Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Управління культури Херсонської облдержадміністрації Херсонське музичне училище

Збірник лекцій з дисципліни

«Історія виконавства» частина ІІ «Епоха романтизму в скрипковому мистецтві. Композитори-романтики. Твори для струнних інструментів» зі спеціальності 5.02020401 «Музичне мистецтво» спеціалізація «Оркестрові струнні інструменти»

Херсон 2013

Збірник лекцій з дисципліни «Аналіз виконавських стилів», ч.І / Уклад.: методист Дробот Н.С. – Херсонське музичне училище, 2012. – 92 с. Навчальне видання

Збірник лекцій з дисципліни

«Аналіз виконавських стилів»

зі спеціальності 5.02020401 «Музичне мистецтво»

спеціалізація «Оркестрові струнні інструменти»

Укладач:

Дробот Наталія Сергіївна, методист, викладач вищої категорії Херсонського музичного училища

Розглянуто та рекомендовано

Для використання в навчальному процесі

На засіданні циклової комісії

«Оркестрові струнні інструменти»

Протокол №_____від «____»_______2012р.

Голова циклової комісії

_______________Моргуненко О.Є.

Зміст

ТЕМА І. Композитори раннього романтизму…………..……4

Ф. Шуберт ………………………………………………..5

Ф. Мендельсон………………………………………......11

Ф. Шопен………………………………………..........…14

Р. Шуман……………………………………………..…..18

ТЕМА ІІ. Композитори розквіту романтизму………….....27

С. Франк……………………………………………….….28

Е. Лало…………………………………………………….32

Й. Брамс………………………………………………….34

К. Сенс-Санс………………………………………….…47

ТЕМА ІІІ. Композитори пізнього романтизму……..……....50

М. Брух………………………………………………….…51

П.І.Чайковский…………………………………………. 52

А. Дворжак……………………………………………….58

Е. Гріг……………………………………………………...59

Г. Форе……………………………………………............63

Список літератури ………………………………………..66

ТЕМА І

КОМПОЗИТОРИ

РАННЬОГО РОМАНТИЗМУ

Ф. Шуберт

Ф. Мендельсон

Ф. Шопен

Р. Шуман

Франц Шуберт

(1797-1828)

1. Характеристика творчості.

2. Характеристика інструментальної творчості.

3. Квартет G-dur та квінтет G-dur

1. Характеристика творчості.

Шуберт писав для струнних інструментів:

22 квартети (у тому числі 4 втрачені)

«Форель», «Дівчина і смерть»

Квінтет

Два тріо – B-dur, Es-dur

Октет

Фантазія для скрипки й фортепіано C-dur ор.159

Всього – більше 40 творів.

Шуберт був першим композитором, який не був пов'язаний з придворними аристократичними колами.

Й.Гайдн, Глюк, В.Моцарт, Л.Бетховен – жоден з цих попередників, які жили у Відні не були настільки віддалені від салонно-аристократичного середовища, як Ф.Шуберт. Його мистецтво не тільки славило поезію народного побуту, воно народилось й формувалось в цьому середовищі.

У Шуберта налічується близько 600 пісень. Пісні – одне з самих чудових явищ у мистецтві Шуберта, народжувались у колі друзів композитора.

Більшу частину своїх квартетів Шуберт створював для домашніх вечорів.

Звичайно, пісенність впливала на всю творчість Ф.Шуберта. Ф.Шуберт і його друзі очолювали цілий напрямок у віденській культурі початку ХІХ ст. – національно-демократичний.

Шуберт жив у той же час, що й Л.Бетховен. Він на чверть сторіччя пізніше народився і на 1 рік пізніше за Бетховена помер. Якщо порівняти їх, то вони були дуже різними композиторами.

Бетховену сприяв успіх – Шуберт був непомічений сучасниками. Тільки деякі його твори були видані за життя і прозвучали в концертах.

Грандіозності бетховенського стилю, його революційній філософії й монументальності Шуберт протиставив ліричні мініатюри, картини демократичного побуту, нагадуючи сторінку поетичного щоденника.

Бетховен завершив сторічний розвиток музичного класицизму, Шуберт був першим віденським композитором-романтиком.

Шуберт був найяскравішим представником народно-національної струни у віденській культурі цього періоду. Він більш ніж усі попередники спирався у своїй творчості на характерні побутові форми музичної столиці. Саме в цих жанрах – піснях, інструментальній мініатюрі й танці – проявляється геній романтика.

Жорстокій дійсності він протиставляє багатство внутрішнього світу маленької людини. Лірико-психологічна тема – провідна в його творчості. Йому не притаманне національне мистецтво інших народів.

2. Характеристика інструментальної творчості.

Друзі й сучасники Шуберта не визнавали в ньому симфоніста. Після прослуховування квартету d-moll Шупакциг сказав: «Братец, ничего в этом нет. Брось это и занимайся своими песнями».

До галузі камерної й симфонічної музики Шуберта можна віднести слова епітафії Грільпарцера: «Смерть похоронила здесь богатое сокровище, но еще более прекрасные надежды».

Йому було 25 років, коли він написав «Незакінчену симфонію». У 29 років почав створювати квартет G-dur. Свій останній інструментальний твір, один із шедеврів світового камерного інструментального мистецтва – струнний квінтет – Шуберт написав у віці 31 року. Якщо порівняти з Бетховеном, то він у 25 років не написав ще жодної симфонії.

Не дивлячись на велику кількість творів, Шуберт тільки з 20-х років ХІХ ст. стає композитором інструментальної музики.

