Тема 13. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови……………… 106 - 114

Особливості вживання простих і складних речень у діловому мовленні.

Дієслівні форми на -но, -то. Невластиві українській мові пасивні конструкції.

Орудний відмінок діяча в дієприкметникових зворотах.

Узгодження підмета з присудком. Складні випадки керування.

Вживання прийменників у діловому мовленні.

Тема 14. Загальні вимоги до складання документів…………………………………….115 - 121

Текст документа. Основні реквізити . Види документів.

Документ — основний вид ділового мовлення.

Види документів та їх класифікація.

Правила оформлення документів.

Тема 15. Укладання документів щодо особового складу, організаційних…………….122 - 137

та довідково — інформаційних документів.

Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, наказ, резюме, заява.

Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до ділового листування.

Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні, пояснювальні записки, виробничі звіти.

Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.

Управлінська документація.

Оформлення стандартних документів.

Розпорядчі документи.

Організаційні документи.

Тема 16. Укладання фахових документів (відповідно до напряму підготовки)….…138 - 150

Правила оформлення текстів документів свого фаху.

Амбулаторна картка хворого.

Направлення хворого на аналізи.

Температурний листок.

Лікарняний листок.

Рецепт. Направлення.

Фахові тексти (медичного напрямку) для перекладу……………………...………………..151

Кличний відмінок власних імен (короткий словник)……………………………………… 152 - 154

Словник медичної термінології……………………………………………..………………..155 – 158

Мовні поради…………………………………………………………………………………..159 - 160

Список літератури……………………………………………………………………………..161

ВСТУП

Важливою справою національного відродження України є піднесення мовленнєвої культури суспільства насамперед серед молоді, яка здобуває вищу освіту. Освіта є базою для розвитку кожної особистості, інструментом для отримання молодою людиною професії та кваліфікації, формування загальнокультурного рівня, передачі національної спадщини. Вона скерована на формування фахової культури, важливими складовими якої, безумовно, є мовна компетентність та комунікативна досконалість, де слово використовуватиметься як знаряддя на сучасному ринку праці.

Основою мовленнєвої культури майбутнього фахівця є грамотнiсть, тобто дотримання загальноприйнятих лiтературних норм у використаннi лексичними, фонетичними, морфологiчними, синтаксичними i стилiстичними засобами мови. Та цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення мaє бути не тiльки правильним, а й лексично багатим, синтаксично рiзноманiтним. Потрiбно активно розвивати своє мовлення: вчитися усно i письмово викладати свої думки, виправляти себе, правильно будувати сказане, шукати найкращi й найдоцiльнiшi варiанти висловлювання . Вміння грамотно викласти свої думки – одна з найперших вимог сьогодення до сучасного медичного працівника.

Культура фахового мовлення медичних працівників – це система комунікативних норм, знань, умінь і цінностей, яка реалізується у процесі міжсуб’єктної взаємодії фахівців і є фактором, що супроводжує його професійну діяльність у сфері охорони здоров`я й зумовлює її фахово-комунікативну спрямованість.

Одним з важливих напрямів мовної підготовки й формування професійної культури медпрацівника є вдосконалення володіння мовою професії, тобто знання термінології, здобуття навиків у введенні спеціальної лексики в професійні тексти. Оскільки від їх ґрунтовного засвоєння, постійного вдосконалення залежить рівень професійних знань, професійної компетентності медика, рівень професіоналізму, мовної й мовленнєвої культури особистості.

Отже, загальний мовленнєвий розвиток майбутнього фахівця визначається якісним рівнем його мовленнєвої культури, що виявляється як у професійній діяльності, так і в процесі його самореалізації в навчанні, досягнені поставленої мети, осмисленні сутності професії.

Відомий український педагог В.Сухомлинський писав, що "мовна культура – це живодавній корінь культури розумової, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти й писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову й свою справу".