- •Роль кредитних операцій у банківській діяльності.
- •Суть кредиту, передумови його виникнення.
- •Форми та функції кредиту.
- •Принципи та умови кредитування.
- •Кредитна політика банку.
- •Організаційна структура й функції кредитних підрозділів банків
- •7. Класифікація банківських кредитів.
- •8. Характеристика окремих видів кредитів: бланковий кредит, овердрафт, кредитна ліня.
- •9. Особливості кредитування сезонних потреб.
- •10. Особливості короткострокового кредитування.
- •11.Особливості довгострокового кредитування.
- •Етапи процесу кредитування.
- •13.Визначення основних структурних параметрів к
- •14.Ціноутворення на банківські кредити.
- •Порівняльна характеристика переваг та недоліків методів ціноутворення на кредитні послуги
- •15.Зміст кредитної угоди. Суттєві та додаткові умови кредитних угод.
- •16.Кредитний моніторинг: зміст, основні напрямки.
- •17. Кредитний аналіз в банку: суть та основні етапи.
- •18.Кредитоспроможність позичальника: суть та основні принципи оцінки.
- •19. Аналіз фінансового стану позичальника
- •20. Методи оцінки кредитоспроможності клієнта
- •26. Неустойка, пеня, штраф.
- •27. Проблемні кредити. Ознаки. Причини виникнення.
- •28. Превентивні заходи щодо появи проблемних позик
- •29. Реабілітація як метод управління проблемними кредитами.
- •30. Ліквідація як метод управління проблемними кредитами.
- •31.Кредитний ризик:поняття та види
- •32. Управління портфельним кредитним ризиком
- •Ідентифікація факторів пкр.
- •Аналіз та оцінка портфельного кредитного ризику.
- •33. Управління індивідуальним кредитним ризиком
28. Превентивні заходи щодо появи проблемних позик
Основними методами попередження появи проблемних кредитів є контроль за позичальником, своєчасне виявлення проблем у його функціонуванні та правильно підібрані заходи щодо його покращення. Для цього використовуються аналіз бухгалтерської та фінансової звітності, особисті контакти з позичальником, повідомлення третіх осіб, інших відділів банків.
Але у разі появи деяких затримок у виплаті кредиту або інших тривожних сигналів необхідно вжити заходів, щоб такий кредит не набув ознак проблемності. Для цього необхідно здійснювати постійний контроль за своєчасністю виплати процентів за кредит та суми основного боргу.
Співробітники банку повинні також стежити за такими «сигналами», що можуть несприятливо відбитися на становищі позичальника:
а) утрата важливого ринку або клієнта;
б) утрата ліцензії;
в) неповне використання виробничих потужностей;
г) збої у постачанні сировини;
д) надмірні запаси, що можуть стати причиною збитків;
е) застаріле устаткування;
ж) залежність від іншого підприємства;
з) різка зміна відносин із банком, небажання співробітничати;
і) заміна ключових співробітників;
к) негативні фінансові результати діяльності;
л) установлення цін на продукцію, що не відповідають їх якості або ситуації на ринку;
м) повільна реакція на зміну ринкових умов.
Якщо кредитний інспектор вважає, що ділове і фінансове становище позичальника погіршилося до ступеня, що загрожує можливості погашення кредиту, банк може зажадати від позичальника представити програму, що виправляє ситуацію, й ужити заходів, що знижують ризик банку.
У випадку, коли в процесі контролю виявиться затримка виплати тіла кредиту або процентів, то банк надсилає клієнту попередження про несвоєчасну сплату процентів за кредит, а суму основного боргу переносить на рахунок прострочених кредитів.
За прострочення платежів по основному боргу і процентах банк підвищує процентну ставку та стягує пеню в розмірах, передбачених кредитною угодою.
Коли кредит використовується не за цільовим призначенням, банк може підвищити процентну ставку .
Якщо спостерігається затримка у наданні клієнтом звітності до банку або надання недостовірної звітності, банк застосовує санкції, передбачені кредитним договором.
29. Реабілітація як метод управління проблемними кредитами.
Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту
Реабілітація починається з швидкого виявлення будь-яких проблем, пов’язаних з кредитом, та причин їх виникнення. Для цього вивчаються: податкові декларації; судові позови для виявлення того, чи є у позичальника інші невиплачені боргові зобов’язання; документація на заставу клієнта, особливо у випадках, коли є претензії, відмінні від претензій з боку банку.
Спеціалісти з розробки планів повернення кредитів мають якомога швидше зустрітися з проблемним позичальником та обговорити можливі варіанти рішення. У процесі бесіди необхідно виявити, чи готовий позичальник до подальшого співробітництва з банком та прийняття кардинальних, іноді болісних рішень, а також чи існує потенційна фінансова і матеріальна база для успішного їх впровадження. Співробітники банку мають оцінити якість, компетентність та чесність керівництва компанії-боржника, відвідати підприємство і на місці оцінити його майно та діяльність.
Після визначення ступеня ризику для банку розробляється попередній план заходів з поліпшення роботи позичальника. При підготовці плану увага концентрується на аналізі структури балансу та складі грошових потоків, детально перевіряються активи, вивчаються можливості їх ефективного використання. План реабілітації кредиту може включати такі конкретні дії: введення системи контролю за запасами:;продаж застарілого обладнання, а також виробничих ліній, цехів, які не приносять прибутку;пошук нових можливостей на ринку, або нових ринків;вирішення питання про збереження чи зміну структури та асортименту виробленої продукції;пошук додаткового акціонерного капіталу від дійсних акціонерів або залучення нових партнерів;зміни у структурі заборгованості, наприклад подовження строків кредиту, отримання пільгових строків, обмін заборгованості на акціонерний капітал, коли банк стає співвласником компанії;Експертам банку потрібно оцінити суму коштів, яка необхідна для втілення плану реабілітації в реальність, оскільки банк часто повинен самостійно фінансувати ці заходи. Поставлені завдання вирішуються під керівництвом і контролем кредитного інспектора банку чи групи спеціалістів. Банківським фахівцям необхідно провести реструктуризацію боргу, установити нові строки платежів та повного повернення суми кредиту, укласти нову тимчасову угоду, якщо проблеми є за своєю природою короткостроковими. Протягом усього періоду реабілітації банк повинен ретельно контролювати дії боржника і бути готовим у будь-який момент до кардинальної зміни попередньо прийнятих рішень і планів.
У процесі реабілітації банк має враховувати не тільки фінансовий стан позичальника, а й загальну економічну та політичну ситуацію у країні. Важко сподіватися на успішне завершення роботи з повернення кредитів в умовах кризового стану економіки країни. У такому разі керівництво банку має розглянути всі розумні альтернативи повернення коштів, хоча б часткового. Інші можливості передбачають пошук додаткового забезпечення, використання гарантійних прав, перепродаж кредиту з дисконтом третій стороні. За наявності достатнього забезпечення, реалізація права на заставу є єдиною реальною можливістю повернення боргу.
