3. Форми та функції кредиту.

Форми кредиту. Товарна і грошова форми К Товарна форма К передбачає, що вартість, яка передається у кредит виступає у своїй натуральній (товарній) формі. Грошова форма К означає, що вартість, що надається в кредит виступає у вигляді грошей.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо. У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюється в грошовій формі, що дало підстави окремим дослідникам говорити про змішану (товарно-грошову) форму кредиту . Проте так ставити питання можна лише стосовно окремої позички.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення — при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо.

Функції кредиту.

Перерозподільча функція -матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність ек. суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Таким чином, за допомогою цієї функції відбувається своєрідне зосередження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах економічної діяльності. Крім того, такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання.

Емісійна – полягає в створенні додаткових засобів платежу за рахунок кредиту. Будь-яка емісія грошей в обіг є результатом кредитної операції. Видача позики збільшує масу грошей в обігу, погашення кредиту її зменшує.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що в процесі кредитуван­ня забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди. Крім цього, К сприяє підвищенню ефективності використання коштів та стимулює процес поширеного відтворення.

Функції К визначають його роль в економічному розвитку держави – перш за все, К сприяє концентрації та централізації капіталу, надає можливості розвитку тих галузей господарства, які вимагають додаткових ресурсів та мають високий виробничий потенціал. Також кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень.

4. Принципи та умови кредитування.

Під принципами кредитування розуміються основні правила, яких потрібно дотримуватись при наданні кредиту. Вони виступають основним елементом системи кредитування, оскільки відбивають всі особливості, притаманні кредитним відносинам. До принципів кредитування відносяться: строковість, поверненість, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості означає, що ресурси мають бути повернені позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, оскільки для надання кредиту використовуються ресурси, які є тимчасово вільними.

Принцип поверненості закріплює двосторонність відносин, та необхідність повернення отриманих коштів.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладання позичкових коштів в конкретні господарські процеси, проекти, заходи.

Принцип забезпеченості передбачає захист інтересів банку у випадку неповернення кредиту позичальником. За даним принципом, кредити, що надаються позичальникам, мають бути підкріплені майном, реалізація якого забезпечить банку уникнути збитків в разі неповернення кредиту. Забезпеченням позички може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що приймається у заставу, а також зобов'язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства). Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Принцип платності передбачає наявність плати за користування К. Платою за користування К виступає встановлений %, що сплачується позичальником разом з основною сумою боргу.

Умови кредитування – це сукупність вимог до суб’єктів, обєкту та забезпечення в кредитних відносинах.

Умови кредитування розробляються банком самостійно, виходячи зі специфіки та масштабів його діяльності, наявної клієнтської бази, затвердженої кредитної політики тощо. Умови кредитування для юридичних та фізичних осіб можуть відрізнятись, оскільки враховують всі аспекти діяльності, що є важливими з точки зору банку для прийняття участі в кредитних відносинах з кожним конкретним позичальником.

• Кредити надаються тільки на комерційних засадах з додержанням таких умов:

• Надаються в межах наявних в банку ресурсів;

• Рішення про надання кредиту повинно прийматися в банку колегіально, тобто затверджуватися кредитним комітетом (комісією) та оформлюватись протоколом

• Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених кредитною політикою банку

• Банк не може надавати кредити на покриття збитків клієнтів, на формування та збільшення статутного фонду клієнта, на внесення клієнтом коштів до бюджету та позабюджетних фондів (за винятком кредитування за поточним рахунком), а також підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство

• Обов’язкове укладання між банком і клієнтом кредитного договору

• оцінка банком кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

• Дотримання нормативів, встановлених НБУ (нормативи кредитного ризику Н7-8)

— кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;