової – матері його учениці, а також шотландської піаністки ДЖ. Стірлінг. Особливо він зближується з Е. Делакруа – французьким художником, який створив кращі портрети композитора, а також робив записи у щоденнику, що стало цінним матеріалом для біографів Шопена.

На початку серпня 1849 року за бажанням Шопена до нього,у Париж приїхала його сестра Людвіка. Але хвороба вже вступила в останню фазу розвитку. Традиційна версія про туберкульоз як причина смерті зараз заперечується істориками медицини, які доводять про серйозну хворобу серця у Шопена.

Згідно з бажанням Шопена, його серце було спочатку перевезене до Варшави і заховане у підземеллі храму Св. Хреста, а у 1879 році воно було замуроване в одній з колон цього храму з написом: ,,Фредеріку Шопену - співвітчизники”.

Шопен зіграв величезну роль у розвитку польської культури та утвердженні її світового значення. До історії музичного мистецтва він увійшов як один з видатних майстрів, класик польської музики та її засновник. Шопен зберігав міцні зв'язки з народними витоками польської музичної культури, в тому числі з національним жанром думи-балади; вони визначались, насамперед, глибоким знанням пісенного та танцювального фольклору, а також тим, що поряд з традиціями західно-європейських класиків він перейняв досвід у своїх польських попередників. Національна особливість музики Шопена, її романтична спрямованість і патріотичний характер обумовлені революційним рухом польського народу 30-40-х років ХІХст. Багатство і шляхетність почуттів, поетичність образів, а також композиторська майстерність надали творчості Шопена загальнолюдське значення. Вона мала сильний вплив на музичну культуру багатьох країн, його традиції продовжуються і розвиваються досі.

Творчість Шопена характеризується багатим змістом і сміливим новаторством. Героїчно-драматичні концепції лежать в основі всіх великих творів композитора. Враження від Краківського повстання 1846 року знайшло відображення в сонаті для віолончелі і фортепіано. Вона близька жанру думи-балади – це останній твір, який було опубліковано ще за життя композитора. Досягнення Шопена як композитора впливали на розвиток інших національних шкіл, особливо слов'янських – насамперед російської - М. Глінка, Балакірєв, Чайковський, Скрябін, Рахманінов, чеської - Б. Сметана, А. Дворжак. Вплив Шопена відчували Ліст, Вагнер, Гріг, Дебюссі та інші західно-європейські композитори.