Форе Габрієль Юрбен

(1845-1924)

Форе Габрієль Юрбен (12. 05. 1845 Памьє, ден. Арьєж – 4. 11.1924, Париж) – французький композитор, органіст, диригент, педагог, музичний критик, музично-громадський діяч, член інституту Франції з 1909 р. З юнацьких років жив у Парижі. Музичну освіту отримав у Школі класичної і духовної музики ( 1854-1865), де по класу фортепіано займався у Л. Нідермейера (засновника школи), а після його смерті у 1861 – у К. Сен-Санса, який мав великий вплив на формування творчої особистості Форе, сприяв виконанню і виданню його перших творів.По закінченню школи Форе був вже автором ряда значних творів. Він присвятив Сен-Сансу ,,Бретонську рапсодію” для органу.

З 1866р – Форе – органіст в соборах Ренна ( Бретань) і Парижа, де у 1877 -1891 рр очолював хорову капелу, а з 1896р. був органістом церкви Ла-Мадлен. З 1871р. викладав в ,,Школі Нідермейера”. З 1892р – був державним інспектором провінційних консерваторій. З 1896р. –професор по класу композиції Паризької консерваторії (з 1905 -1920рр – її директор).

Як викладач, Форе сприяв розвитку творчої індивідуальності учнів. Виховав багато відомих композиторів, серед яких М. Равель, Ш. Кеклен, Ж. Роже-Дюкос, Ф. Шмітт, Н. Буланже, Дж. Енеску, Л. Обер та інші.

У 1919 році в зв’язку із прогресуючою хворобою - глухотою (хвороба почалась ще в 1903р.) Форе змушений був залишити посаду директора консерваторії та припинити педагогічну роботу. Гастролював як диригент з виконанням своїх творів у Франції та за кордоном (у 1910-1911рр – Петербурзі і Москві.)

З 1896 року виступав у ЗМІ. У 1903-1913рр очолював відділ музичної критики газети ,,Фігаро”. Один із засновників (1871р) та керівників Національного музичного товариства. З 1910р – голова ,,Незалежного музичного товариства”.

Творча, педагогічна та музично-громадська діяльність Г.Форе мали значний вплив на розвиток французької музики кінця 19-початку 20-ст. Творчість Г.Форе пов’язала епоху С.Франка і К. Сен-Санса з епохою К. Дебюссі і М. Равеля, підготувала підґрунтя для музики імпресіонізма, у той же час для Форе була характерна орієнтація на класичні та романтичні традиції.

Коло образів творчості Г.Форе відрізняється широтою, перше місце в ньому займають мрійлива і споглядальна лірика, музичний пейзаж. Стилю Форе притаманні риси, що попереджали стиль імпресіонізму в музиці: деякі гармонічні обертання, тонкий картинний звукопис. Улюбленими жанрами його творчості були камерно-інструментальна музика, вокальна та інструментальна мініатюра. За мініатюри його назвали ,,французьким Шуманом ”.

Написав для струнних творів: концерт для скр. з орк. (незавершений), камерно – інструментальні. твори:

- дві сонати -1876, 1916рр, Колискова, Романс, Andante - для скрипки і фортепіано;

- дві сонати 1976, 1921рр, Елегія 1883, Сициліана 1893, Романс 1894, Бабочки (Papillon, 1897), Серенада 1908р для віолончелі. і фортепіано;

- фортепіане тріо 1923;

- двафортепіанних квартетіи 1879, 1886;

- струнний квартет 1924;

- два фортепіанних квінтети 1906, 1921рр.