Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
354.82 Кб
Скачать

17. Кредитний аналіз в банку: суть та основні етапи.

Кредитний аналіз об’єднує всі процедури аналізу, необхідні для прийняття рішення про видачу кредиту.

У свою чергу процес кредитного аналізу можна поділити на декілька етапів:

1.Огляд кредитної заявки

збір та перевірка інформації про позичальника

визначення мети кредиту

визначення джерел погашення кредиту

попередній аналіз кредитних ризиків, що можуть вплинути на процес кредитування

співставлення кредитної заявки з основними напрямками кредитної політики.

2.Якісний аналіз кредиту:

аналіз ринку

аналіз менеджменту

аналіз ділових ризиків

конкурентноздатність

операційна ефективність

керівництво.

3.Фінансовий аналіз кредиту. Аналіз здійснюється за допомогою методу коефіцієнтів та методу аналізу грошових потоків.

Після аналізу мети кредиту і якісних ризиків варто переходити до аналізу кількісних ризиків, чи до аналізу фінансової звітності. Це означає розуміння принципів обліку, що використовувалися при складанні фінансової звітності; приведення фінансової звітності до форми, яка б максимально полегшувала її аналіз, причому не тільки за цей, але і за попередні роки. Дуже важливо також провести аналіз грошових потоків і можливостей росту компанії в майбутньому.

4. Аналіз забезпечення кредиту

оцінка вартості забезпечення;

аналіз достатності забезпечення;

аналіз ліквідності.

5.Аналіз об’єкта кредиту

Якісний аналіз кредиту. Рівень менеджменту визначається насамперед професійним досвідом керівника та/ або власника, стажем роботи на посаді керівника або строком перебування в ролі власника, віком, характером, попереднім досвідом роботи в бізнесі , зв’язками в діловому світі, технічними знаннями та освітою.

Ступінь довіри до клієнта включає відкритість, чесність, готовність клієнта надати фактичну інформацію. Вона також включає стабільність, яка визначається в тому числі тривалістю проживання за однією адресою та сімейним станом. Крім того, при визначенні надійності клієнта як позичальника може допомогти внутрішній звіт банку , який надає служба безпеки.

При проведенні оцінки кредитоспроможності позичальника, комерційні банки проводять аналіз кількісних сторін діяльності позичальника аналізуючи фінансовий стан клієнта.Фінансові показники, які характеризують фінансові ресурси підприємства, відповідно і фінансовий стан, класифікують за показниками, які згруповані у певні групи: ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності.

18.Кредитоспроможність позичальника: суть та основні принципи оцінки.

КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ – це спроможність і бажання позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі і у визначений строк розрахуватись за своїми борговими зобов’язаннями виключено грошовими коштами, що генеруються ним в ході своєї діяльності.

 К. позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

 Українські банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу К. позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінювання банками К. та фінансової стабільності позичальника.

 Банк визначає К. та платоспроможність позичальника під час надання кредиту, протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями та в разі зміни первісних умов договору, в т.ч. пов’язаних із фінансовими труднощами позичальника.

Принципи оцінки кредитоспроможності:

1.Кредитоспроможність позичальника є необхідною, але не достатньою умовою кредитування. Для прийняття кінцевого рішення слід враховувати й інші фактори, такі як : економічний стан країни, стан галузі, в якій працює позичальник, строк, мета та розмір кредиту, забезпечення кредиту.

2.При проведенні аналізу кредитоспроможності необхідним є аналіз розподілу фінансових потоків позичальника і проекту, що кредитується.

3.Оцінка кредитоспроможності є неефективною без наступного моніторингу кредиту.

4.Аналіз кредитоспроможності повинен проводитися на підставі повної, достовірної інформації, тому йому передує якісний збір інформації

5. наявність забезпечення не впливає на кредитоспроможність, хоча і знижує кредитний ризик

Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.

Оцінка фінансового стану позичальника — юридичної особи здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом. Серед них: коефіцієнт загальної ліквідності ; коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності ; коефіцієнт автономності ;коефіцієнт маневреності власних коштів .

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані:

— соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, рухомого майна, цінних паперів тощо, постійної роботи;

— сімейний стан клієнта;

— вік та здоров’я клієнта;

— доходи і витрати клієнта;

— інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

— зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

Головним джерелом інформації про фінансовий стан потенційного позичальника є його звітність: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про наявність майна, а також розрахунки певних показників, зроблених на підставі цієї звітності. Але це не вичерпує усіх відомостей про клієнта. Є ще інші джерела, до яких належать архіви банку, інформація від інших фінансово-кредитних установ, економічна преса тощо.