Мендельсон – Бартольді Якоб Людвіг Фелікс

(1809-1947)

Мендельсон – Бартольді Якоб Людвіг Фелікс (3-ІІ 1809, Гамбург 4-ХІ 1847, Лейпциг) – німецький композитор, піаніст, органіст, диригент та музично-громадський діяч. Голова лейпцизької школи. Походженням з єврейської сім'ї банкіра. Дідусь по батьковій лінії – філософ Моісерс;

друге прізвище – Бартольді – прийнята сім'єю після переходу її до християнської віри.

З юнацьких років Фліке виступав як піаніст. Його вважали одним з видатних віртуозів свого часу. Як композитор Мендельсон був також визнаний за життя, як класик німецької музики. У формуванні творчої особистості Мендельсона вирішальне значення мало середовищев, в якому він зростав. Видатні представники науки і мистецтва, що були постійно в будинку Мендельсонів – це А. Глумбольдт, Г.В., Гегель, Е.Т.А. Гофман, К.М. Вербер та інші. Особливе значення мало знайомство Ф. Мендельсона з І.В. Гьоте (1821). Мендельсон отримав блискучу домашню освіту. Під керівництвом Л. Бергера він навчався грі на фортепіано; з К.Ф. Цельтером займався композицією. Значними прикладами для нього були твори видатних композиторів: І.С. Баха, В.А. Моцарта, Л. Бетховена. У той же час чутлива натура Мендельсона не могла не відгукнутись на проявлення німецького романтизму у мистецтві: лірична настроєність, поетичне сприйняття природи, звернення до зразків народної фантастики. Кращі твори Мендельсона, романтичні, зберігають ясну, витриману у класичних традиціях форму, зв'язані з народно-побутовими жанрами, у першу чергу з піснями.

Все це визначило велику популярність творчості Мендельсона у сучасників. Разом з цим в музиці Мендельсона знайшли своє відображення різні національні культури, з якими композитор знайомився під час своїх подорожей Європейськими країнами.

Винятковий розмах придбала його музично-просвітницька діяльність, якій він приділяв багато уваги, тому що він вважав головним своїм завданням розвиток передової загально-німецької музичної культури. У 1829р. в Берліні під керівництвом Мендельсона були виконані ,,Пристрасть по Матфею” І.С. Баха після 100-річного забуття, що сприяло відродженню цікавості до творчості видатного композитора. Історичне значення мала його діяльність в якості диригента і керівника лейпцизького оркестра Гавандхауза. Тут вперше під його керівництвом були виконані остання симфонія Ф. Шуберта, ряд ораторій Г. Генделя, 9-а симфонія Л. Бетховена. За ініціативою Мендельсона засновується Лейпцизька консерваторія у 1843 році – перший вищий музичний навчальний заклад у Німеччині. Консерваторія об'єднала видатних музикантів-викладачів та сприяла зростанню музичного професіоналізму в країні. На основі консерваторії виник напрямок німецького музичного мистецтва, а Лейпциг перетворився в один з великих музичних центрів Європи.

У творчості Мендельсона представлені майже всі жанри музичного мистецтва, але провідне місце займає інструментальна музика. Творчість композитора відрізняється сполученням романтичних тенденцій з класичними традиціями ХVІІІ-ХІХстоліть. Музика Мендельсона пронизана німецькою народною пісенністю, загальнодоступна, підкупає щирістю та тонкою поетичністю образів, безперечним смаком, відсутністю тонкою поетичністю образів, безперечним смаком, відсутністю зовнішньої вимушеності, прагненням до ясності і гармонічної врівноваженості, красою форм. Кращі твори композитора наповнені живою, яскравою емоційністю, схвильованим ліризмом, м'якістю і задушевністю.

Важливе місце серед творів Мендельсона займають інструментальні концерти з оркестром. Серед них схвильовано-ліричний концерт для скрипки з оркестром, написаний у 1844 році – один з перших і кращих зразків романтичного концерту. Популярність набули два концерти для фортепіано з оркестром – 1831, 1837рр.

Видатну роль Мендельсон зіграв як майстер оркестровок. Композитор спирався в основному на класичний склад оркестру, іноді вводить рідкісні інструменти такі як контрафагот, офіклеід, серпент. Головне досягнення Мендельсона – вміння створити різноманітний, тонкий колорит, прозору, витончену фактуру твору. Він широко застосовує виразність високого регістру, pizzicato та летючі штрихи у струнних інструментів, віртуозність стаккатних звучань у дерев'яних духових інструментів, м'якість акордів валторни.

Найбільшу популярність завоювали його ,,Пісні без слів” - цикл з 48 невеликих п'єс, об’єднаних у 8 зошитів,- 1-й написаний у 1830р.Циклу ,,Пісні без слів” притаманна близькість до побутової вокальної музики, яскрава образність, простота викладання та ясна форма.

У галузі камерного ансамблю серед творів Мендельсона, виокремлюються 7 струнних квартетів, 2 фортепіанні тріо, та створений ще в юнацькі роки струнний октет. Крім цих творів, Мендельсон написав ще ряд фортепіанних квартетів, квінтети, сонати для скрипки, віолончелі.

Творчість Мендельсона отримала гучну славу ще за життя композитора, але у другій половині 19ст. була витіснена творчістю радикальних композиторів-романтиків Ф. Лістом та Р. Вагнером. Сформована навколо Мендельсона лейпцизька школа з часом набула академічну направленість. Але кращі творчі досягнення Мендельсона назавжди увійшли до золотого фонду музичної класики, а музично-громадська діяльність Мендельсона ставить його в один ряд з іншими видатними особистостями з історії німецької музики.