Подібно Моцарту, Шуберт помер у роки творчого підйому не тільки не вичерпавши свої симфонічні задумки, але, навпаки, щойно вступивши на шлях нових геніальних сповідань у галузі інструментальної творчості. Симфонічна й камерно-інструментальна музика розвивалась у Шуберта у взаємозв’язку. Тому відчувається взаємопроникнення жанрів – симфонічного і камерного.

Зразками ранніх квартетів були видатні симфонії класиків. Разом з тим його симфонії (до 5-ї) мають зв'язок із квартетним стилем. Однак, навіть у зрілий період, коли Шуберт знайшов себе повністю, він продовжував зближувати камерну і симфонічну музику.

Найбільш драматичним симфонічним твором Шуберта є його квартет G-dur, а найбільш лірична - «Незакінчена симфонія».

Творчий шлях Шуберта як інструментального композитора, розподіляється на 2 періоди. Межа проходить у 1820 р.

І період – 1812-1820 рр. – велика кількість творів, але не виявлені риси самобутності.

ІІ період – 1820-1828 рр. – менше творів, але кожен з них має художню цінність, більшість із них зайняли місце в «золотому фонді» світового мистецтва.

Квартет був для нього головною школою інструментального мислення. Ранні - призначені для виконання у сімейному колі (Франц виконував партію альта). У І період – 18 квартетів – не виявлено індивідуальності. Переломний етап визначив квартет C-moll в кінці 1820 року.

3. Квартет g-dur та квінтет g-dur.

Один із кращих квартетів G-dur ор.161 відкриває нову сторінку у камерно-інструментальній творчості Шуберта.

Квартет G-dur перевершує своєю грандіозністю всі відомі квартети. Широке дихання, колосальна звукова могутність та глибокий внутрішній зв'язок між різко контрастними музичними темами – усе це розвиває Бетховенський драматичний симфонізм. Бетховенські принципи – широта ідей, велика кількість тематичного матеріалу, насиченість фактури, звукова міцність і пошуки виразних засобів випереджують С.Франка. Саме в цьому творі композитор досяг більш досконалої симфонічної техніки, ніж у своїх оркестрових творах.

І ч. Allegro molto moderato – пройнята пристрасністю і драматизмом. Безперервна гра світла й тіні пронизує І ч., в якій багатократне варіаційне перетворення ліричної теми грає значну роль. Головна партія, яка відрізняється від шубертовських пісенно-романтичних тем, звучить оркестрово.

ІІ ч. Andante con moto – центр циклу.Тут вимальовуються зразки «Зимового шляху»: і тиха печаль, і відчай, і вибух протесту, і трагічна приреченість. У віолончелі звучить головна партія. Все andante пройняте шубертівською пісенністю, до якої втручається драматичний епізод.

ІІІ ч. Allegro vivace – тут відбувається протиставлення 2-х емоційних планів. Нервово-тривожне скерцо з його «стукаючим» мотивом і ідилічне тріо – поетичний віденський вальс.

ІV ч. – великий фінал із його захоплюючою ритмічною енергією знову повертає слухача до настрою високого драматизму. До програми свого єдиного авторського концерту у Відні Шуберт включив І ч. квартету G-dur. Він був виданий вперше лише у 1851 році.

Струнний квінтет G-dur із 2-ма віолончелями ор.163 намічає філософський напрямок у шубертівській музиці. Тенденції останнього квартету отримали тут ще більш досконале і розвинене вираження. Без сумніву Шуберт наближається до нової визначної межі.

Квінтет був завершений у вересні 1828 року. Смерть, яка наступила 2 місяці потому перервала творчий розквіт композитора, про що свідчать останні інструментальні твори.

Квінтет пройнятий героїко-епічними рисами і відрізняється значними маштабами. Він наближається до симфонічного стилю.

Введення 2-ї віолончелі дозволило Шуберту створити ансамбль, який складається з 2-хї контрастуючих груп. Максимальне обігравання темброво-динамічних контрастів є одним з найхарактерніших виразних прийомів квінтету.

Значний діапазон почуттів відрізняє цей цикл. Тут і філософське споглядання, і бурхливий тематизм, і «лісова» романтика, і трагічна похмурість, і героїчна радість.

Драматизмом проникнене Allegro І ч. Його краса у могутньому внутрішньому русі, у бурхливому драматизмі, у «бетховенських» вибухах і контрастах. Саме так будується головна партія. Побічна партія включає елементи маршу, відрізняється значною деталізацією мелодики і ритмічною складністю варіаційного розвитку.

Вершина і художній центр квінтету – повільна частина – Adagio.Тут поєднались висока запальність думки, притаманна пізньому Бетховену і лірична проникливість пісенника – Шуберта. Використання дорійського ладу – представника майбутніх тем Дворжака й Брамса.

Adagio – одне з найглибших втілень у музиці ідеї контрасту між ідилічними спостереженнями й сум’яттям романтичної душі.

ІІІч. Cкерцо. Трактовано незвичайно. Тут 2 самостійні частини об’єднані за принципом симетрії. І ч. – оркестрові образи «лісової романтики» - відчуваються мисливські інтонації. Їй протиставлена у вигляді тріо самостійна частина, яка містить риси і похоронного маршу, і трагічної декламації.

ІV ч. Фінал. Радісна народно-жанрова картина. В основі - маршова тема з угорським колоритом. Світлий, святковий настрій фіналу змітає напругу попередньої частини. У цьому творі композитор досяг більш високої досконалості сонатного розвитку і більш ясної композиційної єдності ніж у своїх симфоніях.