Петро Ілліч Чайковський

(1840-1893)

Петро Ілліч Чайковський 25. 04(07.05) 1840р. селище при Кам'яно – Воткінському заводі Вятської губернії, нині місто Воткинськ Удмурдської СРСР -25 Х(6 ХІ) 1893р. – Петербург – російський композитор, диригент, музично-громадський діяч.

Народився в сім'ї гірничного інженера Іллі Петровича Чайковського (1795-1880рр), начальника Камсько-Воткінського заводу, пезніше керівника Алапаєвського та Нижньокамського заводів.

Потім був призначений директором технологічного інституту в Петербурзі. Вже у дитинстві виявилось захоплення маленькогоЧайковського музикою– у п’яти річному віці він почав навчатись грі на фортепіано, але професійне визнання виявилось пізно. У 1859 році Чайковський закінчив училище правознавства у Петербурзі і влаштувався на службу в Міністерство юстиції. До цього часу належать перші спроби композиції. У 1861 році він почав займатись в музичних класах РМТ, які у 1862 році перетворились у Петербурзьку консерваторію. Тут Чайковський навчався під керівництвом М.І. Заремби – гармонії і контрапункту - у А.Г. Рубенштейна – інструментовки і композиції. За роки навчання в консерваторії написав ряд творів, серед яких виділяється увертюра ,,Гроза”, за драмою О.М. Островського. У 1865 році закінчив консерваторію з відзнакою. У 1866 році Чайковський за пропозицією М.Г. Рубінштейна переїздить до Москви, стає викладачем музичних класів Московського відділення РМТ, а з осені цього ж року – професором Московської консерваторії (класи вільної композиції, гармонії і інструментування). Серед його учнів С.І. Танєєв, М.С. Кленовський. Сприятливу роль в ідейно- художньому розвитку Чайковського зіграло його зближення з О.М.Островським, П.М. Садовським, М.Г. Рубінштейном та іншими діячами мистецтва. У творах цих років знаходять відображення образи російської природи і побуту – це - Перша симфонія ,,Зимові мрії” - 1866р., опера ,,Воєвода” за п'єсою М. Островського 1868р. та ін.

У 1868 році Чайковський знайомиться з групою петербурзьких композиторів – членів ,,Могутньої кучки”.Не зважаючи на різні погляди з «Кучкістами», у нього встановились дружні і творчі стосунки з ними. У результаті цього знайомства у Чайковського посилився інтерес до програмної музики. За порадою М.О. Балакірєва він написав увертюру- фантазію ,,Ромео і Джульєта” ( за У. Шекспіром,- 1869р.;друга редакція -1870; третя – 1880р). В.В. Стасов підказав йому задум симфонічної фантазії «Буря» (за Шекспіром).

Творчість 70-х років характеризується широтою та напругою пошуків. Його приваблює історичне минуле Росії, російського народу, а також психологічна проблематика трагедійного плану. У цей період Чайковський пише опери ,,Опрічник” (за драмою Лажечнікова 1870 -1872рр), «Коваль Вакула» (за Гоголем ,,Ніч перед Різдвом” 1874р.,- друга редакція називається ,,Черевички ”, 1885р.), музику до п'єси Островського ,,Снігуронька” 1973, балет ,,Лебедине озеро” 1876р., другу –у 1879 та третю – у 1875 симфонії. У цей період він пише також камерно-іенструментальну музику: « Варіації на тему рококо» для віолончелі з оркестром - 1876, три струних квартети -1871, 1874, 1876 рр та ін. В ці ж роки, поряд з інтенсивною творчою та педагогічною діяльністю, він також бере активну участь у музичному житті Москви.

У 1868 році він вперше виступав у ЗМІ як музичний критик, потім співпрацював з газетою ,,Сучасний літопис” (1871), та ,, Російські відомості” (1872-1876рр).

Переживши важку кризу у 1877 році, Чайковський відмовляється від педагогічної роботи і восени 1878 року залишає роботу в Московській консерваторії. Декілька років він живе за кордоном – у Швейцарії та Італії.

