Нормативність і правильність фахового мовлення

“Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ,

мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?”. Михайло Коцюбинський

Тема 11: Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови

Орфографічні та орфоепічні словники.

Студенти повинні знати:

Правописні правила української мови; види орфографічних та орфоепічних словників;

Студенти повинні вміти:

Використовувати правила орфоепії та орфографії сучасної української мови в професійному спілкуванні; користуватися орфографічними та орфоепічними словниками.

Література  1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник - К.: А.С.К., 2003. - 400 с. 2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - Харків: Торсінг, 2001.- 384 с. 3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Н.Д.Бабич.- Чернівці: Книги XXI, 2005. - 572 с. 4. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування - К.: Каравела, 2005. 5. Мацько Л.І. Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення Навч. посіб. - К.: ВЦ "Академія", 2007. - 360 с.; 6. Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів - К. : Знання, 2008. – 413 с. 7. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови - стереотип. вид. - К.: Наукова думка, 2003. - 240 с. 8. Шевчук С.В. Ділове мовлення для державних службовців: Навчальний посібник. - К.: Арій, 2008. - 424 с.

Методичні вказівки

Під час опрацювання цієї теми студенти мають звернути увагу на правопис прізвищ, імен та по батькові; складних іменників, прикметників, числівників та прислівників в діловому мовленні; розуміти порушення правил української літературної вимови у професійному мовленні медичних працівників.

План

1. Особливості українського правопису. Правопис прізвищ, імен та по батькові.

2. Правопис складних іменників, прикметників та прислівників в діловому мовленні.

3. Правопис складних числівників.

4. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Поняття орфоепії, її предмет.

5. Порушення правил української літературної вимови.

1. Особливості українського правопису.

Орфографічні норми – це встановлення одноманітності написання слів відповідно до установлених норм. Вони визначають правила написання слів разом, окремо, через дефіс; правопис прізвищ, імен, по батькові; правопис складних іменників та прикметників; прислівників.

Правопис прізвищ, імен та по батькові.

Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами укр. правопису: Марченко, Муляр, Юрчук.Ряд прізвищ словянського походження в укр. мові мають деякі особливості:ё-йо на початку слова та в середені після головних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо: Йотов, Майоров, Соловйов.якщо ё означає звук о після мякого приголосного, то пишеться ьо: Синьов, Треньов, Пушкарьов.під наголосом після шиплячих ж,ч,ш,щ,ц завжди пишеться о: Чижов, Лихачов; у ненаголошеній позиції пишеться е: Лещев, Плющев, Коришев.рос. е після приголосних передається е: Мельник, Гашек, Сапек. Але рос. е, що відповідає укр. і, перадається є: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна.рос. и в основах прізвищ на початку та після приголосних передається літерою і: Ісаєв, Ісаченко, Лісний, Ліненко.Після ж,ч,ш,щ завжди пишеться и: Жиловенко, Шишацкий, Щиглов.рос. и у середені слів після голосних, апострофа та мякого знака передається через ї: Воїнович, Ільїн, Руїн.рос. ы завжди передається литерою и: Фортали, Черниш, Цимбал.літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для укр. і рос. мов: Мироненко, Сидоров, Тихонов.рос. суфікс –ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц): Матвєєв, Пахарєв, Хомічєв.у префіксі при- завжди пишеться и: Примаков, Прийденко, Придорожній.у суфіксах –ич, ик пишеться и: Пашкевич, Антосик, Бендрик.словянські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах –ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Гронський, Петровський.

Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович (від іменників чоловічих імен): Олександр — Олександрович, Василь — Васильович, Андрій — Андрійович, Лев — Львович. Декілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Сава — Савич і Савович, Кузьма — Кузьмич і Кузьмович, Лука — Лукич, Ілля — Ілліч, Хома — Хомич, Хомович, Яків — Якович, Яковлевич.

Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн (а), від імен на -й — -ївн(а): Василь — Василівна, Сава — Савівна, Ілля — Іллівна, Юрій — Юріївна, Андрій — Андріївна, Сергій — Сергіївна.

Зверніть увагу! Григорій — Григорович, рідше — Григорійович, Григорівна, рідше — Григоріївна; Микола — Миколаївна, Яків — Яківна, рідше — Яковлівна.

Кличний відмінок імен по батькові

Імена по батькові жіночого роду мають закінчення -о: Олено Іванівно, Ірино Василівно, Надіє Михайлівно; імена по батькові чоловічого роду мають закінчення -у: Петре Івановичу, Степане Васильовичу.

Звертання, що складаються з кількох слів

У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Людмило Миколаївно, друже Максиме, пані Маріє, брате Василю, тітко Василино.

У звертаннях, що складаються з загальної назви і прізвища, кличний відмінок має загальну назву, а прізвище виступає у формі називного відмінка: колего Іванченко, пане Чорний, добродію Прищепа, депутате Соколовський.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличний відмінок обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і у формі кличного відмінка: пане офіцере (офіцер), добродію опоненте (опонент), пане голово (голова)