Важливим етапом його творчого шляху в ці роки є створення четвертої симфонії, -1877р, опери ,,Євген Онегін ” (за драмою Пушкіна) – 1877-1878рр. В кінці 70-на початку 80-х років написані опери ,,Орлеанська діва” ( за Шиллером) 1878 -1879рр., опера ,,Мазепа” (за Пушкіним ,,Полтава” 1881-1883рр.), ,,Італійське капріччіо”, «Урочиста увертюра1812р.» – 1880рр. для окестра, серенада для струнного оркестра (1880р), Концерт для скрипки з оркестром – 1878 рік, фортепіанне тріо ,,На пам'ять великого художника” (на смерть М.Г. Рубінштейна) 1881-1882рр.

У середині 80-х років Чайковський повертається до активної музично-громадської діяльності. У 1885 році він був обраний директором РМТ і на цій посаді всіляко сприяв підйому рівня музичної культури Москви. Його творчість отримала визнання в Росії і за кордоном. З 1885 року Чайковський живе у Підмосков’ї, поблизу м. Клин (с. Майданово, Фроловське). З 1892 року орендував будинок в самому Клину. В останні роки життя Чайковський багато виступав як диригент зі своїми творами в різних містах Росії – в Москві, Петербурзі, Харкові, Одесі, Тбілісі та Західній Європі, Німеччіні, Чехії, Франції, Англії.

Весною 1891 року відвідав США, де диригував декількома симфонічними концертами. Висока міжнародна оцінка мистецтва Чайковського проявилась у обранні його членом-кориспондентом паризької Академії витончених мистецтв у 1892 році та присвоєння йому почесного ступеню доктора Кембріджського університету у 1893 році.

У другій половині 80-х початку 90-х років Чайковський створив цілий ряд видатних творів, серед них – опери ,,Чарівниця” ( за драмою І.В. Шпажинського) -1885 -1887рр, ,,Пікова дама” ( за Пушкіним 1890); ,,Іоланта” (за драмою Х. Херца ,,Дочка короля Рене” – 1891р.; балет ,,Спляча красуня” (за казкою Ш. Перро) 1888-1889рр, ,,Лускунчик” (за казкою Е.Т.А. Гофмана у перекладі О. Дюма - сина 1891 -1892рр; п’яту, шосту ,,Патетичну” симфонії 1888 і 1893рр, симфонія ,,Манфред” (по Джону. Байрону) 1885; увертюра-фантазія Гамлет (за Шекспіром) 1888р сюїта для оркестра ,,Моцартіана”-1887р, струнний секстет ,,Спогади про Флоренцію” (1890-1892рр), декілько циклів фортепіаних п'єс і романсів.

Творчість

Художник-патріот, який палко любив свою країну і свій народ, Чайковський був тісно пов'язаний з передовою російською культурою ХІХ сторіччя і втілив у своїй творчості її кращі прогресивні сторони: ,,Мені здається – писав він в одному листі, - що я дійсно обдарований здатністю правдиво, щиро, просто виражати музикою ті почуття, настрої і образи, на які надихає текст. В цьому розумінні я реалістична і докорінно російська людина.” (Чайковський ,,Спогади”, листи 2 ч. 1924р.).Він, як і композитори ,,Могутньої купки”, творчо розвивав традиції М.І. Глінки, використовуючи багатий досвід вітчизняного і світового музичного мистецтва для вирішення нових художніх завдань, які диктувало сучасне йому життя.

Творчі принципи Чайковського сформувались під впливом демократичного громадського руху в Росії 60-70-х років ХІХ сторіччя. У своїй музиці він з величезною силою відобразив той, загальний підйом почуттів особистості, гідності людини, що були викликані реформами 60 –х років. Боротьба особистості за свободу, її право на щастя – головна тема всієї творчості Чайковського.

Зіткнення сильного і стрімкого, потяг до повноти життя і почуттів, з жорстокою реальністю служить йому проникливий художник-психолог, Чайковський розвивав внутрішній світ людини у різних його проявах – від м'якої ліричної чуйності до захоплюючого трагізму. Світлий життєстверджувючий початок відобразив у картинах народних свят або поетичних образах, які відображали романтичну мрію про цілісне і гармонійне життя.

Величезна сила впливу музики Чайковського-насамперед в її надзвичайному мелодичному багатстві і виразності. Тісний зв'язок з інтонаційним строєм російської народної пісні та міського демократичного романсу, визначили її сприйняття, здібність легко і швидко оволодівати серцями людей. При цьому, інтонації побуту він зміг підняти на висоту великого естетичного узагальнення і надати їм важливе смислове значення.

Геніальний симфоніст, Чайковський прагнув до розкриття музичних образів у динаміці, безперервному внутрішньому зростанню і оновленню. Цим визначається симфонічність його музики.

Творчість Чайковського, з одного боку, глибоко російська, з іншого,- уявляє собою одну з найвищих точок у розвитку світового симфонізма після бетховенського періоду.

Провідне місце займають його шість симфоній та програмні твори симфонічного жанру: ,,Ромео і Джульєта”, ,,Буря”, ,,Гамлет”, ,,Франческа да Ріміні”, « Манфред», в яких розкрився геній композитора повністю.

Величезний внесок зробив Чайковський у розвиток концертного жанру. Його перший і другий концерти для фортепіано з оркестром, для скрипки з оркестром належать до кращих зразків цього жанру в світовій музичній літературі. Віртуозний розмах поєднується в них з дійсною симфонічністю, темпераметром, яскравістю і смаковитістю колористики. Великий внесок Чайковський зробив до жанру опери. Опера приваблювала Чайковського можливістю відобразити життєві процеси в їх конкретній ролі, здібністю легше, швидше за інші жанри завойовувати широке коло слухачів. Він підкреслював, що опера повинна бути музикою найбільш загальнодоступною з цих видів і вважав що: ,,опера, і тільки опера споріднює нашу музику з публікою, робить ваше мистецтво надбанням не тільки окремих верств, але й всього народу” .

У галузі камерно-інструментальної музики Чайковський розвивав в основному те ж саме коло образів, яке він втілював в своїй симфонічній творчості. Ним були створені перші класичні зразки російського струнного квартету. У першому і другому квартетах отримали розвиток народно – побутові та ліричні образи, - наприклад, популярне Andante cantabile з 1-го квартета, в якому використана тема народної ліричної пісні ,,Сидів Ваня на дивані”, близькі його раннім симфоніям. Найбільш значний третій квартет, що пронизаний в цілому скорботно-елегантним настроєм, в окремих епізодах досягаючи трагічної сили вираження. За своїми масштабами та глибиною змісту виділяється тріо ,,Пам'яті великого художника”, про яке сам Чайковський говорив, що це ,,симфонічна музика, тільки зроблена для тріо”. Цей твір відрізняється дійсно симфонізмом, яке попереджує 6-у симфонію.

Струнний секстет ,,Спогади про Флоренцію” поєднує легкість і прозорість звучання з високою поліфонічною майстерністю.

Творчість Чайковського ще за життя композитора, отримала визнання і стала невід'ємною частиною передової російської художньої культури. Під його впливом формувалось творчість С.І. Танєєва, О.К. Глазунова, С. Каліннікова, О.С. Аренського, С. Рахманінова, О.М. Скрябіна та інших композиторів того часу.

Творчість Чайковського високо оцінили Е. Гріг, А. Дворжак, Т. Малер, Я. Сібеліус та інші визначні композитори світу. Його твори постійно звучать на естраді, радіо, в концертних залах. Ім'я Чайковського присвоєно Московській та Київськійа консерваторіям, Паризькому театру опери та балету, концертній залі в Москві. Перед будівлею Московської консерваторії встановлений пам'ятник Чайковському (скульптори В.І. Мухіна, Зеленська, Іванова, архітектори – Заварзін, Савицький -1954р.) Будинок в Клину, в якому композитор провів останні роки життя і створив ряд великих творів зберігається як будинок-музей П.І. Чайковського.На Батьківщині Чайковського, в м. Воткінську також створений будинок-музей. У селі Кам'янці (зараз Черкаської обл.), де часто бував і працював композитор існує літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського. У 1958 році затверджений і проводиться кожні 4-и роки міжнародний конкурс імені Чайковського з чотирьох номінацій: фортепіано, скрипка, віолончель і вокал.